Рішення № 279838, 12.10.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 6/424

12.10.06

За позовом Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз”

До відповідача Відкритого акціонерного товариства “Київгаз”

Про стягнення 250868,01 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники:

Від позивача Козченко В.М. (за дов. б/н від 30.12.2005)

Від відповідача Кривенко О.О. (за дов. № 28/06 від 01.06.2006)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулася з позовом дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” до відкритого акціонерного товариства “Київгаз” про стягнення 258187,79 грн. за договором № ПР/2006-ТП/01 від 11.11.2005, а саме: 245556,25 грн. основного боргу, 9834,08 грн. пені, 1227,79 грн. інфляційних, трьох процентів річних в розмірі 1569,68 грн.

Ухвалою суду від 11.07.2006 було порушено провадження у справі № 6/424 та призначено розгляд останньої на 05.09.2006.

Представником позивача подано заяву про уточнення розміру позовних вимог. Зокрема, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути 238236,46 грн. основного боргу, 9834,08 грн. пені, 1227,79 грн. інфляційних, три проценти річних в розмірі 1569,68 грн.

Ухвалою суду від 05.09.2006 було продовжено строк вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України за клопотання сторін. У судовому засіданні було оголошено перерву до 21.09.2006.

21.09.2006 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення пені, інфляційних та трьох процентів річних, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2004 порушено провадження у справі 23/343-Б про банкрутство ВАТ “Київгаз” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Також представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, яке судом відхилено як необґрунтоване.

З метою витребування додаткових доказів, потрібних для вирішення спору по суті, розгляд справи було відкладено до 12.10.2006 в порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

11.11.2005 між дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” (Трансгаз) та відкритим акціонерним товариством “Київгаз” (Київгаз) було укладено договір з транспортування природного газу на власні потреби та технологічні витрати № ПР/2006-ТП/01 (далі - Договір) та погоджено протокол узгодження розбіжностей до Договору.

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) Трансгаз зобов’язався на умовах цього Договору надати Київгазу безперебійні послуги з транспортування природного газу, який є власністю Київгазу та використовується Київгазом для власних потреб, виробничо-технологічних витрат та нормованих витрат (далі –газу), газотранспортною системою до газорозподільчих станцій (ГРС) м. Києва і передати цей газ в мережі ВАТ “Київгаз”, а також здійснити одоризацію цього газу, а Київгаз зобов’язується прийняти надані послуги з транспортувнаня газу та оплатити вартість цих послуг Трансгазу в повному обсязі.

Тариф за транспортування природного газу на момент укладення Договору відповідно до Постанови НКРЕ № 437 від 30.04.2004 становив 40,2 грн. (з ПДВ), а з червня 2006 року згідно з додатковою угодою до Договору № 1 від 29.05.2006 та Постановою НКРЕ № 589 від 23.05.2006 –59,52 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 5.2 оплата проводиться до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі двосторонніх актів виконаних робіт з транспортування газу, які складаються не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, на підставі актів прийому-передачі між Трансгазом і Київгазом.

На виконання умов Договору позивач з січня по травень 2006 року надав відповідачу послуги з транспортування природного газу обсягом 7940932 тис. куб. м. на суму 319225,46 грн., а в червні та липні 2006 року - обсягом 10958 куб. м. на суму 652,21 грн., що підтверджується двосторонніми актами виконання послуг з транспортування газу (копії –в матеріалах справи).

Після часткової оплати за надані послуги, у відповідача залишилась заборгованість у розмірі 238236,46 грн.

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 238236,46 грн. (з урахуванням наданого позивачем уточнення позовних вимог) є законними та обґрунтованими.

Вимоги про стягнення з відповідача 1227,79 грн. інфляційної складової боргу також є правомірними. Так, обов’язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виникає покладено на боржника ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При цьому суд не погоджується з посиланнями відповідача на п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” як на підставу звільнення від сплати інфляційної складової боргу виходячи з наступного.

Не зважаючи на те, що вказане правило (сплата інфляційної складової) зафіксовано у нормі, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов’язання, законодавцем дана норма сконструйована таким чином, що робить інфляційну складову невід’ємною частиною боргу –«борг з урахуванням встановленого індексу інфляції».

Отже, оскільки гроші виконують еквівалентну функцію, інфляційна складова боргу є законодавчо визначеним способом захисту цивільних прав кредитора від небажаних економічних процесів, пов’язаних зі знеціненням коштів, і не переслідує покладення на боржника додаткових обов’язків, спрямованих на ущемлення його прав, що характерно для заходів цивільно-правової відповідальності.

У той же час, вимоги про стягнення 9834,08 грн. пені, трьох процентів річних в розмірі 1569,68 грн. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.08.2004 було порушено провадження у справі № 23/343-6 про банкрутство ВАТ “Київгаз” та введено мораторій на задоволення вимог його кредиторів.

Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Отже, на період дії мораторію, а саме: з 19.08.2004 санкції у вигляді річних, пені нараховані позивачем необґрунтовано, в порушення вищезазначеної норми Закону України.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів належного виконання умов Договору суду не подав.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 239464,26 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. В іншій частині позову судому відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог з врахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 2394,64 грн. державного мита та 111,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Державне мито з розміру зменшених позовних вимог (73,2 грн.) покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Київгаз” (м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, рахунок 2600300017738 в КБ “Хрещатик”, МФО 300670, код 03346331) на користь дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз”” (м. Київ, пр-т Комарова, 44, рахунок 26007301241695 в Київському міському відділенні Промінвестбанку, МФО 322250 код 23517243) 239464,26 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 2394,64 грн. державного мита та 111,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 16 листопада 2006 року.