Постанова № 27967669, 12.12.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/14437/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:59

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мєзєнцева Є.І.

при секретарі Небраті Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ТЕНДЕНС АВТО» (представник Позняк І.С., довіреність від 01.06.12, представник Четверик С.О., довіреність від 20.11.12) до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби (представник Ісаєва Н.А., довіреність від 06.11.12, представник Єрмакова Ю.І., довіреність від 07.09.12, представник Коротя В.Г., довіреність від 19.11.12) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000062240 від 12.10.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО ТЕНДЕНС АВТО» (далі - Товариство, позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби (далі - Інспекція, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000062240 від 12.10.2012 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на норми п.п.14.1.122 п.14.1 ст.14, п.56.21 ст.56, п.п.133.2.2 п.133.2 ст.133, ст.134, п.160.1, 160.2, 160.7, 160.8 ст.160, п.161.1 ст.161 Податкового кодексу України та лист ДПСУ від 12.01.2012 року №811/7/12-1017, зокрема зазначає, що системний аналіз зазначених норм вказує на необхідність застосування різних підходів з питань оподаткування нерезидентів та постійних представництв нерезидентів. При цьому зауважує, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не враховано норми Податкового кодексу України, якими передбачена можливість звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом походження з України, зменшення ставки або повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України, якщо отримувач таких доходів є резидентом однієї із країн, з якими Україною укладено договори про уникнення подвійного оподаткування доходів (а.с.а.с.3-6).

Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов з посиланням на п.103.9 ст.103, п.160.7 ст.160 Податкового кодексу України, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що Товариством під час здійснення виплат нерезидентам доходу із джерелом його походження з України, не був нарахований та сплачений до відповідного бюджету податок на прибуток іноземних підприємств на загальну суму 4'651,20 грн., а також не було подано «Додаток ПН до рядка 17 Податкової декларації на прибуток підприємства» за І півріччя 2012 року про виплачений нерезиденту дохід з джерелом його походження із України у ІІ кварталі 2012 року в сумі 11'628,00 грн. (а.с.а.с.34-35).

Представником позивача у судовому засіданні 27 листопада 2012 року було заявлено письмове клопотання про залучення до участі у справі в якості свідка ОСОБА_8 для надання пояснень по справі стосовно оподаткування постійного представництва (а.с.56). За результатом розгляду вказане клопотання залишено судом без задоволення, з тих підстав, що факт отримання статусу постійного представництва має підтверджуватись виключно документально, а не показаннями свідків.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали вимоги, заявлені у позовній заяві, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав аналогічним наведеним у письмових запереченнях на позовну заяву.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 11.12.12 року з 1149 до 1159 години.

Вислухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Згідно абз.1-2 ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є, зокрема здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції зокрема виконують такі функції як здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Відповідно до п.п.41.1.1. п.4.1 ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є, зокрема органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Таким чином, Інспекція є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом та Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

В свою чергу, відповідач Товариство (вул. Краснофлотська, 145А, м. Маріуполь,Донецька область, 87500, ідентифікаційний код - 35841045) є юридичною особою (а.с.а.с.22-23) та знаходиться на податковому обліку Інспекції з 09.04.2008 року (а.с.24).

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.15.1. Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 ПК України).

Підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України встановлено, що податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків.

В той же час, загальний порядок звітування платників податку на прибуток перед контролюючими органами визначається розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Так, за вимогами п.201.14 ст.201 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

За визначенням п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1 ст.49 ПК України).

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2 ст.49 ПК України).

Відповідно до п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п.103.9 ст.103 ПК України).

Підпункт 14.1.265 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає штрафну санкцію (фінансову санкцію, штраф) як плату у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно абз.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та плати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим кодексом (абз.3 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).

В світлі п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (абз.4 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).

Згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п.86.8 ст.86 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести зміни до податкової звітності (п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України).

За приписами п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що за результатом проведеної відповідачем в період з 28.09.2012 року по 04.10.2012 року документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при проведенні взаєморозрахунків з нерезидентами згідно договорів від 24.02.2012 року №0021 та від 23.06.2012 року №0098 за період з 24.02.2012 року по 26.09.2012 року, Інспекцією були встановлені порушення п.160.7 ст.160, що призвело до не нарахування та несплати резидентом Товариством до відповідного бюджету податку на прибуток іноземних підприємств в загальній сумі 4'651,20 грн., під час виплати нерезидентам доходу із джерелом його походження з України за розповсюдження реклами, а також порушення п.46.1 ст.46, п.п.49.18.2 п. 49.18 ст.49, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України, внаслідок неподання Товариством «Додаток ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» за І півріччя 2012 року про виплачений нерезиденту доход з джерелом походження із України, про що складено відповідний акт (а.с.а.с.7-12).

В свою чергу на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000062240 від 12.10.2012 року, за яким загальна сума грошового зобов'язання позивача дорівнює 5'984,00 грн. (а.с.17), яка в свою чергу складається з суми донарахованого податку на прибуток підприємств в розмірі 4'651,20 грн., суми штрафної санкції за ненарахування та несплату податків під час виплати доходу нерезидентам в розмірі 1'162,80 грн., а також суми штрафу за неподання податкових декларацій в розмірі 170,00 грн. (а.с.а.с.18-19).

Із суті пояснень наданих представниками Інспекції у судовому засіданні та змісту письмових заперечень податкового органу, випливає, що відповідач вбачає порушення чинного податкового законодавства з боку позивача у тому, що останній не нарахував та не сплатив податок на прибуток іноземних підприємств за результатом здійсненої ним виплати нерезидентам доходу із джерелом його походження з України за розповсюдження реклами відповідно до укладених господарських договорів.

Втім, правова позиція відповідача спростовується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, якими в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є договори про розміщення зовнішньої реклами (а.с.а.с.65-78), платіжні доручення (а.с.а.с.79-81), акти про надання рекламних послуг по розміщенню рекламних матеріалів замовника на рекламоносіях (а.с.а.с.82-84, 88-90) та податкові накладні (а.с.а.с.85-87, 91-93).

Так, 24 лютого 2012 року між Товариством (замовник) та фірмою «TELENOR HOLDINGS LIMITED», що діє на території України через «ПРЕДСТАВНИЦТВО «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (виконавець) було укладено договір розміщення зовнішньої реклами, за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання самостійно або із залученням третіх осіб проводити рекламні компанії в інтересах замовника, а замовник зобов'язався прийняти та сплатити послуги виконавця згідно умов і строків даного договору (а.с.а.с.65-71).

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень №61 від 19.04.2012 року, №172 від 14.05.2012 року та №228 від 29.05.2012 року, на розрахунковий рахунок виконавця позивачем було перераховано грошові кошти за рекламні послуги у загальній сумі 11'628,00 грн. (а.с.а.с.79-80).

Факт надання послуг за вказаним правочином підтверджується актами виконаних робіт від 31.03.2012 року, від 30.04.2012 року та від 31.05.2012 року (а.с.а.с.82-84), а також відповідними податковими накладними (а.с.а.с.85-87).

Окрім того, 23 травня 2012 року між Товариством (замовник) та фірмою «HOWAN HOLDINGS LIMITED», що діє на території України через «ПРЕДСТАВНИЦТВО «ХОВАН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (виконавець) також був укладений договір розміщення зовнішньої реклами, за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання самостійно або із залученням третіх осіб проводити рекламні компанії в інтересах замовника, а замовник зобов'язався прийняти та сплатити послуги виконавця згідно умов і строків даного договору (а.с.а.с.72-78).

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень №429 від 24.07.2012 року, №550 від 27.08.2012 року та №572 від 31.08.2012 року, на розрахунковий рахунок виконавця позивачем було перераховано грошові кошти за рекламні послуги у загальній сумі 11'628,00 грн. (а.с.а.с.80-81).

Факт надання послуг за вказаним правочином підтверджується актами виконаних робіт від 30.06.2012 року, від 31.07.2012 року та від 31.08.2012 року (а.с.а.с.88-90), а також відповідними податковими накладними (а.с.а.с.91-93).

Відповідно до п.п.14.1.156. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За визначенням п.п.14.1.122 Податкового кодексу України, нерезиденти це іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на прибуток з числа нерезидентів, зокрема, є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються приховуваними від оподаткування (п.133.3 ст.133 ПК України в редакції від 05.08.12 року).

В свою чергу, загальний порядок взяття на облік та реєстрацію постійного представництва нерезидента платником податку на прибуток в органах державної податкової служби визначається розділом V Порядку обліку платників податків і зборі, затвердженим наказом Мінфіну України від 09.12.2011 року №1588 (далі - Порядок).

Пункт 5.4 означеного Порядку зазначає, що взяття на облік постійного представництва нерезидента здійснюється відповідно до розділу ІІІ цього Порядку. З моменту взяття на облік постійне представництво нерезидента вважається зареєстрованим платником податку на прибуток. Після взяття на облік постійне представництво нерезидента включається до реєстру платників податків - нерезидентів із встановленням ознаки платника податку на прибуток.

Згідно п.п.14.1.193 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, постійним представництвом є постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовуються для поставки товарів.

Дослідженням матеріалів справи суд встановив, що контрагенти позивача з якими було укладено договори на розміщення зовнішньої реклами, є нерезидентами, які мають постійні представництва на території України, через які фактично й провадять господарську діяльність в України.

Зокрема, виконавець за договором від 24 лютого 2012 року - «ПРЕДСТАВНИЦТВО «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» створено 19.12.2006 року, зареєстровано Міністерством економіки України 16.06.2009 року за №ПІ-3830 як представництво фірми «TELENOR HOLDINGS LIMITED», республіка Кіпр (а.с.а.с.97-98) та з 26.12.2006 року перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби (а.с.99). «ПРЕДСТАВНИЦТВО «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» відповідно до свідоцтва від 25.06.2008 року є постійним представництвом фірми «TELENOR HOLDINGS LIMITED» та платником податку на прибуток (а.с.100).

Виконавець за договором від 23 травня 2012 року - «ПРЕДСТАВНИЦТВО «ХОВАН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» створено 19.03.2012 року, зареєстровано Міністерством економіки України 19.03.2012 року за №ПІ-4717 як представництво фірми «HOWAN HOLDINGS LIMITED», республіка Кіпр (а.с.а.с.107-108) та з 09.04.2012 року перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби (а.с.109).

Таким чином, в силу п.п.14.1.193 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, обидва представництва контрагентів є постійними представництвами нерезидентів, які отримують доходи із джерелом їх походження з України та відповідно до п.п.133.2.2 п.133.2 ст.133 Податкового кодексу України виступають платниками податку на прибуток.

Між тим, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковується в порядку і за строками, визначеними ст.160 Податкового кодексу України.

Пункт 160.7 статті 160 Податкового кодексу України встановлює, що резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.

Поряд з тим, пунктом 160.8 статті 160 Податкового кодексу України унормовано, що суми прибутків нерезидентів, які проводять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Водночас, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України (п.п.134.1.2 п.134.1 ст.134 ПК України).

Вищенаведене вказує на необхідність застосування до постійних представництв нерезидентів, які отримують доходи із джерелом їх походження з України порядку оподаткування податку на прибуток аналогічно встановленому для резидентів з урахуванням ставки податку визначеної пунктом 160.7 статті 160 Податкового кодексу України.

На переконання суду, особливість такого порядку оподаткування передусім полягає в тому, що постійні представництва нерезидентів, на відміну від нерезидентів (іноземних підприємств), з моменту їх взяття на облік вважаються зареєстрованими платниками податку на прибуток. Тобто, резидент який здійснює перерахування коштів на розрахунковий рахунок нерезидента (іноземного підприємства), в силу відсутності у податкових органів держави в подальшому можливості утримати податок на прибуток отриманий таким нерезидентом за межами України, має сплатити його до державного бюджету самостійно.

Отже, оскільки в розглядуваних правовідносинах, здійснення позивачем оплати послуг по розміщенню рекламних матеріалів відбувалось саме на розрахункові рахунки постійних представництв нерезидентів, які є самостійними платниками податку на прибуток, до спірних правовідносин має застосовуватись правило саме пункту 160.8 статті 160 Податкового кодексу України.

Стосовно застосування до позивача фінансових санкцій за неподання «Додатку ПН до рядка 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємства», суд з урахуванням наведеної вище правової позиції, зазначає наступне.

Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затверджена наказом Мінфіну від 20.10.2011 року №1215/19953. Зокрема, код рядка 17ПН визначає суму податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам за звітний (податковий) період.

Отже є очевидним, що «Додаток ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» подається платником податку у разі наявності суми податку, яка утримується з останнього при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, що в даному випадку місця не має.

За таких обставин, адміністративний суд дійшов висновку, про відсутність порушень норм податкового законодавства з боку позивача щодо несплати податку на прибуток іноземних підприємств в загальній сумі 4'651,20 грн., як наслідок вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає приписам чинного законодавства та порушує законні права та охоронювані інтереси Товариства, що в свою чергу зумовлює необхідність задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, зокрема, судовий збір, підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 «Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ».

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог у сумі 107,30 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ТЕНДЕНС АВТО» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000062240 від 12.10.2012 року - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби №0000062240 від 12.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ТЕНДЕНС АВТО» судовий збір у розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень тридцять копійок) шляхом їх безспірного списання із рахунків Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 11 грудня 2012 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений 12 грудня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена через Донецький окружний адміністративний суд в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мєзєнцев Є.І.