Постанова № 27967277, 07.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2012 р. Справа № 5023/6115/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю прокурора - Кабанець В.О., посв. № 006810 від 28.09.2012 р.

та представників:

позивача -не з'явився

третіх осіб -1. ОСОБА_1 -особисто, ОСОБА_2, дор. № 2236 від 13.09.2011 р.

2. не з'явився

3. не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2412Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2012 р. у справі № 5023/6115/11

за позовом Прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1. громадянин ОСОБА_1, м. Харків

2. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків

3. КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, м. Харків

про визнання дій незаконними

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2012 р. у справі № 5023/6115/11 (суддя Аюпова Р.М.) позов задоволено частково. Заборонено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 використовувати житлові приміщення квартири АДРЕСА_1 для розташування та функціонування салону краси «Монро». Стягнено з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2012 р. змінити, скасувавши його в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін.

Прокурор та третя особа, гр. ОСОБА_1, вважають рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що з питання щодо задоволення апеляційної скарги повністю приєднується до правової позиції Харківської міської ради.

Позивач та інші треті особи відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Представники позивача, відповідача, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності вказаних представників за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та представників третьої особи, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Прокуратурою Московського району міста Харкова проведено перевірку за зверненням ОСОБА_1 щодо незаконного, на думку заявника, розміщення у квартирах будинку АДРЕСА_1 магазину непродовольчих товарів, де здійснює підприємницьку діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_3

Прокурорською перевіркою встановлено, що квартира АДРЕСА_1 використовується Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 для здійснення підприємницької діяльності, а саме, для розміщення та функціонування салону краси «Монро».

Також встановлено, що 12.06.2008 р. ОСОБА_8 звернувся з позовом до виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення квартири № 75, загальною площею 57,4 м2 з окремим входом в літ А-9 житлового будинку АДРЕСА_1, яку він за власні кошти реконструював, влаштував відокремлений вихід. Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»внесло зміни до документів та видало технічний паспорт приміщення. Після реконструкції квартира змінилася, стала непридатною для проживання. Належного дозволу на переобладнання ОСОБА_5 не мав, перереєструвати на своє ім'я не може. У зв'язку з викладеним ОСОБА_5 просив суд визнати за ним право власності на новостворену річ.

Рішенням місцевого суду Московського району міста Харкова від 20.06.2008 р. за ОСОБА_8 визнано право власності на самовільно реконструйовані нежитлові приміщення №№ 75-4; 75-5; 75-6; загальною площею 71,4 м2 з окремим входом в літ А-9 будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07.04.2009 р. рішення місцевого суду Московського району міста Харкова від 20.06.2008 р. було скасовано, а справу направлено до того ж суду на новий розгляд у іншому складі.

За результатами нового розгляду справи, позов ОСОБА_8 залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.

Прокурор, посилаючись на викладені вище обставини, а також на те, що, рішення, на підставі якого приміщення квартири № 75 за адресою: АДРЕСА_1 визнані нежитловими, на теперішній час скасовано, отже, спірні приміщення є житловими та у відповідності до ст. 4 Житлового кодексу України відносяться до житлового фонду, вважає дії ФОП ОСОБА_3 незаконними та такими, що підлягають забороні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

Статтею 7 Житлового кодексу України передбачено можливість виключення з житлового фонду жилих будинків та жилих приміщень за рішенням уповноважених органів; за статтею 8 переведення придатних до проживання жилих будинків та жилих приміщень у будинках державного та громадського житлового фонду у нежилі здійснюється у виняткових випадках за рішенням органів, зазначених у частині 2 статті 7 Житлового кодексу України -виконавчих комітетів обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

За частиною 4 статті 7 Житлового кодексу України порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання (далі -Порядок) встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Вказаним порядком, який є чинним на даний час, встановлено послідовну процедуру визнання жилих приміщень непридатними для проживання та їх переведення в нежилі для використання в інших цілях. Зокрема, згідно з пунктами 11,12 Порядку в разі визнання жилого будинку (жилого приміщення) виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання, виконком відповідної місцевої Ради вносить до виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку. Виконавчий комітет обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів розглядає подані матеріали і приймає рішення про використання непридатного для проживання жилого будинку (жилого приміщення) в інших цілях або про знесення цього будинку.

Відповідного рішення уповноваженого органу, як законної підстави для зміни існуючого правового статусу об'єкта нерухомості, матеріали справи не містять, як і доказів створення нежилого приміщення у встановленому законом порядку; з наведених приписів законодавства вбачається, що встановлений відповідно до статті 4 Житлового кодексу України правовий статус об'єкта нерухомості як жилого приміщення (квартири) не може бути змінено домовленістю сторін (укладенням правочину), що не породжуватиме відповідних правових наслідків для третіх осіб.

Також з матеріалів справи вбачається та вірно взято до уваги судом першої інстанції, що ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07.04.2009 р. задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1; скасовано рішення місцевого суду Московського району міста Харкова від 20.06.2008 р. про визнання за ОСОБА_8 права власності на самовільно реконструйовані нежитлові приміщення №№ 75-4; 75-5; 75-6; загальною площею 71,4 м2 з окремим входом в літ. А-9 будинку АДРЕСА_1; справу повернуто до місцевого суду на новий розгляд; ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 28.10.2009 року позовну заяву ОСОБА_8 до Харківської міської ради (треті особи ОСОБА_1 та ОСОБА_6) про визнання права власності на самовільно реконструйовані нежитлові приміщення №№ 75-4; 75-5; 75-6; загальною площею 71,4 м2 з окремим входом в літ. А-9 будинку АДРЕСА_1 залишено без розгляду; скасовано реєстрацію в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»на самовільно реконструйовані нежитлові приміщення №№ 75-4; 75-5; 75-6; загальною площею 71,4 м2 з окремим входом в літ. А-9 будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_8, проведену на підставі скасованого рішення № 24128/09 від 20.06.2008 року (т. 1, а.с. 46-48, 168).

Вказані фактичні обставини та докази є такими, що спростовують відомості з реєстру прав про нежитлові приміщення №№ 75-4; 75-5; 75-6; загальною площею 71,4 м2 з окремим входом в літ. А-9 будинку АДРЕСА_1.

Тобто, з викладеного вбачається, що на момент укладення договору купівлі-продажу між гр. ОСОБА_7 (продавцем) та гр. ОСОБА_3 (покупцем), 16.09.2009 р., спірні приміщення не набули статусу нежитлових у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 10 Житлового кодексу України громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватись правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Відповідно до п. 3 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572 із внесеними змінами постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. № 45 використовувати житлові приміщення для провадження господарської діяльності промислового характеру заборонено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов прокурора в частині заборони відповідачу використовувати житлові приміщення квартири АДРЕСА_1 під салон краси.

Що стосується позовних вимог про визнання незаконними дій ФОП ОСОБА_3 щодо використання житлових приміщень квартири АДРЕСА_1 для розташування та функціонування салону краси, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Так, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В даному разі предмет позову стосується визнання незаконними дій відповідача щодо використання житлового приміщення квартири № 75 для розташування салону краси. Отже, такий предмет не відповідає способам захисту права, передбаченим законом, тому колегія суддів зазначає, що звертаючись з даним позовом, прокурор обрав спосіб захисту порушеного права, не передбачений чинним законодавством України, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Що стосується тверджень відповідача в апеляційній скарзі стосовно неповідомлення його про слухання справи в суді першої інстанції, то вони не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду першої інстанції про порушення провадження у справі, про відкладення надсилалися на адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи, а саме, АДРЕСА_4. Вказану адресу було зазначено відповідачем також в апеляційній скарзі.

Проте, всі ухвали, як і копія рішення від 02.02.2012 р., повернулися до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Аналогічним чином повернулися ухвали апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу.

До повноважень господарських судів не відноситься з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, у зв'язку з чим відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, вказані обставини спростовують твердження відповідача про неналежне повідомлення його про розгляд справи.

Що стосується посилань відповідача на те, що у разі нез'явлення представників сторін та ненадання ними витребуваних документів суд повинен був відкласти судове засідання, оскільки відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду.

Крім того, слід зазначити, що як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції не було встановлено обов'язковість явки представників в судове засідання. Також відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2012 р. у справі № 5023/6115/11 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2012 року у справі № 5023/ 6115/11 залишити без змін.

Повна постанова складена 07.12.2012 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.