Постанова № 27967917, 27.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2012 р. (о 11:18 ) Справа №2а-7383/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Риков Г.В., Сіренко О.В.

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Державне підприємство "Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (далі позивач) до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (далі відповідач) з адміністративним позовом, у якому, з урахуванням уточнень (том І, а.с.103), просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000342203 від 16.05.2012р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46260 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення №0000342203 від 16.05.2012р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46260 грн. прийнято з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що відповідно до вимог п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України не виникли підстави для нарахування грошових зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки позивачем послуги транспортного експедирування (по взаємовідносинам з ТОВ «ТрейдАгрополіс» у 2010р. щодо перевезення зерна) не були передані Аграрному фонду, отже відсутні об'єкт оподаткування податком на додану вартість, що виключає нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість. Позивач підкреслює, що господарська операція p придбання товарів у ПП «Антарес К» має реальний характер, рух товарів від продавця до покупця,оприбуткування товарів на складі позивача та подальше його використання у господарської діяльності позивача підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.07.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.09.2012 року від 02.10.2012 р. від 09.10.2012 р. від 23.10.2012 р. 13.11.2012 р. зупинено провадження у справі.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.09.2012 р. 09.10.2012 р. від 23.10.2012 р. від 13.11.2012 р. 27.11.2012р. провадження у справі поновлено.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.11.2012 р. 13.11.2012 р. витребувано від Аграрного фонду акти приймання-передачі товарів, робіт (послуг), укладених на виконання договору № 16 П на переробку зерна пшениці від 21.08.2010р. між Державним підприємством «Керченський комбінат хлібопродуктів» та Аграрним фондом за 4 квартал 2010 р. та за 1 квартал 2011р.

Представники позивача під час розгляду справи наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Відповідач у судове засідання 13.11.2012 р, 27.11.2012 р. явку представника не забезпечив, повідомлений належним чином, про місце, день та час слухання справи, представник відповідача надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування правової позиції, представник відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи -00951994), зареєстровано Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 13.03.1992року.

Одним з основних видів діяльності Державного підприємства "Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (код КВЕД 10.61) - відомості Довідки з ЄДРПОУ від 06.08.2012 р. №438193.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість.

Таким чином, Державне підприємство "Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаній виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

У період з 12.03.2012 р. по 23.04.2012 р. ДПІ в м. Керчі АР Крим була проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства "Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (код за ЄДРПОУ 00951994) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки був складений Акт від 28.04.2012р. №247/22-03/00951994 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки від 28.04.2012р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342203 про донарахування грошових зобов'язань у сумі 52655,00 грн., у т.ч. 52654,00 грн. податкових зобов'язань з податку на додану вартість та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Сума донарахування податку на додану вартість за 2011р. у розмірі 52654,00 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ДП "Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву Українип.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-V.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 46260,00 грн., позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати вказане податкове-повідомлення рішення в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 46260,00 грн.

Вказана сума грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 46260,00 грн., визначена податковим органом у зв'язку з виявленням наступних порушень:

- п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI щодо не включення до податкових зобов'язань з податку на додану вартість надання послуг транспортного експедирування товарно-матеріальних цінностей для Аграрного фонду (по взаємовідносинам з ТОВ «ТрейдАгрополіс» у грудні 2010р. щодо перевезення зерна) на суму 167949,6 грн., у тому числі ПДВ 27991,6 грн.;

- вимог п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI при формуванні податкового кредиту з ПДВ у сумі 18267,40 грн. за квітень - червень 2011 р. по операціях з придбання товарів вартістю 109604,50 грн., в тому числі ПДВ 18267,40 грн. у підприємства з ознаками фіктивності ПП «Антарес К».

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування грошових зобов'язань у розмірі 46260 грн. та було встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям такого повідомлення - рішення, яким позивачеві визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

По епізоду донарахування грошових зобов'язань ДП "Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України з податку на додану вартість у сумі 27991,60 грн. у зв'язку з не включенням останнім до податкових зобов'язань з податку на додану вартість надання послуг транспортного експедирування товарно-матеріальних цінностей для Аграрного фонду на суму ПДВ 27991,60 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для нарахування вказаних зобов'язань є та обставина, що послуги по транспортному експедируванню, які надані позивачу ТОВ «Трейд Агрополіс» на підставі договору №3/51 транспортного експедирування №148-ТА/10 від28.04.2010 р. на суму 167949,60 грн. в тому числі ПДВ - 279991,60 грн., були у подальшому передані позивачем Аграрному фонду на виконання вимог договору №16П від 21.08.2010 р., водночас вказані зобов'язання не були відображені у податковій декларації з податку на додану вартість, що і стало підставою для донарахування податковим органом грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 279991,60 грн.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу, суд зважає на наступне.

Судом встановлено, що між ДП "Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (далі - Переробник) та Аграрним фондом (далі - Замовник) укладений договір на переробку зерна пшениці від 21.08.2010р. № 16П.

Відповідно до п. 1.1.Замовник передає Переробнику зерно пшениці для переробки на борошно на підприємстві Перереовника.

Згідно п. 1.2. Переробник приймає зерно і доводить його до борошномельних кондицій, забезпечує збереження і переробку цього зерна на борошно, зберігає і видає борошно Замовнику на підприємстві Переробника.

Пунктом 2 Договору Замовник бере на себе обов'язки передати Переробнику зерно пшениці погодженої партії для переробки, кількість і асортимент якої, зазначається в Додаткових договорах до цього договору; оплачувати Переробнику вартість послуг згідно з умовами, наведеними у п. 4.2 Договору; вивезти продукти переробки зерна пшениці в погоджені строки.

Підпунктом 2.2.2. п. 2.2. Договору передбачено, що Переробник бере на себе зобов'язання надати в разі необхідності додаткові послуги (перевезення зерна пшениці, відвантаження)згідно дозволу Замовника. Розмір оплати та надання додаткових послуг встановлюється за домовленістю сторін та зазначається в Додаткових договорах до цього Договору.

Згідно п. 4.2 Договору оплата вартості фактично наданих послуг Переробника проводиться і Замовником у безготівковій формі на підставі наданих рахунків та актів виконаних робіт протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку та підписання актів виконаних робіт.

Таким чином, аналізуючи вказаний договір, суд робить висновок, що замовлення додаткових послуг Аграрним фондом супроводжується двома обов'язковими документами, а саме: дозволом та додатковою угодою про замовлення послуг перевезення зерна пшениці або відвантаження.

Судом встановлено, що Аграрний фонд надав дозвіл позивачеві на переміщення 800 тонн зерна з ПП «Аскон», за власні кошти.(том І, а.с.87).

Актом перевірки податкового органу встановлено, що за перевіряємий період позивачем були отримані послуги по транспортному експедируванню зерна (пшениці), які здійснені ТОВ «ТрейдАгрополіс» у грудні 2010р.

Згідно наданих бухгалтерських документів у грудні 2010р. ТОВ «ТрейдАгрополіс» надавав послуги транспортного експедирування зерна пшениці для ДП «Керченський КХП» відповідно до договору № 3/51 транспортного експедирування № 148-ТА/10 від 28.04.10р.

Пунктом 1 Договору передбачено, що Експедитор (ТОВ «ТрейдАгрополіс») бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок Клієнта (ДП «Керченський КХП») виконати послуги, пов'язані з транспортним експедируванням Вантажу, переданого Клієнтом у межах території України, а саме: здійснювати перевезення своїми силами чи укладати з перевізниками від свого імені угоди на перевезення Вантажу з пункту загрузки до пункту призначення, вивантаження, вказаних в заявці Клієнта; самостійно вибирати від транспорту для перевезення Вантажу; вибирати оптимальні маршрути для перевезення Вантажу; забезпечити відправку і одержання Вантажу одержувачем; забезпечити своєчасну подачу транспорту для завантаження Вантажу та доставку до місця призначення; забезпечення цілісність та збереження Вантажу. Пункти відправлення, призначення, вартість експедирування, компенсаційна вартість вантажу, строк перевезення визначаються Клієнтом у попередній Заявці, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Документом, що підтверджує виконання зобов'язань за цим Договором, є товаротранспортна накладна та/ або Акт виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно п. 3 Договору Клієнт сплачує Експедитору плату за цим договором по комплексній ставці, яка включає оплату послуг Експедитора та його витрати, здійснені для виконання предмету цього договору, а також затрати на перевезення вантажу.

В свою чергу, умови Договору №3/51 транспортного експедирування № 148-ТА/10 від 28.04.10р. передбачають, що ДП «Керченський КХП» замовляє транспортне експедирування від пункту відправлення ПП «Аскон» (Запоріжська обл.) (Відправник) до пункту призначення ДП «Керченський КХП»(Одержувач).

Отже, виходячи з умов вказаного договору, останній був заключний самостійно позивачем, ані від імені Аграрного фонду.

Судом встановлено, що отримання ДП «Керченський КХП» послуг транспортного експедирування по вказаному договору підтверджується податковими накладними, виписаними ТОВ «ТрейдАгрополіс», а саме: № 294 від 15.12.2010р.(том І, а.с.116), № 295 від 16.12.2010р.(том І, а.с.118), № 296 від 17.12.2010р.(том І, а.с.120), № 298 від 17.12.2010р.(том І, а.с.122), № 301 від 20.12.2010р.(том І, а.с.124), № 304 від 24.12.2010р.(том І, а.с.126) на загальну суму 167949,60 грн., у тому числі ПДВ - 27991,60 грн.

Факт передачі позивачу послуг транспортного експедирування від ТОВ «ТрейдАгрополіс» підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, а саме актами здачі - прийняття робіт(надання послуг) та товарно-транспортними накладними (том І, а.с.115-126, том ІІ с. 116-140).

Таким чином, ТОВ «ТрейдАгрополіс» виконало послуги транспортного експедирування саме для ДП «Керченський КХП» на загальну суму 167949,60 грн., у тому числі ПДВ - 27991,60 грн.

На думку відповідача, згідно умов Договору на переробку зерна пшениці між ДП «Керченський КХП» та Аграрним фондом від 21.08.10р. №16П, послуги транспортного експедирування зерна пшениці, які надані ТОВ «ТрейдАгрополіс» згідно договору №3/51 транспортного експедирування № 148-ТА/10 від 28.04.10р. на суму 167949,60 грн., в тому числі ПДВ - 279991,60 грн., необхідно було перевиставити Аграрному фонду та відобразити у бухгалтерському рахунку Дт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» Кт 719 «Доходи від іншої операційної діяльності».

У зв'язку з чим, податковим органом зроблений висновок, що ДП «Керченський КХП» занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму наданих послуг для Аграрного фонду у розмірі ПДВ 27991,60 грн.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу, виходячи з наступного.

Оскільки донарахування податкових зобов'язань податковим органом пов'язане з взаємовідносинами позивача з ТОВ «ТрейдАгрополіс» згідно договору №3/51 транспортного експедирування № 148-ТА/10 від 28.04.10р. на суму 167949,60 грн. в тому числі ПДВ - 279991,60 грн., які виникли у грудні 2010 р., та які, на думку податкового органу, були передані позивачем Аграрному фонду, то суд застосовує, в тому числі, положення Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168).

Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону №168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Водночас, податковий орган вказує, що зазначені послуги були передані Аграрному фонду у 1 кварталі 2011 року, тобто у цьому випадку підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, виходячи з наведених правових норм законодавець пов'язує дату виникнення податкових зобов'язань для послуг з датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку незважаючи на те здійснені послуги за плату або безкоштовно.

Водночас, податковим органом не надано доказів оформлення акту приймання передачі послуг транспортного експедирування між позивачем та Аграрним фондом (укладання додаткової угоди на транспортування, відвантаження 800 тон пшениці). Не надано доказів наявності розбіжностей між податковими зобов'язаннями позивача та податковим кредитом Аграрного фонду в розрізі контрагентів, що відображуються в інформаційних базах податкового органу, а саме АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Таких обставин не встановлено і судом. Так, судом витребувано від Аграрного фонду всі первини документи по взаємовідносинам з ДП «Керченський КХП» за 4 квартал 2010 р., 1 квартал 2011 р. на виконання умов договору №16П від 21.08.2010 р. Разом з тим, ані додаткової угоди на виконання послу транспортування, ані акту приймання-передачі таких послуг Аграрний фонд не надав.

Не відображені вказані документи і в бухгалтерському обліку позивача, ані за 4 квартал 2010 р., а ні за 1 квартал 2011 р. Більш того, згідно журналу - ордеру і відомостям по бухгалтерському рахунку Дт 361 Розрахунку з вітчизняними покупцями за 4 квартал 2010 р. у субрахунку Кт 719 «Доходи від іншої операційної діяльності» відображені послуги з транспортного експедирування на суму 301604,31 грн., які були надані позивачу ТОВ Компанія «Агротранс» шляхом організації доставки сільськогосподарської продукції залізничним транспортом. Водночас у 1 кварталі 2011 р. передача будь - яких послуг Аграрному фонду не відображена. Наявність передачі таких послуг не підтверджується і первинним бухгалтерськими документами.

Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд вказує на те, що відповідачем не надано жодних доказів того, що отримані послуги позивачем від ТОВ «ТрейдАгрополіс» на загальну суму 167949,60 грн., у тому числі ПДВ - 27991,60 грн. були виконані за замовленням Аграрного фонду, оскільки при наявності дозволу на переміщення зерна (том І, а.с.87), Аграрний фонд не укладав додаткової угоди на переміщення зерна з ДП «Керченський КХП», як це передбачає договір на переробку зерна пшениці від 21.08.2010р. № 16П, а саме п.п.2.2.2. Наявність одного дозволу на переміщення зерна Аграрного не є обов'язковою ознакою виконання саме п.п.2.2.2 Договору від 21.08.2010р. № 16П. та підставою для формування об'єкт оподаткування податку на додану вартість у розумінні вимог пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону №168 та п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що з аналізу норм п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, вбачається, що законом визначений вичерпний перелік підстав виникнення податкових зобов'язань для робіт (послуг), а саме: дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Суд вважає безпідставним посилання представника відповідача на Акт від 01.01.2011р. за договором переробки (том І, а.с.91), як на документ, що засвідчує факт постачання послуг платником податків, а саме передачу позивачем послуг транспортного експедирування, отриманих від ТОВ «ТрейдАгрополіс» на загальну суму 167949,60 грн., у тому числі ПДВ - 27991,60 грн., Аграрному фонду, та зважає на наступне.

Судом встановлено, що Аграрним фондом в особі генерального директора Маринець О.Ю. Державному підприємству «Керченський КХП» був наданий дозвіл від 03.12.2010р. на переміщення 1596,760 тонн зерна пшениці 3 класу 2008р. з ВАТ «Комиш-Зорянський елеватор».

На виконання вказаного дозволу позивачем був укладений договір № 02/12/10 від 07.12.2010р.(том ІІ, а.с.50) з ТОВ Компанія «Агротранс» щодо організації доставки сільськогосподарської продукції залізничним транспортом.

ТОВ Компанія «Агротранс» були виписані податкові накладні(том ІІ, а.с.54-57), відповідно до яких, ТОВ Компанія «Агротранс» виконала послуги по організації доставки сільськогосподарської продукції залізничним транспортом для позивача на загальну суму 223512,00 грн. Виконання вказаних послуг, крім того, підтверджується рахунком - фактурою(том ІІ, а.с.52) та актом здачі - прийняття робіт(надання послуг)(том ІІ, а.с.53).

ВАТ «Комиш-Зорянський елеватор» була виписана податкова накладна № 14 від 08.12.2010р. на загальну суму 67063,92 грн. по факту виконання послуг завантаження зерна пшениці 3 класу 2008р. у розмірі 1596,760 тонн. Виконання послуг завантаження зерна пшениці контрагентом (ВАТ «Комиш-Зорянський елеватор») підтверджується актом здачі - прийняття робіт(надання послуг) № 578 від 08.12.2010р.(том ІІ, а.с.59).

Залізничною станцією Придніпровська (Керч) були надані послуги пов'язані з переміщенням зерна Аграрного фонду, а саме: подача та прибирання вагонів, використання залізничних вагонів, маневрові роботи на загальну суму з ПДВ 11059,68 грн. Залізничною станцією Придніпровськам (Керч) були виписані накладні на маршрут або групу вагонів (том ІІ, а.с.62-65), відповідно до яких загальна маса перевезеного вантажу склала 1596,760 тонн.

Таким чином, на виконання дозволу від 03.12.2010р. на переміщення 1596,760 тонн зерна пшениці 3 класу 2008р. з ВАТ «Комиш-Зорянський елеватор» позивачем було здійснено витрат на загальну суму 301635,60грн.(11059,68+67063,92+223512,00), а Аграрним фондом відповідно до акту від 01.01.2011р.(том І, а.с.91) було прийнято виконання послуг з перевезення (відвантаження) зерна пшениці у розмірі 1594,600 тонн на загальну суму 301604,32 грн. від Державного підприємства «Керченський КХП», що відображено у бухгалтерському обліку позивача - журналі - ордері і відомостях по бухгалтерському рахунку 361 Розрахунку з вітчизняними покупцями за 4 квартал 2010 р. у субрахунку 719 (відображені послуги з транспортного експедирування на суму 301604,31 грн.).

А відтак, посилання податкового органу на акт від 01.01.2011р. за договором переробки (том І, а.с.91), як на документ, що засвідчує передачу позивачем послуг транспортного експедирування, отриманих від ТОВ «ТрейдАгрополіс» на загальну суму 167949,60 грн., у тому числі ПДВ - 27991,60 грн., Аграрному фонду є не обґрунтованим та не підтверджуються матеріалами справи.

Суд зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

А відтак, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

У судових засіданнях представником позивача були надані документи бухгалтерського обліку ДП «Керченський КХП», а саме: журнал-ордер і Відомість по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за 4 квартал 2010р. та 1 квартал 2011р.(том ІІ, а.с.190-191), відповідно до яких, у Аграрного фонду не вбачається будь-якої заборгованості перед ДП «Керченський КХП» на суму 167949,60 грн., у тому числі ПДВ - 27991,60 грн. по операціям передачі послуг транспортного експедирування від позивача до Аграрного фонду.

Враховуючи, що ані під час перевірки, ані під час розгляду справи податковим органом не було надано доказів наявності у ДП «Керченський КХП» однієї з підстав для виникнення податкових зобов'язань по факту надання послуг Аграрному фонду на загальну суму 167949,60 грн., у тому числі ПДВ - 27991,60 грн., суд вважає висновки Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 27991,60 грн. не обґрунтованими та такими, що виходять за межі приписів Закону №168 та норм Податкового кодексу України.

По епізоду донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 18267,42 грн. у зв'язку із виключенням зі складу податкового кредиту суми у розмірі 18267,42 грн. по операціях з придбання товарів вартістю 109604,50 грн., в тому числі ПДВ 18267,40 грн., у підприємства ПП «Антарес К», суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Як зазначено в акті перевірки, ДП "Керченський комбінат хлібопродуктів"Державного агентства резерву України порушило вимогип.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI при формуванні податкового кредиту з ПДВ у сумі 18267,40 грн. за квітень - червень 2011 р. по операціях з придбання товарів вартістю 109604,50 грн., у підприємства з ознаками фіктивності ПП «Антарес К».

Відповідно до акту перевірки підставою для виключення 18267,42 грн. зі складу податкового кредиту є визнання податковим органом нікчемною угоду між позивачем та його постачальником, оскільки не можливо підтвердити реальність фінансово-господарських операцій між підприємствами у квітні - червні 2011р. з огляду на наступне.

За даними податкового органу у ПП «Антарес К» та його постачальника - ТОВ «ЕСПЕКАР», відсутні трудові ресурси, основні фонди та інші виробничі потужності, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств, що свідчить про фіктивність укладених правочинів.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 18267,42 грн.

Судом встановлено, що в 2011р. Державне підприємство "Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (Покупець) здійснював придбання товарів у ПП «Антарес К» (Постачальник) на підставі договору купівлі-продажу № 22 від 10.01.2011р., згідно з умовами якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти його та сплатити. Ціна та загальна вартість товару узгоджується сторонами додатково та відображається у рахунку або специфікації на товар.

Перелік наданого Постачальником товару, його найменування, кількість, комплектність та ціна містяться в накладних і податкових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. (п.2.2. Договору).

На виконання цього договору Постачальником у квітні-червні 2011р. був поставлений Покупцю (ДП Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України) товар (товари широкого профілю).

Отримання товару від ПП «Антарес К» підтверджується видатковими накладними: № 122 від 08.04.2011р. на суму 1045,00 грн. (у тому числі ПДВ - 174,17 грн.), № 121 від 08.04.2011р. на суму 1800 грн. (у тому числі ПДВ - 300 грн.), № 136 від 21.04.2011р. на суму 2432,00 грн. (у тому числі ПДВ - 405,33 грн.), № 000160 від 04.05.2011р. на суму 3322,50 грн. (у тому числі ПДВ - 553,75 грн.), № 000157 від 13.05.2011р. на суму 12870,00 грн. (у тому числі ПДВ - 2145,00 грн.), № 000175 від 16.05.2011р. на суму 2250,00 грн. (у тому числі ПДВ - 375,00 грн.), № 000176 від 16.05.2011р. на суму 95,00 грн. (у тому числі ПДВ - 15,83 грн.), № 000185 від 18.05.2011р. на суму 2500 грн. ( у тому числі ПДВ - 416,67 грн.), № 000186 від 18.05.2011р. на суму 2500 грн. ( у тому числі ПДВ - 416,67 грн.), № 000191 від 24.05.2011р. на суму 2500 грн. ( у тому числі ПДВ - 416,67 грн.), № 000221 від 06.06.2011р. на суму 61780,00 грн. (у тому числі ПДВ - 10296,67 грн.), № 000253 від 15.06.2011р. на суму 8250 грн. (у тому числі ПДВ - 1375,00 грн.), № 000264 від 24.06.2011р. на суму 4130,00 грн. (у тому числі ПДВ - 688,33 грн.), № 000255 від 15.06.2011р. на суму 4130,00 грн. (у тому числі ПДВ - 688,33 грн.) на загальну суму 109604,50 грн., в тому числі ПДВ - 18267,42 грн., що підтверджується матеріалами справи(І том, а.с.129-146) та не спростовується актом перевірки податкового органу(І том, а.с.31).

Відповідно, у квітні - червні 2011 р. у ПП «Антарес К» по даті відвантаження товару (ДП Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України), що підтверджується видатковими накладними, згідно п. 178.1. ст. 178 Податкового кодексу України у ПП «Антарес К» виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 18267,42 грн.

Згідно п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України по факту поставки товару ПП «Антарес К» виписані наступні податкові накладні: № 13 від 08.04.2011р. на суму 1045,00 грн., в тому числі ПДВ - 174,17 грн., № 12 від 08.04.2011р. на суму 1800,00 грн., в тому числі ПДВ - 300,00 грн., №33 від 21.04.2011р. на суму 2432,00 грн., в тому числі ПДВ - 405,33 грн., № 16 від 13.05.2011р. на суму 12870,00 грн., в тому числі ПДВ - 2145,00 грн., № 24 від 18.05.2011р. на суму 2250,00 грн., в тому числі ПДВ - 375,00 грн., № 18 від 16.05.2011р. на суму 95,00 грн., в тому числі ПДВ - 15,83 грн., № 4 від 04.05.2011р. на суму 3322,50 грн., в тому числі ПДВ - 553,75 грн., № 25 від 18.05.2011р. на суму 2500,00 грн., в тому числі ПДВ - 416,67 грн., № 26 від 18.05.2011р. на суму 2500,00 грн., в тому числі ПДВ - 416,67 грн., № 35 від 24.05.2011р. на суму 2500,00 грн., в тому числі ПДВ - 416,67 грн., № 135 від 06.06.2011р. на суму 61780,00 грн., в тому числі ПДВ - 10296,67 грн., № 152 від 15.06.2011р. на суму 8250,00 грн., в тому числі ПДВ - 1375,00 грн., № 167 від 24.06.2011р. на суму 4130,00 грн., в тому числі ПДВ - 688,33 грн., № 154 від 15.06.2011р. на суму 4130,00 грн., в тому числі ПДВ - 688,33 грн. - на загальну суму 109604,50 грн., в тому числі ПДВ - 18267,42 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується актом перевірки відповідача (І том, а.с.32).

Вказані податкові накладні отримані позивачем у квітні-червні 2011 року та включені до реєстру податкових накладних за квітень-червень 2011 року.

У зв'язку з чим, по даті отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, у ДП Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України виникло право на податковий кредит в сумі 18267,42 грн.

Суд зазначає, що постачальник - ПП «Антарес К» відповідно до ст. 184, 198 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних на час їх складання, так як був зареєстрованим платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Суд зазначає, що згідно положень пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, а саме: у квітні 2011р. у розмірі ПДВ - 879,50 грн., у травні 2011р. у розмірі ПДВ - 4339,59 грн. та у червні 2011р. у розмірі ПДВ - 13048,33 грн., що підтверджено податковими накладними та реєстрами отриманих податкових накладних за квітень-червень 2011р., оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, вказані податкові накладні, які оформлені у відповідності до наказу ДПА України від 21.12.2010р. № 969 і ст. 201 ПК України та є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, тобто документами, які згідно з вимогами ст. 138 ПК України повинні підтверджувати витрати позивача, та надають право на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям.

Крім того, суд зазначає, що за період квітень - червень 2011р. вказані товарно-матеріальні цінності були транспортовані зі складу постачальника (ПП «Антарес К») власними силами, що підтверджується подорожніми листами позивача(том ІІ, а.с.205-215).

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 N 363, подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Згідно вказаних подорожних листів (типової форми № 2, затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України № 488/346 від 29.12.95р.) транспортування здійснювалось автомобілями позивача, а саме УАЗ з реєстраційним номером 617-91 КР, ГАЗ з реєстраційним номером 093-71 КО, Камаз з реєстраційним номером 093-68 КО. Вказані транспортні засобі знаходяться на балансі позивача, про що свідчать інвентарні картки.

Стосовно посилань податкового органу на невірне заповнення подорожного листа, а саме не заповнення повного переліку і характеристик відпущених товарно-матеріальних цінностей у подорожньому листі, суд зазначає наступне.

Частиною 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 25.02.2009р. встановлено, що для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідно:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

З наданих подорожних листів (том ІІ, а.с.205-215) вбачається, що дата їх оформлення співпадає з датою виписки видаткових накладних та податкових накладних на товар, отриманий від ПП «Антарес К», а оскільки позивач не мав можливості вписати перелік усіх ТМЦ, у зв'язку з їх великою кількістю, то до подорожнього листа, як товарний розділ, прикладались як невід'ємна частина спеціалізовані форми: видаткові та податкові накладні, затверджені в установленому порядку, по яких провадиться списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також ведеться складський, оперативний, податковий і бухгалтерський облік.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач, використовував власні транспортні засоби за тими самими періодами, а саме 08.04.2011р., 21.04.2011р., 04.05.2011р., 13.05.2011р., 16.05.2011р. 18.05.2011р., 24.05.2011р., 06.06.2011р., 15.06.2011р. та 24.06.2011р. для перевезення інших товарно - матеріальних цінностей окрім переданих контрагентом - ПП «Антарес К».

Таким чином, при здійсненні перевезення у внутрішньому сполученні власними транспортними засобами позивач мав усі необхідні документи для самовивозу товарно-матеріальних цінностей, отриманих від контрагента ПП «Антарес К», а саме: оформлений згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV подорожній лист та відповідні документи, які підтверджують право власності на товарно-матеріальні цінності: видаткові та податкові накладні, які необхідні для ведення бухгалтерського обліку.

Як вбачається із висновків податкового органу в акті перевірки, сплата грошових коштів позивачем у розмірі 109604,50 грн. у тому числі з ПДВ у розмірі 18267,42 грн. у повному обсязі відображена у регістрах аналітичного обліку позивача за проводками Д-т 202, 207/4 К-т 631, Дт 641 Кт 631, відповідно до яких заборгованість по взаємовідносинам з ПП «Антарес К» відсутня.

Зазначена обставина підтверджується виписками банку за 07.04.2011р. на суму 1800,00 грн., в тому числі ПДВ - 300,00 грн., 15.04.2011р. на суму 1140,00 грн., в тому числі ПДВ - 190,00 грн., 20.04.2011р. на суму 2432,00 грн., в тому числі ПДВ - 405,33 грн., 12.05.2011р. на суму 16192,50 грн., в тому числі ПДВ - 2698,75 грн., 17.05.2011р. на суму 2250,00 грн., в тому числі ПДВ - 375,00 грн., 01.06.2011р. на суму 2500,00 грн., в тому числі ПДВ - 416,67 грн., 06.06.2011р. на суму 61780,00 грн., в тому числі ПДВ - 10296,67 грн., 07.06.2011р. на суму 2500,00 грн., в тому числі ПДВ - 416,67 грн., 15.06.2011р. на суму 8250,00 грн., в тому числі ПДВ - 1375,00 грн., 23.06.2011р. на суму 5000,00 грн., в тому числі ПДВ - 833,33 грн., 05.07.2011р. на суму 1630,00 грн., в тому числі ПДВ - 271,67 грн. та квитанцією до приходного ордеру від 15.06.2011р. на суму 4130,00 грн., в тому числі ПДВ - 688,33 грн., на загальну суму 109604,50 грн. у тому числі з ПДВ у розмірі 18267,42 грн., що також не заперечується податковим органом у висновках акту перевірки.

Отже, судом встановлено, що сума податку на додану вартість була сплачена ДП Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковий рахунок продавця - ПП «Антарес К».

З матеріалів справи вбачається, що отримані товари були оприбутковані на складі та у подальшому використані у господарської діяльності позивача, що підтверджується карткою рахунку: 2020, 2074, вимогами підзвітної особи, актами списання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що товарного-матеріальні цінності списані по бухгалтерському обліку.

Суд зауважує, що придбання позивачем товарів від ПП «Антарес К», вказаних в податкових накладних, відповідає діяльності ДП Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів і послуг та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Таким чином, отримання товару, за операцією з придбання яких ДП Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України в квітні - червні 2011 р. нарахувало податковий кредит у сумі 18267,42 грн., використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів та його використання в господарської діяльності позивача від контрагента ПП «Антарес К».

Суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ПП «Антарес К» договору з тих підстав, що постачальник позивача не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме: основних фондів, виробничих потужностей та транспортних засобів та зазначає наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку ПП «Антарес К» та позивачем була вчинена господарська операція щодо придбання товару. Матеріали справи підтверджують отримання товару. Оплата за договорами була здійсненна позивачем в повному обсязі.

Вказана господарська операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язання платника податку.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що даний правочин є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ПП «Антарес К» правочину на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ, яка діяла на час складання акту перевірки, державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій були наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару від ПП «Антарес К», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту у сумі 18267,42 грн.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення суми податкового кредиту у розмірі 18267,42 грн. по операціям з ПП «Антарес К» знаходяться поза межами вимог підпункту 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відсутність у постачальників ПП «Антарес К» достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ним господарської операції з поставки товарів: адже транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів контрагентів ПП «Антарес К», а відтак відсутня залежність правомірності формування валових витрат ДП "Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України від наявності вказаних параметрів у ПП «Антарес К» та його постачальників (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що формування податкового кредиту у розмірі 18267,42 грн. за переліченими господарськими операціями з придбання товарів у ПП «Антарес К» не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов думки, що висновки податкового органу щодо порушення п.198.6, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у результаті неправомірного формування податкового кредиту по взаємовідносинам з підприємством з ознаками фіктивності, ПП «Антарес К», за квітень-червень 2011 р. на загальну суму 18267,42 грн., є необґрунтованими.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймає до уваги, що позивачем невірно визначені позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, замість визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає за можливим відповідно до ст. 11 КАС України вийти за межи позивних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0000342203 від 16.05.2012р. в частині збільшення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 46260 грн.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.11.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 16.11.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0000342203 від 16.05.2012р. в частині збільшення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 46260 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (ЄДРПО00951994) 462,60 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.