Постанова № 27968283, 28.11.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

28 листопада 2012 року Справа № 1170/2а-1284/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд, в складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "ТД Бастіон"до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "ТД Бастіон" (надалі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суд з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС (надалі - відповідача), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0002132330 від 23 грудня 2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35500 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8875 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач вважає, що правочини між позивачем та ПП "Потенца"не спрямовані на реальне настання правових наслідків по господарським операціям за серпень 2011 року в зв'язку з нікчемністю правочинів по ланцюгу до вигодонабувача, відповідно до ч.1, 2 ст. 215, ч. 5 ст.203, ст.216, ст.228 ЦК України. До таких висновків відповідач дійшов тому, що згідно акту перевірки ПП "Потенца", підприємство безпідставно формувало податковий кредит з ПДВ по господарських взаємовідносинах з ПП "Алтіма", правочини між якими є нікчемними.

Позивач не погоджується з даними висновками відповідача, вважає їх необґрунтованими, а винесене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні 28.11.12 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав суду заяву про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження /а.с.251/.

Представник відповідача в судове засідання 28.11.12 р. не прибув, надав до суду клопотання /а.с.246/ про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням в іншому судовому засіданні, не надавши при цьому доказів на підтвердження підстав неприбуття у судове засідання та, відповідного обґрунтування, щодо поважності причин неприбуття у судове засідання. Крім того, відповідач, належним чином повідомлений про судові засідання 22.10.2012 року та 12.11.2012 року -у судові засідання не з'явився (а.с.152,184).

Ч.4 ст.128 КАС України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд констатує, що відповідач, належним чином повідомлений про судові засідання 22.10.2012 року, 12.11.2012 року, 28.11.2012 року -у названі судові засідання тричі повторно не з'явився, не надавши при цьому доказів на підтвердження підстав неприбуття у судове засідання та, відповідного обґрунтування, щодо поважності причин неприбуття у судове засідання.

Тому судом ухвалено не відкладати розгляд справи та вирішити її на підставі наявних у ній доказів.

З наданих представником відповідача заперечень вбачається, що за результатами перевірки позивача виявлено порушення: 1) ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "ТД Бастіон"при придбанні товарів (послуг) у ПП "Потенца"(код 37384081) товар (послуги), по вказаних правочинах, не були передані в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; 2) перевіркою не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні за період з 01.08.11 по 31.08.11 року, які підпадають під визначення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі -ПК України), із змінами і доповненнями, а саме:

Актом перевірки Кіровоградської ОДПІ від 11.11.11 р. №122/23-6/37384081 ПП "Потенца"з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Алтіма"за період з 01.08.11 по 30.08.11 р. встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.08.11 по 31.08.11 р. щодо придбання ПП "Потенца"товарів (робіт, послуг) у контрагента -постачальника ПП "Алтіма"товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів -покупців не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ПП "Потенца"на суму 35500 грн.. Таким чином, на порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму 35500 грн., у зв'язку з придбанням транспортних послуг, які проведено на підставі нікчемного правочину ПП "Потенца"за серпень 2011 року на суму ПДВ -35500 грн. /а.с.112-114/.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, заслухавши думку представника позивача, прийшов до висновку не відкладати розгляд справи.

Дослідивши в порядку письмового провадження подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Приватне підприємство "ТД Бастіон"(код 36023394), 31.07.08 р. зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як юридична особа, про що видано відповідне свідоцтво Серії А00 за №747999 /а.с.37-38/. З 04.08.08 р. позивач перебуває на податковому обліку у Кіровоградській ОДПІ за №9235 /а.с.40/, у період, який перевірявся було платником податку на додану вартість.

Встановлено, що в період з 29.10.11 по 01.12.11 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "ТД Бастіон"(код 36023394) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Потенца"(код 37384081) за період з 01.08.11 по 31.08.11 року, за результатами якої складено акт від 01.12.11 року №158/23-30/36023394 /а.с.29-34/.

Як вбачається з висновків вказаного акту, в ході перевірки виявлено порушення:

1) ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "ТД Бастіон"при придбанні товарів (послуг) у ПП "Потенца"(код 37384081) товар (послуги), по вказаних правочинах, не були передані в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

2) перевіркою не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні за період з 01.08.11 по 31.08.11 року, які підпадають під визначення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі -ПК України), із змінами і доповненнями, а саме:

- ПП "ТД Бастіон"сформовано податковий кредит з податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ПП "Потенца"на суму 35500 грн..

На підставі акту перевірки, відповідачем 23.12.11 року винесено податкове повідомлення-рішення №0002132330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (код платежу: 14010100) в розмірі 44075 грн., в тому числі за основним платежем -35500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -8875 грн. /а.с.27/.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ"від 06.03.2008 р. №2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи, в порядку статті 3 КАС України, правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню №0002132330 від 23.12.11 року та задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходить із наступних обставин справи.

Щодо порушення вимог податкового законодавства.

Як зазначено в акті перевірки, згідно автоматизованої системи співставлення на рівні ДПА України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатками №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів"встановлено, що ПП "ТД Бастіон"відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів (робіт. послуг) за період з 01.08.11 по 31.08.11 року, всього на загальну суму 180025 грн., в т.ч. ПДВ 36005 грн., в т.ч.: у ПП "Потенца"за серпень 2011 року на загальну суму 177500 грн., в т.ч. ПДВ -35500 грн..

ПП "ТД Бастіон"за період з 01.08.11 по 31.08.11 року відображено в податковому обліку, а саме віднесено до податкового кредиту операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП "Потенца"всього на суму 35500 грн. на підставі податкової накладної №97 від 31.08.11 року (транспортні послуги в межах України).

Розрахунки проводились в готівковій формі. Підприємством до перевірки надано договір надання транспортних послуг №2 від 01.08.11 року. Відповідно до:

- п.п.1 ст.1 ПП "Потенца"(надалі перевізник) бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому ПП "ТД Бастіон"(надалі відправник) вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (надалі вантажоодержувач);

- п.1.4 Оформлений подорожній лист, завірений перевізником, при пред'явлені водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення;

- п.3.1 До прибуття автомобіля для завантаження підготувати вантаж для перевезення (опломбувати, заповнити товарно-транспортні накладні, тощо).

При цьому, для перевірки не надано товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажних автомобілів, а отже відсутнє документальне підтвердження фактичного перевезення вантажу (невідомо пункт навантаження та розвантаження, від кого і кому здійснювалось перевезення і які саме види продукції перевозились).

Також, в ході перевірки встановлено, що на ПП "Потенца"відсутні транспортні засоби, тобто підприємство не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами.

Проте, суд не погоджується з даними висновками відповідача.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: 1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; 2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено, що між ПП "Потенца"(перевізник) та позивачем (відправник) укладено договір надання транспортних послуг №2 від 01.08.11 року /а.с.90/. 01.08.11 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №2 від 01.08.11 року, якою внесено зміни, а саме до п.1.1, п.1.2, п.4.1 договору /а.с.165/.

Позивачем включено до податкового кредиту за період з 01.08.11 р. по 31.08.11 р. суму ПДВ в розмірі 35500 грн. по господарським взаємовідносинам з ПП "Потенца"на підставі податкової накладної №97 від 31.08.11 року на загальну суму 177500 грн., в т.ч. ПДВ -35500 грн. /а.с.88/.

На дату складання податкової накладної ПП "Потенца"було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість /а.с.99-101/.

Станом на 03.07.12 року стан юридичної особи -зареєстровано /а.с.124-125/.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виконання сторонами своїх зобов'язань за договором №2 від 01.08.11 року та використання придбаного позивачем товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності підтверджується: 1) актом здачі-приймання робіт (надання послуг) /а.с.89/; 2) квитанціями до прибуткового касового ордеру /а.с.91-98/; 3) наказами про відрядження співробітників ПП "ТД Бастіон"для здійснення охоронних функцій /а.с.166-171/; 4) договором на здійснення фізичної охорони №135/23 /а.с.189-197, 198, 199/, договором на здійснення заходів охорони №23/1 /а.с.200-204, 205, 206/, договором на здійснення заходів охорони №23 /а.с.207-208, 209, 210/, договором про надання послуг охорони майна №20 /а.с.211-212, 213, 214/, договором про надання послуг охорони майна №19 /а.с.215-216, 217, 218/, договором про надання послуг охорони майна №18 /а.с.219-220, 221, 222/, договором про надання послуг охорони майна №17 /а.с.223-224, 225, 226/; 5) розрахунком вартості однієї годи надання послуг з перевезення пасажирів /а.с.227-233/; 6) актом здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг від 31.08.11 року /а.с.234/.

Допитані в якості свідків гр. ОСОБА_1 /а.с.247/ та гр. ОСОБА_2 /а.с.248/, які відряджались позивачем для здійснення охоронних функцій /а.с.249-250/ повідомили, що дійсно у серпні 2011 року вони їздили на охорону виробничої дільниці Брагинівка ТОВ "Степовий елеватор"та ВАТ "Користівське ХПП"згідно списку чергування. Два рази в неділю приїжджали інспектори на перевірку.

З вищевказаного вбачається, що твердження посадових осіб відповідача, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом ПП "Потенца"мають ознаки фіктивності, а укладений між ними договір надання транспортних послуг - нікчемний не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини спростовано наданими позивачем документами та показаннями свідків. Більш того, відсутність у ПП "Потенца"транспортних засобів не є підставою вважати, що підприємство не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами, оскільки його можна орендувати так само, як і нерухоме майно.

Щодо посилання посадових осіб в акті перевірки на порушення позивачем вимог цивільного законодавства, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2,3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договору вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

Посилання відповідача на ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216 ЦК України.

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договір надання послуг від 01.08.11 року №2, сторонами яких є позивач та ПП "Потенца", був укладений з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену суму ПДВ до податкового кредиту за серпень 2011 року, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-3, 69-72, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002132330 від 23 грудня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44075 грн., в т.ч. за основним платежем - 35500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8875 грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ТД Бастіон"(код 36023394) судові витрати по справі в сумі 443,75 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько