Постанова № 27967483, 06.12.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2012 р. Справа № 14/13-Д

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бригинець Л.М.

суддів Демидюк О.О.

суддів Огороднік К.М.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізгир" на рішення господарського суду Житомирської області від 19.06.12 р. у справі № 14/13-Д

за позовом Прокурора Черняхівського району Житомирської області в інтересах держави в особі Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЗГИР"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Пекарщинської сільської ради

2. Управління з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області

3. Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2012р. у справі №14/13-Д внесено зміни до складу колегії суддів. Колегію суддів визначено у складі: головуючий суддя Бригинець Л.М., суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. у справі №14/13-Д внесено зміни до складу колегії суддів. Колегію суддів визначено у складі: головуючий суддя Бригинець Л.М.,суддя Демидюк О.О., суддя Огороднік К.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.06.2012р. (суддя Маріщенко Л.О.) задоволено позов Прокурора Черняхівського району Житомирської області в інтересах держави в особі Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЗГИР" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Пекарщинської сільської ради та Управління з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення розміром 25,0 га на території Пекарщинської сільської ради за межами с. Пекарщина від 10.05.2007 року, укладений між Черняхівською районною державною адміністрацією ( код 04053453) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мізгир" ( код 34547014). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізгир" ( 12301, Черняхівський район, смт. Черняхів, вул. Індустріальна, 35а, код 34547014) на користь державного бюджету України 85 грн. державного мита; 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 19.06.2012р. у справі №14/13-Д скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

ТОВ "МІЗГИР" вважає вказане рішення суду першої інстанції таким, що прийняте із порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зокрема зазначає таке.

Судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 77 ГПК України, оскільки розглянуто справу у відсутності представника Відповідача, за наявності обгрунтованих заяв від імені представника Відповідача та самого Відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою представника Відповідача, докази чого представник Відповідача зобов'язувався надати в наступне судове засідання.

Суд першої інстанції не дослідив всіх обставин справи, що призвело до хибних висновків суду, а саме суд обґрунтовує рішення тим, що в процесі передачі земельної ділянки ТОВ "МІЗГИР" було змінено цільове призначення земельної ділянки, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що в даному випадку необхідно було розробляти проект землеустрою відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 ЗК України, яка діяла на момент укладання Договору оренди землі.

В оскаржуваному рішенні суд зазначає, що Черняхівською районною державною адміністрацією при прийнятті розпоряджень, на підставі яких було укладено Договір оренди земельної ділянки, порушено норми законодавства - передано в оренду земельну ділянку ТОВ "Мізгир" без розроблення проекту відведення земельною ділянки, порядок розробки якого встановлювався ст.ст. 118,123 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття розпоряджень), але при цьому суд не вказує, які саме норми законодавства порушив Відповідач.

Наводяться інші доводи в обгрунтування вимог апеляційної скарги.

Від Пекарщинської сільської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про не підтримання позову прокурора та заявлено клопотання про розгляд справи без представника Пекарщинської сільської ради.

Від Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області надійшов відзив, в якому зазначається про підтримку рішення суду першої інстанції та заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника. Також, заявлено клопотання про залучення Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області в якості третьої особи на стороні позивача. Подане клопотання судом задоволено.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Учасники провадження в судове засідання 06.12.2012р. не з"явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Апелянт подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з хворобою представника та зазначає про подання повторної касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.12р. у справі № 5/37-НМ, однак доказів прийняття Вищим господарським судом України до провадження вказаної касаційної скарги не залучає.

Клопотання про відкладення розгляду справи судовою колегією відхилено з огляду на таке.

Згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, апелянт не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України).

Оскільки, явка представників сторін в судове засідання обов"язковою не визнавалась, а неможливість розгляду справи без участі представника апелянтом не доводиться та враховуючи строк розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення поданого клопотання.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, спеціалістами управління з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області за результатами перевірки, проведеної відповідно до вимог ст. ст. 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", в порядку п. 3.2 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 25.12.03р. № 1223/8544, встановлено порушення земельного законодавства, що допущені Черняхівською РДА при наданні земельної ділянки ТОВ "Мізгир".

А саме, розпорядженням голови Черняхівської РДА № 154 від 19.05.07р. ТОВ "Мізгир" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та складання документа, що посвідчує право оренди на земельну ділянку площею 25,0 га для ведення підсобного сільського господарства за межами с. Пекарщина за рахунок земель запасу Пекарщинської сільської ради.

Розпорядженням голови Черняхівської РДА № 170 від 28.04.07р. вищевказану земельну ділянку площею 25 га передано ТОВ "Мізгир" для ведення підсобного господарства в довгострокову оренду терміном на 6 років.

Розпорядженням голови Черняхівської РДА від 10.05.07р. № 177 внесено зміни до п. 1 розпорядження голови Черняхівської РДА від 28.04.07р. № 170 "Про передачу земельної ділянки в оренду" та передано ТОВ "Мізгир" земельну ділянку для ведення підсобного сільськогосподарського господарства в довгострокову оренду терміном на 10 років за межами с. Пекарщина на території Пекарщинської сільської ради.

На підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 28.04.07р. № 170 між ТОВ "Мізгир" та Черніхівською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди землі, згідно якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Пекарщинської сільської ради за межами с. Пекарщина Черняхівського району Житомирської області терміном на 10 років.

Відповідно до розпорядження голови Черняхівської РДА від 10.12.08 № 479 "Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації", на підставі клопотання управління з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області Держземінспеції України від 09.12.08 № 1610, відповідно до ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", п. 2 ст. 144 Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" скасовані розпорядження голови Черняхівської райдержадміністрації від 19.04.07 № 154 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки", від 28.04.07 № 170 "Про передачу земельної ділянки в оренду", від 10.05.07 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації", від 28.04.07 № 170 "Про передачу земельної ділянки в оренду".

Враховуючи викладені обставини, прокурор Черняхівського району звернувся з позовом до Житомирської області в інтересах держави в особі Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення розміром 25,0га на території Пекарщинської сільської ради за межами с. Пекарщина від 10.05.2007р., укладений між Черняхівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Мізгир".

Ухвалою від 04.02.2009р. господарським судом Житомирської області позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 14/13-Д.

Провадження у даній справі неодноразово зупинялось у зв"язку з розглядом справи № 5/37-НМ про визнання недійсним та скасування розпоряджень голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області № 141 від 10.04.2007р., № 154 від 19.04.07р ., № 170 від 28.04.07р., № 177від 28.04.07р., № 170 від 10.05.07р.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.12р. у справі № 5/37-НМ визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області № 141 "Про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку" від 10 квітня 2007 року, № 154 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки" від 19.04.07р., № 170 "Про передачу земельної ділянки в оренду" від 28.04.07р. та № 177 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 28.04.07р. № 170 "Про передачу земельної ділянки в оренду" від 10.05.07р.

В постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.12р. зазначено, що згідно ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час означених розпоряджень), землі України за основним цільовим призначенням ділились на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель могли перебувати у запасі.

За приписами ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час означених розпоряджень), землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей та до складу таких земель належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення можуть передатись у власність та надаватись у користування несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям та об'єднанням громадян.

Відповідно до ч.1 ст.ст. 4 та 5 Лісового кодексу України, до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 га, лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями. водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на той час), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, а передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст.ст. 118, 123 ЗК України.

Приписами ч.4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є, зокрема, проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 2 "Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26 травня 2004 року, передбачено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється, коли: - земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.

Проте з матеріалів справи вбачається, що частина наданої в оренду ТОВ "Мізгир" земельної ділянки не відноситься до земель сільськогосподарського призначення, оскільки є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, а передача в оренду такої земельної ділянки, яка розташована за межами с. Пекарщина, для ведення підсобного сільського господарства, можлива лише за умови розроблення проекту відведення даної земельної ділянки.

Також, відсутні належні докази встановлення меж земельної ділянки площею 25,0 га за межами с. Пекарщина із земель запасу Пекарщинської сільської ради на час прийняття розпоряджень голови Черняхівської РДА Житомирської області, які оспорюються прокурором.

Апеляційний суд в своїй постанові також зазначив, що на час прийняття оспорюваних розпоряджень передача земельної ділянки в оренду без розроблення проекту відведення земельної ділянки була можлива лише якщо: земельна ділянка передавалася в оренду без зміни її цільового призначення та її межі вже було визначено в натурі.

02.07.2012р. ТОВ "Мізгир" подало касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.12р. по справі № 5/37-НМ.

Як вбачається з бази даних діловодства суду, ухвалою Вищого господарського суду України від 04.09.2012р. скаржнику відмовлено у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізгир" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2012р. у справі №5/37-НМ Господарського суду Житомирської області повернуто без розгляду.

Апелянт звернувся з клопотанням про зупинення провадження у справі №14/13-Д у зв"язку з повторним поданням касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2012р. у справі №5/37-НМ

Апеляційним господарським судом ухвалою від 14.11.2012р. розгляд справи відкладено до 06.12.2012р. для надання можливості апелянту подати докази прийняття касаційної скарги до провадження

Враховуючи, що на день судового засідання апелянтом доказів прийняття Вищим господарським судом України касаційної скарги до провадження не подано, клопотання про зупинення провадження у справі №14/13-Д задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.12р. по справі № 5/37-НМ визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області № 141 "Про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку" від 10 квітня 2007 року, № 154 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки" від 19.04.07р., № 170 "Про передачу земельної ділянки в оренду" від 28.04.07р. та № 177 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 28.04.07р. № 170 "Про передачу земельної ділянки в оренду" від 10.05.07р. та постанова Рівненського апеляційного господарського суду не скасована в касаційному порядку, то суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що укладання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення розміром 25,0 га на території Пекарщинської сільської ради за межами с. Пекарщина від 10.05.2007 року, укладений між Черняхівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мізгир" є безпідставним.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, направлена на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України наслідком укладання угод з порушенням чинного законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.

Статтями 203, 228 ЦК України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним, а тому, при таких обставинах, вони визнаються недійсними.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції позов прокурора Черняхівського району Житомирської області задоволено правомірно.

Щодо тверджень апелянта про порушення судом першої інстанції вимог ст. 77 ГПК України слід зазначити, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Як вбачається з матеріалів справи клопотання про відкладення розгляду справи, направлене представником відповідача (а.с.160) та клопотання про відкладення розгляду справи, направлене відповідачем (а.с.162) не містять доказів на підтвердження неможливості заміни представника відповідача і неможливості розгляду справи без участі представника відповідача. Крім того, ухвалою господарського суду від 21.05.2012р., якою поновлювалось провадження у справі №14/13-Д та призначалось судове засідання, явка представників обов"язковою не визнавалась, а лише зазначалось про необхідність документального обгрунтування заперечень, у разі їх наявності.

Отже, порушень вимог ст. 77 ГПК України при прийнятті оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізгир" на рішення господарського суду Житомирської області від 19.06.12 р. у справі № 14/13-Д залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 19.06.12 р. у справі № 14/13-Д залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.