Ухвала суду № 27982260, 14.11.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/2764/2012 Провадження № 22-ц/0290/3192/2012Головуючий в суді першої інстанції:Кашпрук Г.М.Категорія: 27Доповідач: Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2012 м. Вінниця Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого - судді Панасюка О.С., суддів Іванюка М.В. Камзалова В.В., з участю секретаря Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 вересня 2012 року у справі за позовом прокурора м. Вінниці в інтересах держави, в особі Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

встановила:

В листопаді 2009 року прокурор Ленінського району м. Вінниці звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, вказуючи, що 11 січня 2008 року ОСОБА_2 уклав з ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке міське відділення № 8672 кредитний договір, за яким отримав кредит в сумі 308250 грн. В забезпечення виконання цього договору між ним, ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, за яким позивач зобов'язався солідарно з боржником відповідати перед кредитором за виконанням останнім зобов'язань за кредитним договором. Оскільки ОСОБА_3 не дотримувався термінів погашення кредиту та процентів за користування ним станом на час звернення до суду допустив заборгованість в розмірі 354010,67 грн., з яких 299259,34 грн. борг по тілу кредиту (в тому числі 17880,53 грн. прострочений), 51350,68 грн. борг по процентах (з них 43344,47 грн. прострочені), 3400,65 грн. пені.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 січня 2010 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором станом на час ухвалення рішення в сумі 361862,89 грн., з яких 299259,34 грн. борг по тілу кредиту, 58627,70 грн. борг по процентах, 3975,85 грн. пеня. Ухвалою того ж суду від 1 березня 2010 року це заочне рішення скасоване. 18 травня 2010 року Ленінським районним судом ухвалено повторне заочне рішенням про задоволення цього ж позову, яке набрало законної сили згідно з ухвалою апеляційного суду Вінницької області 19 серпня 2010 року. Ухвалою того ж суду від 7 лютого 2012 року це рішення скасоване у зв'язку з нововиявленими обставинами. Ухвалою від 27 вересня 2012 року позовну заяву в частині вимог про солідарне стягнення боргу з ОСОБА_4 залишено без розгляду. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 вересня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії - Вінницьке міське відділення № 8672, борг за договором кредиту від 11 січня 2008 року № 1334 в розмірі 474319,22 грн., з яких 299259,34 грн. основний борг, 155059,88 проценти за користування кредитом, 20000 грн. пеня.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати це рішення суду першої інстанції та ухвалити нове.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Ч.ч.1,2 ст.303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

За змістом ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, судова колегія розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених прокурором в суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 11 січня 2008 року ОСОБА_2 уклав з ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке міське відділення № 8672 кредитний договір, за яким отримав кредит в сумі 308250 грн. на строк до 11 січня 2028 року зі сплатою 15,5% річних. Банк виконав свої зобов'язання за договором надавши ОСОБА_2 12 січня 2008 року суму кредиту, що підтверджується його заявою про видачу готівки № 535201 від 12 січня 2008 року (а.с.193). Натомість відповідач не виконував зобов'язання за договором, внаслідок чого допустив заборгованість по сплаті тіла кредиту в сумі 299259,34 грн. та 155059,88 грн. процентів за користування кредитом.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, у визначений у ньому строк.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів.

П.4.2.3. кредитного договору передбачене право Банку вимагати дострокового повернення кредиту при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж на 2 місяці, а також в інших випадках, встановлених цим договором.

За ч.ч. 1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які божник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

П.5.2 договору встановлено обов'язок позичальника сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення за порушення зобов'язань з повернення основної суми кредиту та по своєчасній сплаті процентів за користування кредитом.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскільки відповідач не виконує зобов'язання за кредитним договором, то з нього на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» підлягає стягненню сума боргу з урахуванням відсотків та пеня, при визначенні якої обґрунтовано врахував майновий стан відповідача і зменшив її розмір із 64272,62 грн. (нарахованих відповідно до умов договору) до 20000 грн.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням апеляційного суду Вінницької області від 5 вересня 2012 року встановлено, що 11 січня 2008 року ОСОБА_2 уклав з ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке міське відділення № 8672 кредитний договір, за яким отримав кредит в сумі 308250 грн. на строк до 11 січня 2028 року зі сплатою 15,5% річних. 30 вересня 2011 року слідчим Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області за фактом шахрайства відносно ВАТ «Державний ощадний банк України» порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, 12 грудня 2011 року ОСОБА_4 було визнано потерпілим в цій справі, зокрема, згідно з цими постановами ОСОБА_2 надавши підроблену довідку про заробітну плату ПП «Ріоні Плюс», шляхом обману заволодів кредитними коштами ВАТ «Державний ощадний банк України» в сумі 308250 грн.

Таким чином колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що кредит отримувався не ОСОБА_2, а іншою особою.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що підпис на касовому ордері про отримання готівки в касі банку не належить відповідачу, тому що жодних доказів на спростування належності йому цього підпису ОСОБА_2 не надав (предметом дослідження в суді першої інстанції цей ордер взагалі не був), клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, як і вимоги про визнання кредитного договору недійсним, відповідач не заявляв.

Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, норми матеріального і процесуального права судом застосовані правильно, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 вересня 2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Оригіналу відповідає: