Постанова № 27968170, 10.12.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/9340/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Островської О.П.,

при секретарі судового засідання Тельдековій Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Луганську справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по земельному податку в сумі 4084,66 грн.,

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2012 року, позивач, Державна податкова інспекція у місті Сєвєродонецьку Луганської області ДПС (надалі-позивач), звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі-відповідач) про стягнення податкового боргу по земельному податку в сумі 4084,66 грн., в обґрунтування якого зазначив наступне.

Відповідач, ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку має у власності земельну ділянку лощею 0,1678 га, яка розташована за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Федоренко,10 квартал 48, що підтверджується актом на право власності на земельну ділнку від 02.06.2008 та довідкою з Управління держкомзему у м.Сєвєродонецьку Луганської області №3790 від 08.10.2012. Відповідно до п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України (надалі-ПК України) від 02.12.2010 №2755-VI ставка податку на земельні ділянки комерційного використання, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Згідно п.289.2 ст.289 ПК України коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (за 2007 рік-1,028; за 2008 рік-1,152; за 2009 рік-1,059; за 2010 рік-1,0; за 2011 рік-1,0). У користуванні відповідача 1/3 земельної ділянки відведена для комерційного використання, площа 1/3 від 0,1678га становить 0,0559га. Нараховано земельного податку як громадянину за 2011-2012 роки в сумі 2042,33 грн. х 2 = 4084,66 грн. Станом на 28.10.2012 відповідач має податковий борг по земельному податку на 2012 рік у сумі 4084,66 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» №0001271701 від 08.05.2012. Відповідно до п.286,5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст.58 цього кодексу. Згідно п.287.5 ст.287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. З метою стягнення податкового боргу ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області ДПС у відповідності зі ст.59 ПК України відповідачу було надіслано податкову вимогу №1 від 10.09.2012 з сумою податкового зобов'язання в розмірі 4084,66 грн. Однак, незважаючи на вжиті заходи, податковий борг відповідача залишається несплаченим. Такі дії відповідача суперечать вимогам ст.67 Конституції України, відповідно до якої кожен повинен сплачувати податки в порядку і розмірах, установлених законом. Несплата податків, фінансових санкцій порушує інтереси держави, загрожує виконанню загальнодержавних програм, які фінансуються з бюджету, підриває основні принципи існуючого суспільного ладу. За обліковими даними ВРЕР м.Сєвєродонецька при УДАІ ГУМВС України у Луганській області згідно довідки №11/8-64-837 від 20.09.20.12 за відповідачем транспортні засоби не зареєстровані. За даними комунального підприємства «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» Луганської області згідно довідки від 26.09.2012 за відповідачем зареєстровано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. За даними Державної інспекції сільського господарства в Луганській області згідно довідки №1674 від 20.09.2012 за відповідачем сільськогосподарської та тракторної техніки не зареєстровано. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 податковий борг по земельному податку в сумі 4084,66 грн.

У судове засідання представник позивача не з'явився, до початку розгляду справи надав суду клопотання, в якому наполягав на задоволенні позовних вимог та просив розглянути справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с.26). Правом надання заперечень проти позову у встановлений судом строк та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надавав. При цьому, звертався до суду лише з клопотанням, надісланим до суду поштою 06.12.2012 за вх.№43606 (а.с.27), в якому зазначав про необхідність підтвердження створення юридичної особи позивача.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає вимоги адміністративного позову такими, що підлягають повному задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (який набув чинності з 01.01.2011).

Відповідно до статті 6 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI: грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1); податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1); податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VI органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Пунктом 31.1. статті 31 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1); календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3); календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4); календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розділом XIII Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою плати за землю.

Відповідно до п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України (надалі-ПК України) від 02.12.2010 №2755-VI ставка податку на земельні ділянки комерційного використання, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п.287.1. ст.287 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VI).

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3. ст.287 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VI).

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.4. ст.287 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VI).

Згідно п.289.2 ст.289 ПК України коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 02.06.2008 року, виданого на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради №2160 від 22.05.2008, є власником земельної ділянки площею 0,1678га, розташованої за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Федоренка,10 квартал 48 (а.с.7).

Станом на 28.10.2012 відповідач має податковий борг по земельному податку на 2012 рік у сумі 4084,66 грн., що підтверджується корінцем податкового повідомлення-рішення форми «Ф» за платежем «земельний податок з фізичних осіб» №0001271701 від 08.05.2012, яким ОСОБА_1 контролюючим органом визначено податкове зобов'язання в сумі 4084,66 грн. (граничний строк сплати-29.08.2012) (а.с.14), розрахунком суми податкового боргу станом на 28.10.2012 (а.с.5) та зворотнім боком облікової картки платника станом на 28.10.2012 (а.с.18).

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області ДПС №0001271701 від 08.05.2012 отримано відповідачем особисто 25.06.2012, що підтверджується підписом останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.17).

Даних про оскарження відповідачем в адміністративному або судовому порядку вищезазначеного податкового повідомлення-рішення у суду на час розгляду справи не має, а тому воно є узгодженим та чинним на час розгляду справи.

Пунктом 59.1. ст.59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 ст.59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Так, через несплату ОСОБА_1 суми узгоджених податкових зобов'язань в установлені законодавством строки, ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області ДПС відповідачу було направлено податкову вимогу форми «Ф» від 10.09.2012 №1 на суму 4084,66 грн. (а.с.21).

Даних про оскарження відповідачем зазначеної податкової вимоги або про її відкликання податковим органом судом не встановлено, а тому, вона вважається узгодженою та чинною на час розгляду справи.

Однак, зазначені заходи не призвели до позитивних результатів, сума боргу в добровільному порядку відповідачем до цього часу залишається не сплаченою.

Посилання відповідача на необхідність підтвердження створення юридичної особи позивача судом до уваги не приймаються, оскільки згідно Переліку територіальних органів Державної податкової служби, які утворюються шляхом перетворення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №981 від 21.09.2011 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» Державна податкова інспекція в м.Сєвєродонецьку перетворена на Державну податкову інспекцію у м.Сєвєродонецьку, яка є юридичною особою публічного права територіальним органом Державної податкової служби.

Відповідно до п.20.1.18 ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 87.11. ст.87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Оскільки за час судового розгляду справи відповідач у добровільному порядку податковий борг перед бюджетом по земельному податку в сумі 4084,66 грн. не сплатив, був повідомлений про його наявність, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 10 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 12 грудня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (який був чинним на час звернення до суду з даним адміністративним позовом та до 01.11.2011) звільнений від сплати державного мита (судового збору), а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2,9,10,11,17,18,71,87,94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по земельному податку в сумі 4084,66 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, який мешкаєзаадресою: АДРЕСА_1) податковий борг по земельного податку в сумі 4084,66 грн. (чотири тисячі вісімдесят чотири гривні 66 копійок) на користь державного бюджету України на розрахунковий рахунок № 33217813700080, код бюджетної класифікації 5013050300, одержувач УДКСУ у м.Сєвєродонецьку, код одержувача 37944909, банк ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено в повному обсязі та підписано 12 грудня 2012 року.

СуддяО.П. Островська