Постанова № 27967391, 05.12.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.12 Справа № 5027/03/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу "Колос",

без номера від 10.10.2012р.

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.08.2012 року

у справі № 5027/03/2012, суддя Дутка В.В.

за позовом Чернівецького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області, м. Чернівці

до Сільськогосподарського кооперативу "Колос", м. Сторожинець Чернівецької області

про стягнення збитків у сумі 22151,15 грн.

за участю представників сторін:

прокурор -Рогожнікова Н.Б. (посвідчення № 011146);

від позивача - Горюк Т.В. (довіреність № 2 від 18.01.2012р.);

від відповідача - Мелещук В.В. (довіреність б/н від 11.11.2011р.).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.08.2012 року у справі № 5027/03/2012 (суддя Дутка В.В.) позов Чернівецького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області задоволено; стягнуто з Сільськогосподарського кооперативу "Колос" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області збитки в сумі 22151,15 грн., а також у доход державного бюджету 1609,50 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Позивачем за порушення природоохоронного законодавства на підставі Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області від 10.11.2011р.(надалі - Акт), ст. ст. 4, 19, 56 Кодексу України про надра та Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.08.2011р. № 303 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2011р. за № 1097/19835 (надалі -Методика № 303) нараховано відповідачу збитки в розмірі 22 151,15 грн. Відповідачем належними та допустими доказами не спростовано факту правопорушення природоохоронного законодавства, а тому суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову.

Не погодившись з винесеним рішенням місцевого господарського суду, Сільськогосподарський кооператив "Колос" звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою без номера від 10.10.2012р., в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.08.2012р. у справі № 5027/03/2012 та відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає дане рішення незаконним, та таким що підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. У своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що акт перевірки від 10.11.2011р. є підробленим, тому по справі призначалася судова почеркознавча експертиза, проведення якої доручалось Чернівецькому НДЕКЦ, проте, як зазначає далі скаржник непроведення експертизи зумовлено тим, що Чернівецький НДЕКЦ може бути залежним у своїх висновках від органів прокуратури. Крім цього відповідач вважає, що суд першої інстанції 20.08.2012р. зобов'язаний був відкласти розгляд справи, а не приймати судове рішення у справі, оскільки відкладення розгляду справи дало би можливість відповідачу подати додаткові докази в обгрунтування своїх заперечень та подати клопотання про проведення експертизи у іншій експертній установі.

На виконання вимог ухвали суду від 14.11.2012р. позивач -Державна екологічна інспекція в Чернівецькій області подала заперечення на апеляційну скаргу, № 08/3261 від 20.11.2012р., в якому просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Свої доводи Позивач обґрунтовує тим, що відповідачем без дозволу на право проведення робіт на землях водного фонду та без розроблення проектно-кошторисної документації проводилось видобування корисних копалин місцевого значення, зокрема встановлено факт самовільної вибірки гравійно-піщаної суміші на землях водного фонду річки Сірет в адміністративних межах с. Верхні Петрівці Сторожинецького району, яка проводилася транспортним засобом сільськогосподарського кооперативу «Колос»- екскаватором навантажувачем марки ПЕА -1.0 з державним номерним знаком 00524 СЕ, що належить відповідачу під керуванням працівника даного підприємства.

Заслухавши пояснення прокурора, представника Позивача та представника Відповідача, що прибули в судове засідання, розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.08.2012 року у справі № 5027/03/2012 -залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 31 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно з ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального та спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів підприємствам надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 10 листопада 2011 року Державною екологічною інспекцією у Чернівецькій області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на землях водного фонду річки Сірет в адміністративних межах с. Верхні Петрівці Сторожинецького району.

За результатами даної перевірки працівниками Інспекції складено акт перевірки від 10.11.2011 року, в якому зазначено, що відповідачем проводилося видобування корисних копалин місцевого значення (гравійно-піщаної суміші) з русла річки Сірет в адміністративних межах Верхньопетровецької сільської ради Сторожинецького району без отримання спеціального дозволу на право проведення робіт на землях водного фонду та без розроблення проектно-кошторисної документації на ці роботи (а.с. 11).

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено місцевим господарським судом, вказаний Акт від 10.11.2011р. був підписаний водієм екскаватора навантажувача СГК "Колос" Кляйном Віталієм Георгійовичем без жодних зауважень та заперечень, з яким працівник відповідача ознайомився, зауважень щодо порядку проведеної перевірки, законності проведення перевірки або зафіксованих в акті перевірки наслідків останньої не зазначив і акт не оскаржував.

10.11.2011р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області складено протокол про адміністративне правопорушення № 012772 від 10.11.2011р. (а.с. 12) стосовно працівника відповідача Кляйна В.Г. (водій екскаватора навантажувача ПЕА-1.0, держ. номер 00524СЕ ) та попереджено про день, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Постановою про накладення адміністративного стягнення № 012772 від 11.11.2011р. (а.с. 13) Кляйн В.Г. (водій екскаватора навантажувача СГК "Колос") визнаний винним у вчиненні правопорушення, яке передбачене ст. ст. 19, 56 Кодексу України «Про надра»за здійснення самовільної вибірки гравійно-піщаної суміші з заплави річки Сірет, що призвело до порушення державної власності на надра та на підставі ст. 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу. Вказана постанова не оскаржена в адміністративному чи судовому порядку.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду відзначає, що Кляйн В.Г. у пояснюючій записці (а.с. 32) покликається на те, що 10.11.2011р. він за наказом директора СГК "Колос" Березовського Г.В. поїхав на річку Сірет в село Верхні Петрівці для здійснення погрузки гравію. Також, як вбачається з особової картки Кляйна В.Г. (а.с. 55) він є працівником СГК "Колос", займає посаду тракториста погрузчика на підставі наказу №17 від 22.07.2008р. Власником екскаватора навантажувача ПЕА-1.0, держ.номер 00524СЕ є СГК "Колос", згідно свідоцтва про реєстрацію машини (а.с. 48).

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи факт вчинення правопорушення доказано і покликання апелянта в цій частині доводів апеляційної скарги вважає голослівними.

Перевіркою правильності проведення розрахунку збитків заподіяних державі внаслідок самовільного видобування гравійно-піщаної суміші з заплави річки Сірет в адміністративних межах с. В.Петрівці Сторожинецького району (а.с. 14) встановлено, що вони розраховані за формулою Методики № 303. Розмір збитків (З), встановлених за фактом самовільного користування надрами, визначається шляхом встановлення обсягу самовільно видобутих надр (Ді), помноженого на базову ставку (додаток 1) відшкодування збитків (Pi), за формулою З = 133,86 х 985 х 0,168 = 22151,15 грн. Для визначення обсягу самовільно видобутих надр безпосередньо на місці видобування виконують прямі вимірювання лінійних розмірів: довжини, ширини та висоти, розраховують об'єм через добуток лінійних розмірів за допомогою відповідного засобу вимірювальної техніки, що має метрологічне підтвердження.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення цього законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно з ст. 40 названого Закону використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Стаття 86 Водного кодексу України встановлює, що на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи. Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Згідно зі ст. 15 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр або Радою Міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

При цьому, основні вимоги в галузі охорони надр викладені у статті 56 Кодексу України про надра, відповідно до якої, однією з них, зокрема, є додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Виходячи зі змісту ст. 1166 Цивільного кодексу України, підставою цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності за заподіяння шкоди, в тому числі внаслідок порушення законодавства про надра, є склад цивільного (господарського) правопорушення, яке включає в себе протиправну поведінку заподіювача шкоди, наявність негативних наслідків (шкоди), причиновий зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, а також вину правопорушника. Наявність всіх вище перелічених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, регламентується ч.2 ст.68 та ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", яка передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

При цьому слід мати на увазі, що згідно Роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" № 02-5/744 від 27.06.2001р., вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (стаття 1166 Цивільного кодексу України). Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно з п. 2.1. Методики № 303 факт самовільного користування надрами встановлюється особами, які уповноважені здійснювати державний контроль (нагляд) за використанням і охороною надр під час проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю). Відповідно до п.3.1. Методики № 303 збитки розраховуються особами, які уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за використанням і охороною надр.

Документальними доказами у справі встановлено, що відповідно до листа Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів № 1526 від 21.11.2011р. у 2011 році Дністровсько-Прутське БУВР не надавало дозволів та не укладало договори на проведення русло регулюючих робіт на річці Сірет в адміністративних межах сіл Ропча та Верхні Петрівці Сторожинецького району.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду Чернівецької області про правомірність нарахування позивачем розміру збитків, завданих відповідачем державі внаслідок самовільного, тобто без спеціального дозволу видобування гравійно-піщаної суміші.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду Чернівецької області від 13.02.2012р. (а.с. 57-58) за клопотанням СГК «Колос»було призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Чернівецькій області. Проте, відповідно до повідомлення Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Чернівецькій області від 19.04.2012р. № 6/2956 (а.с. 62) у зв'язку з неоплатою відповідачем експертизи, матеріали справи № 5027/03/2012 були повернуті до господарського суду Чернівецької області без виконання.

З врахуванням даних обставин покликання апелянта про бажання проведення експертизи колегією суддів розцінюється як надумані.

У своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції 20.08.2012р. зобов'язаний був відкласти розгляд справи, а не приймати судове рішення у справі, оскільки відкладення розгляду справи дало би можливість відповідачу подати додаткові докази в обгрунтування своїх заперечень та подати клопотання про проведення експертизи у іншій експертній установі. Проте, дане твердження спростовується наявністю доказів належного повідомлення відповідача про час і місце судових засідань, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 69). Разом з тим, нормою ст. 22 ГПК України передбачено право, а не обов'язок сторони брати участь в господарських засіданнях, доказів того, що представник відповідача мав намір взяти участь у судовому засіданні чи просив суд про відкладення розгляду справи матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.08.2012 р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.08.2012р. у справі № 5027/03/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу "Колос", без номера від 10.10.2012р. - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови складений 11.12.2012р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.