Постанова № 27969194, 05.12.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/6437/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2012 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКасапа В.М. при секретарі Бориславській К.В. за участі:представника позивача: Місяця А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Влад" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПП "Влад" звернулося з позовом до Славутської ОДПІ Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012301, № 0000032301 від 12.01.2012 року та № 0000552301 від 28.03.2012 року.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що працівниками податкової інспекції проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складений акт № 1033/23/21339292 від 22.12.2011 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0000012301 від 12.01.2012 року щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 25 371 грн. та № 0000032301 від 12.01.2012 року, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 845,12 грн. за порушення норм регулювання обігу готівки.

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період в розмірі 25 370 грн., а також порушення п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року, яке полягає в не поверненні у встановлений законодавством термін суми коштів, одержаних під звіт на придбання ТМЦ, в розмірі 3 380,47 грн.

За результатами адміністративного оскарження ДПС у Хмельницькій області збільшено штрафну санкцію на суму 550,28 грн. за порушення норм регулювання обігу готівки. В зв'язку з цим відповідачем прийнято окреме податкове повідомлення-рішення № 0000552301 від 28.03.2012 року на зазначену суму збільшення грошового зобов'язання.

З прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується та вказує, що між ним та ТОВ "Практик 2010 ПРО" укладено договір поставки товарів, згідно умов яких вказаний контрагент зобов'язується поставити товар а позивач прийняти та оплатити їх. Вказує, що ним отримано та оплачено доставлений контрагентом товар, який в подальшому оприбуткований та використаний у його господарській діяльності. Факт здійснення фінансових операцій, вчинених на виконання умов укладеного договору, а також факт проведення даних операцій по бухгалтерському та податковому обліку підтверджуються відповідними видатковими та податковими накладними, платіжними документами. В зв'язку з цим просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає. Крім того, представником відповідача надано заперечення проти позову, в якому вказує, що при дослідженні взаємовідносин позивача з контрагентом встановлено порушення ним вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за період який перевірявся. Зазначає, що в зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували приймання-передачу товарів, відсутністю у ТОВ "Практик 2010 ПРО" трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині надання послуг, відсутністю власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, податковим органом зроблено висновок про те, що операції по зазначеному вище договору фактично не виконувались в межах господарської діяльності підприємства, а відтак останній укладений без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що працівниками Славутської ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2011 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за період який перевірявся в розмірі 25 370 грн., а також порушення п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року, яке полягає в не поверненні у встановлений законодавством термін суми коштів, одержаних під звіт на придбання ТМЦ, в розмірі 3 380,47 грн. На підставі виявлених порушень складено акт № 1033/23/21339292 від 22.12.2011 року та винесено податкові повідомлення-рішення 0000012301 від 12.01.2012 року, № 0000032301 від 12.01.2012 року та № 0000552301 від 28.03.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, 04.01.2011 року між позивачем та ТОВ "Практик 2010 ПРО" укладено договір поставки ТМЦ № 04/01-11, відповідно до умов якого ТОВ "Практик 2010 ПРО" зобов'язується доставити а позивач прийняти та оплатити товар. Факт доставки та оплати товару підтверджується податковою накладною № 114 від 31.01.2011 року.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи встановлено, що останні містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні.

Пунктом 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редації, чинній на момент здійснення господарських операцій) визначено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п. 4.1.1).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1).

Згідно п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 11.3.1 вказаної статті датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як визначено п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138).

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач правомірно та в повній мірі включив до складу валових витрат витрати, понесені ним в зв'язку з придбанням товарів, які в подальшому використовувались в межах господарської діяльності. Факт отримання позивачем товарів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують здійснення платником витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

З приводу посилань відповідача на нікчемність укладених договорів, суд вважає на необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 656 ЦК України обумовлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема частину першу статті 203 викладено у новій редакції та доповнено частиною третьою статтю 228. Так, із набуттям чинності зазначеними змінами, податкові органи не повинні посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань.

За таких умов, органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів, які, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо нікчемності укладених договорів, оскільки це не є предметом розгляду справи щодо визначення податковим органом сум податкових зобов'язань.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи, прийняті з порушенням норм чинного законодавства, в зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 71, 158 - 163 КАС України, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 14, 134, 138, 139 Податкового кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

позов приватного підприємства "Влад" задоволити.

Податкові повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0000012301 від 12.01.2012 року, № 0000032301 від 12.01.2012 року та № 0000552301 від 28.03.2012 року визнати протиправними та скасувати.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2012 року

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя В.М. Касап