Ухвала суду № 27971034, 27.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 р.Справа № 2а-3877/11/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська агропромислова корпорація Нікоагрокапітал»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська агропромислова корпорація Нікоагрокапітал»(надалі -позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області (надалі -відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2011 року за №0000162301 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (надалі -ПДВ) на загальну суму 265109,36 грн., у тому числі за жовтень 2009 року на суму 182366,34 грн., за листопад 2009 року на суму 72195,07 грн., за грудень 2009 року на суму 2279,95 грн. за січень 2010 року на суму 8268,00 грн..

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки від 07.04.2011 року №189/07-35301768 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час проведення операцій з ТОВ «Омега +», ТОВ «Слобідка Смотрицька», ТОВ «Севі-трейд», ПП «Грандзернотранс», СТОВ ім. Б. Хмельницького, ФГ «Надія-С», СФГ «Супутник», ПП «Анастасія», ТОВ «Інтелпромсервіс», ТОВ СГП «Співдружність»за період з липня 2009 по січень 2010 року (надалі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки позивач порушив п.1.8 ст.1, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон №168/97-ВР), внаслідок чого позивачем завищений заявлений до бюджетного відшкодування податок на додану вартість за жовтень 2009 року на суму 182366,34 грн., за листопад 2009 року на суму 72195,07 грн., за грудень 2009 року на суму 2279,95 грн. за січень 2010 року на суму 8268,00 грн..

Такий висновок акту перевірки ґрунтується на тому, що за результатами проведених зустрічних перевірок із такими постачальниками позивачу товарів, як ТОВ «Омега +», ТОВ «Слобідка Смотрицька», ТОВ «Севі-трейд», ПП «Грандзернотранс», СТОВ ім. Б. Хмельницького, ФГ «Надія-С», СФГ «Супутник», ПП «Анастасія», ТОВ «Інтелпромсервіс», ТОВ СГП «Співдружність»не було підтверджено сплату ПДВ до бюджету, що позбавляє позивача права заявляти до бюджетного відшкодування суми ПДВ, сплачені цим постачальникам у складі ціни товарів.

Позивач стверджує, що ним повністю дотримано вимоги Закону №168/97-ВР щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування за жовтень 2009 - січень 2010 років, а відтак зазначене податкове повідомлення-рішення вважає незаконним.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року позовні вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалене у справі судове рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, а саме п.1.8 ст.1, пп.7.4.1, 7.7.1 та 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, а також на неповноту встановлення обставин справи, вважаючи, що сплата податку постачальниками товарів (робіт, послуг) в ланцюгу поставок є передумовою правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На час проведення позивачем вищезазначених операцій порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків були визначені виключно Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, а саме нормою п.7.7 ст.7 цього Закону.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, Закон №168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено актом перевірки, основним видом діяльності позивача була оптова торгівля сільськогосподарською продукцією та продукцією власного виробництва -борошном, а надані позивачем копії вантажно-митних декларації підтверджують факт експорту позивачем за межі митної території України в адрес нерезидентів зернових культур, придбаних на території України.

Враховуючи, що позивач є експортером зернових культур, поставка яких нерезиденту оподатковується за нульовою ставкою ПДВ, то перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача.

Отже, здійснювана позивачем господарська діяльність у повній мірі узгоджується із декларуванням позивачем сум ПДВ до відшкодування з Державного бюджету.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримані приписи податкового законодавства по формуванню податкового кредиту та бюджетного відшкодування у спірних періодах, а можливе невиконанням постачальниками товарів своїх податкових зобов'язань не може бути підставою для позбавлення позивача права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум ПДВ.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції і зазначає наступне.

Згідно із пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР. Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Проаналізувавши викладені податковим органом причини для зменшення позивачу бюджетного відшкодування та дослідивши долучені позивачем до матеріалів справи копії документів, які стосуються декларування позивачем сум податкового кредиту по операціям із вищевказаними постачальниками та формування у спірних періодах сум бюджетного відшкодування, а також документи по операціям із вказаними постачальниками (договори, податкові та видаткові накладні, банківські виписки про плату товарів), колегія суддів вважає, що позивачем дотримані вимоги Закону №168/97-ВР щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з вказаними постачальниками та доведена правильність формування бюджетного відшкодування у спірних періодах.

Факт того, що податковий кредит по операціям з ТОВ «Омега +», ТОВ «Слобідка Смотрицька», ТОВ «Севі-трейд», ПП «Грандзернотранс», СТОВ ім. Б. Хмельницького, ФГ «Надія-С», СФГ «Супутник», ПП «Анастасія», ТОВ «Інтелпромсервіс», ТОВ СГП «Співдружність»формувався позивачем на підставі податкових накладних, які виписані платниками податків, що мали право на виписку таких накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Також не встановлено судом того факту, і на його наявність не посилається ДПІ, що до складу податкового кредиту позивача були віднесені суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів, що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача.

Зміст проведених позивачем господарських операції із вказаними контрагентами по закупівлі зернових культур не викликає сумнівів в реальності таких операцій та їх відповідності дійсному економічному змісту.

Колегія суді вважає помилковими твердження ДПІ щодо не підтвердження факту надмірної сплати ПДВ до бюджету по постачальникам ТОВ «Омега +», ТОВ «Слобідка Смотрицька», ТОВ «Севі-трейд», ПП «Грандзернотранс», СТОВ ім. Б. Хмельницького, ФГ «Надія-С», СФГ «Супутник», ПП «Анастасія», ТОВ «Інтелпромсервіс», ТОВ СГП «Співдружність»на загальну суму 265109,36 грн., як обов'язкової підстави для відшкодування такої суми позивача, оскільки вимога п.1.8 ст.1 Закону №168/97 щодо надмірної сплати податку як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Факт оплати позивачем в адрес своїх постачальників у складі ціни товарів спірних сум ПДВ, які ДПІ вважає не підтвердженими, доведений позивачем копіями банківських виписок.

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на суперечність висновків акту перевірки іншим результатам перевірочної роботи по задекларованим позивачем сумам бюджетного відшкодування у спірних періодах, які містяться у довідці №16318/10/23-122 від 20.09.2010 року (а.с.30), якою за результатами зустрічних перевірок підтверджена спірна сума бюджетного відшкодування в розмірі 265109,36 грн., а також у долучених до справи довідках про результати зустрічних перевірок, згідно яких не встановлено розбіжностей між відображеними в податковому обліку результатами господарських відносин між позивачем та його постачальниками.

Будь-якого логічного обґрунтування такої невідповідності ДПІ суду не надало.

З огляду на викладене, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для винесення податкового повідомлення-рішення за №0000162301 від 15.04.2011 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 листопада 2012 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька