Постанова № 27968211, 03.12.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року Справа № 2а-0870/416/11

м.Запоріжжя

15 год. 55 хв.

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

при секретарі Лазько Д.В.

за участю представника позивача Белікової К.Г.

представника відповідача Чернікової В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промислово-технологічна компанія»

до: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Промислово-технологічна компанія» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач або ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2010 №0000322305/0, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 692 898 грн., у тому числі за основним платежем - 461 932 грн. та штрафними санкціями 230 966 грн.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими, а саме стосовно того, що він позбавлений права відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які виписані у попередніх податкових періодах на загальну суму 297934 грн.

Також позивач вважає необґрунтованими висновки податкового органу щодо нікчемних правочинів укладених між позивачем та ТОВ «ЗНТК» і ТОВ «ТСЦ ЮГ», внаслідок чого, на думку податкового органу, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму 163998 грн.

Позивач зазначає, що у нього є всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій, у зв'язку з чим висновки податкового органу щодо визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість є протиправними.

При судовому розгляду справи за клопотанням представника відповідача замінено первинного відповідача, а саме ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя замінено на його правонаступника Державну податкову інспекцію у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити та дала пояснення в його обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила в повному обсязі, про що подала до суду заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку ТОВ Фірма «Промислово - технологічна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, про що складено акт перевірки №1577/2305/23286565 від 28.05.2010.

Як зазначено у висновках акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ Фірма «Промислово - технологічна компанія» пп.7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, п.п. 7.5.3 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) та п. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 461 932 грн., у тому числі:

- за січень 2009 року у розмірі 3 957 грн.;

- за лютий 2009 року у розмірі 29 455 грн.;

- за березень 2009 року у розмірі 204 085 грн.;

- за квітень 2009 року у розмірі 9 191 грн.;

- за травень 2009 року у розмірі 115 519 грн.;

- за липень 2009 року на суму 17 750 грн.;

- за серпень 2009 року на суму 60 666 грн.;

- за вересень 2009 року на суму 21 309 грн. (т. 1 а.с.52).

Зазначені висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що підприємством:

1) включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 297 934 грн. відповідно до податкових накладних, що виписані постачальниками у попередніх податкових періодах, що призвело до завищення суми податку на додану вартість віднесених до податкового кредиту:

- за січень 2009 року у розмірі 3 957 грн.;

- за лютий 2009 року у розмірі 29 455 грн.;

- за березень 2009 року у розмірі 204 085 грн.;

- за квітень 2009 року у розмірі 9 191 грн.;

- за травень 2009 року у розмірі 51 246 грн. (т. 1 а.с. 28-31).

2) безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 92 978 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ЗНТК» (у тому числі за травень 2009 року на суму 39 271 грн., за червень 2009 року на суму 10 519 грн., за липень 2009 року на суму 2 880 грн., за серпень 2009 року на суму 18 999 грн., за вересень 2009 року на суму 21 309 грн.) та суму податку на додану вартість у розмірі 71 020 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ТСЦ ЮГ» (у тому числі за травень 2009 року на суму 25 002 грн., за липень 2009 року на суму 4 351 грн., за серпень 2009 року на суму 41 667 грн.) за відсутності підтвердження здійснення господарських операцій (т. 1 а.с. 31-46).

На підставі даного акту перевірки 11.06.2010 ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя прийняте податкове повідомлення-рішення №0000322305/0, яким ТОВ Фірма «Промислово - технологічна компанія» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 692 898 грн., з якої 461 932 грн. основний платіж та 230 966 грн. штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с. 54).

Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій міститься у наданих представником відповідача розрахунках (т. 3 а.с. 107-110).

Висновки акту перевірки про безпідставне віднесення ТОВ Фірма «Промислово - технологічна компанія» до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 297 934 грн. у періоді, що перевірявся, а саме: за січень 2009 року у розмірі 3 957 грн.; за лютий 2009 року у розмірі 29 455 грн.; за березень 2009 року у розмірі 204 085 грн.; за квітень 2009 року у розмірі 9 191 грн.; за травень 2009 року у розмірі 51 246 грн., на підставі податкових накладних, які виписані постачальниками у попередніх звітних податкових періодах, суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку, про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 297 934 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 148 937 грн. з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг», але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна за такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги0, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Якщо платник податку не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінченням податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періодів, в якому такі податкові накладні отримані.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.12.2011 (№21-245а11).

Відповідно до частини 1 статті244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

Отримання позивачем податкових накладних, які виписані постачальниками у попередніх звітних податкових періодах, протягом січня-травня 2009 року, загальна сума податку на додану вартість 297 934 грн. за якими включена ТОВ Фірма «Промислово-технологічна компанія» до складу податкового кредиту в період отримання таких накладних, підтверджується Журналом реєстрації податкових накладних (т.1 а.с. 211-258).

Несвоєчасне отримання позивачем податкових накладних не може бути підставою для позбавлення його права на формування податкового кредиту.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковими накладними, які виписані у попередніх податкових періодах, у період отримання таких накладних, у зв'язку з чим, прийняте ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя податкове повідомлення-рішення від 11.06.2010 №0000322305/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 297 934 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 148 937 грн. прийнято протиправно та підлягає скасуванню в цій частини.

Посилання представника відповідача на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, які виписані в попередніх податкових періодах, які були перевірені податковим органом, про що складено Акт № 2357/2305/23286565 від 21.04.2009, та які не надавались до такої перевірки, суд вважає необґрунтованими, оскільки суми ПДВ за такими податковим накладними включені позивачем до складу податкового кредиту за період січень-травень 2009, який охоплювався перевіркою, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Висновки Акту перевірки №1577/2305/23286565 від 28.05.2010 про безпідставне віднесення ТОВ Фірма «Промислово-технологічна компанія» до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 92 978 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ЗНТК» у періоді, що перевірявся, а саме: за травень 2009 року на суму 39 271 грн., за червень 2009 року на суму 10 519 грн., за липень 2009 року на суму 2 880 грн., за серпень 2009 року на суму 18 999 грн., за вересень 2009 року на суму 21 309 грн., а також про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 71 020 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ТСЦ ЮГ» у періоді, що перевірявся, а саме: за травень 2009 року на суму 25 002 грн., за липень 2009 року на суму 4 351 грн., за серпень 2009 року на суму 41 667 грн., суд вважає обґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 163 998 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 82 029 грн. з наступних підстав.

Як зазначено в Акті перевірки від 28.05.2010 №1577/2305/23286565, протягом перевіряємого періоду ТОВ Фірма «Промислово - технологічна компанія» мало взаємовідносини з ТОВ «ЗНТК» та ТОВ «ТСЦ ЮГ». До перевірки на підтвердження своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарським відносинам з ТОВ «ЗНТК» та ТОВ «ТСЦ ЮГ» позивачем надані податкові накладні, акти виконаних робіт, прибуткові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, журнал - ордери і відомості по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками». Згідно з поясненнями директора ТОВ Фірма «Промислово-технологічна компанія» Стариковського С.А. угоди між ТОВ «Фірма «Промислово-технологічна компанія» та ТОВ «ЗНТК» і ТОВ «ТСЦ ЮГ» були укладені в усній формі.

Згідно з наданими до перевірки первинними документами ТОВ «ЗНТК» протягом перевіряємого періоду виконано послуги та відвантажено продукцію на адресу ТОВ Фірма «Промислово-технологічна компанія» на загальну суму 557 866 грн., у тому числі ПДВ 92 978 грн., та ТОВ «ТСЦ ЮГ» виконано послуги та відвантажено продукцію на адресу ТОВ Фірма «Промислово-технологічна компанія» на загальну суму 426 120 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 71 020 грн., відповідно до виписаних податкових, видаткових накладних та актів виконаних робіт (т. 1 а.с. 31-47).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платнику податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням основних фондів (основних засобів у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), утому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, наявність лише належним чином оформлених податкових накладних за умови фіктивності операцій, відсутності доказів їх реального вчинення, виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями.

Витрати, які складаються з сум податків, сплачених платником податків у зв'язку із придбанням послуг протягом звітного періоду, що включаються до складу податкового кредиту, повинні бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи, що позивачем як до перевірки, яка проведена органом державної податкової служби, так і при судовому розгляді справи не надано належних доказів, які підтверджують реальний зміст господарських операцій стосовно наданих послуг ТОВ «ЗНТК» та ТОВ «ТСЦ ЮГ» з обробки металевих виробів, їх передачі від замовника до виконавця, так і від виконавця до замовника, їх транспортування з огляду на відсутність доказів щодо перевезення такого товару, його зберігання, та прийняття, суд приходить до висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ «ЗНТК» та ТОВ «ТСЦ ЮГ» суми податку на додану вартість у розмірі 92 978 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ЗНТК» та суми податку на додану вартість у розмірі 71 020 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ТСЦ ЮГ».

Крім того, як вбачається з податкових накладних, які виписані ТОВ «ЗНТК» (т. 1 а.с. 150-160), актів виконаних робіт (т. 1 а.с. 140-148), виписаної ТОВ «ЗНТК» видаткової накладної ТОВ «ЗНТК» (т. 1 а.с. 149), а також з податкових накладних, які виписані ТОВ «ТСЦ ЮГ» (т. 1 а.с. 167-171), актів виконаних робіт (т. 1 а.с. 162-165), виписаної ТОВ «ТСЦ ЮГ» видаткової накладної (т. 1 а.с. 166), всі вони містять відомості про виконання робіт на підставі виставлених позивачем рахунків, які позивачем як до перевірки та і при судовому розгляді справи, як доказ господарських відносин між ТОВ Фірма «Промислово-технологічна компанія» та ТОВ «ЗНТК» і ТОВ «ТСЦ ЮГ», також не надані.

Посилання представника на наявність судових рішень, відповідно до яких договори між позивачем та ТОВ «ЗНТК», а також ТОВ «ТСЦ ЮГ» не визнані недійсними, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається зі змісту судових рішень, господарським судом не встановлювались обставини щодо реальності виконання господарських операцій та надання послуг у тому обсязі, про надання яких зазначено у виписаних податкових накладних та складених актах виконаних робіт.

Крім того, рішеннями Господарського суду Запорізької області від 04.08.2011, від 05.08.2011 та від 13.08.2011 (справи № 2/5009/3565/11-11/5009/3565/11, № 11/5009/3500/11, № 22/5009/3503/11-11/5009/3503/11), які набрали законної сили, відмовлено у задоволенні позову ТОВ Фірма «Промислово-технологічна компанія» до ТОВ «ЗНТК» про визнання правочину недійсним з тих підстав, що відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) та визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (т. 2 а.с. 172-175, 194-197, 213-216).

Згідно з Актом позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЗНТК» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.04.2008 по 15.04.2010 №93/23-2/35802928 від 11.06.2010, складеного за результатами проведеної Державною податковою інспекцію у Жовтневому районі м. Запоріжжя перевірки, у ТОВ «ЗНТК» відсутні власні виробничі та складські приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші основні засоби, відсутня у видах діяльності, яке мало право здійснювати ТОВ «ЗНТК» робіт з металообробки, а також відсутня достатня кількість штатних працівників на підприємстві, що підтверджує неможливість виконання останнім робіт та надання послуг на замовлення позивача, які зазначені у виписаних ТОВ «ЗНТК» податкових накладних та актах виконаних робіт, складених між позивачем та ТОВ «ЗНТК» ( т. 1 а.с. 276-280).

Аналогічні відомості щодо відсутності у ТОВ «ТСЦ ЮГ» власних виробничих та складських приміщень, обладнання, транспортних засобів та інших основних засобів, відсутність у видах діяльності, які мало право здійснювати ТОВ «ТСЦ ЮГ», робіт з металообробки, а також відсутність достатньої кількості штатних працівників на підприємств містяться в Акті про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТСЦ ЮГ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.05.2010 №94/23-02/35802954 від 11.06.2010, складеному Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя, що також підтверджує неможливість виконання останнім робіт та надання послуг на замовлення позивача, які зазначені у виписаних ТОВ «ТСЦ ЮГ» податкових накладних та актах виконаних робіт, складених між позивачем та ТОВ «ТСЦ ЮГ» (т. 1 а.с. 271-275).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ЗНТК» та ТОВ «ТСЦ ЮГ» визначені податковим органом правомірно, на підставі встановлених порушень податкового законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2010 №0000322305/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 163 998 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 82 029 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 19, 52, 161-163, 172, 174 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя податкове повідомлення-рішення від 11.06.2010 № 0000322305/0 в частини визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 297934 (двісті дев'яносто сім тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 148967 (сто сорок вісім тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Промислово-технологічна компанія» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2 (дві) грн. 19 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша