Рішення № 27966523, 04.12.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/104/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.12 Справа № 5009/3786/12

Суддя Мойсеєнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5009/3786/12

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Заводського району, м. Запоріжжя,

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя,

про стягнення 3530,87 грн. заборгованості, 248,06 грн. пені, 52,34 грн. -3 % річних, 3,32 грн. інфляційних втрат,

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальська Я.М. (довіреність № 27/27 від 03.01.2012р., юрисконсульт І категорії юридичного відділу по роботі зі споживачами Концерну "Міські теплові мережі");

від відповідача: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 від 18.03.1997р.);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Заводського району з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3530,87 грн. заборгованості, 248,06 грн. пені, 52,34 грн. -3 % річних, 3,32 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами по справі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704229 від 01.01.2007р. не здійснив жодної оплати за спожиту теплову енергію за період з січня 2012р. по липень 2012р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 3530,87 грн. Просить стягнути з відповідача 3530,87 грн. заборгованості, 248,06 грн. пені, 52,34 грн. -3 % річних, 3,32 грн. інфляційних втрат.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704229 від 01.01.2007р., Закону України "Про теплопостачання" № 2633-ІV від 02.06.2005р., Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", "Правил користування тепловою енергією", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007р.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/104/12 та призначено розгляд справи на 01.11.2012 р.

24.10.2012р. на адресу суду від позивача надійшов лист, в якому останній зазначає стосовно витребуваних від нього ухвалою суду документів, що відповідач не є платником ПДВ та не отримує від теплопостачальної організації податкові накладні. Стосовно правовстановлюючих документів, на підставі яких відповідач користується приміщенням, на яке за договором відпускалась теплова енергія, позивач повідомив, що згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 480/4 від 25.11.2004р. квартира № 22 по вул. Алмазній/вул. Тенісній, 47/9, на яку постачалась теплова енергія, переведена до нежитлового фонду. Також позивач зазначив, що у вказаному нежитловому приміщенні, куди теплопостачальна організація надає послуги, відсутні прилади обліку теплової енергії, та нарахування за спожиту теплову енергію проводиться розрахунковим способом.

В судовому засіданні 01.11.2012р. суд оголосив перерву до 15.11.2012р. для витребування додаткових доказів по справі.

05.11.2012р. на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що посилання відповідача на договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20.03.2012р., за яким нежитлове приміщення, на яке постачалась теплова енергія, було продане іншій особі, як на підставу для несплати за відпущену теплову енергію є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству. Вважає, що факт продажу нежитлового приміщення іншій особі не є підставою для припинення дії договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704229 від 01.01.2007р., тому сторони повинні належним чином виконувати свої договірні зобов'язання.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.11.2012р. суд на підставі ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 04.12.2012р. у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог суду у повному обсязі та для витребування додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 04.12.2012 р. були присутні представники обох сторін. За їх заявою розгляд справи здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не надав відзиву на позовну заяву, в судовому засіданні пояснив, що згоден сплатити позивачу суму заборгованості та штрафні санкції за період до моменту продажу нежитлового приміщення іншій особі.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті та прийняття рішення по справі.

В судовому засіданні 04.12.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

01.01.2007 р. між Концерном "Міські теплові мережі" (теплопостачальна організація, позивач по справі) в особі директора філії Концерну "Міські теплові мережі Заводського району" Зоткіна Г.В. та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (споживач, відповідач по справі) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704229 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 3.2.6. договору передбачений обов'язок споживача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та терміни, які передбачені договором.

Згідно з п. 5.1. договору облік теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.1. - 6.3. договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються споживачем на підставі акту приймання-передачі у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.6. договору передбачено, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: АДРЕСА_2, тел. НОМЕР_3, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачу теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ), акт звіряння розрахунків (за вимогою споживача).

Згідно з п. 6.6.1. договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати тримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним -дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту -3 дні, по області -5 днів, по Україні -7 днів).

Відповідно до п. 6.6.2. договору у разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у встановлений договором термін, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір діє з 01.01.2007 р. до 31.12.2007 р.

Відповідно до п. 10.4. договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік від дати, вказаної в п. 10.1., не відбулася ні одна з обставин, вказаних у п. 10.2.

В пункті 10.2. договору зазначено, що договір припиняє свою дію у випадках:

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття відповідного рішення господарським судом;

- ліквідації однієї із сторін.

Отже, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.

Матеріали справи свідчать, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму заборгованості за спожиту теплову енергію за період з січня 2012р. по липень 2012р. в розмірі 3 530,87 грн.

Відповідно до додатку № 1а до договору № 704229 від 01.01.07р. постачання теплової енергії відповідачу здійснювалось у нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3, на потреби опалення.

Судом встановлено, що відповідачем було продано нежитлове приміщення № 22, що знаходиться у будинку АДРЕСА_4, загальною площею 61,8 кв. м., ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення, який був нотаріально посвідчений та зареєстрований 20.03.2012 р. відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів № 11124036, копія якого міститься в матеріалах справи. Факт продажу даного нежитлового приміщення також підтверджується завіреною копією витягу з Державного реєстру прав власності № 33573868 від 23.03.2012р.

За умовами п. 10 вказаного договору купівлі-продажу від 20.03.2012р. право власності на відчужуване нерухоме майно згідно з ст. 334 ЦК України у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства та умов договору з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації зазначеного вище договору купівлі-продажу, а саме: з 20.03.2012р., право власності на нежитлове приміщення перейшло до ОСОБА_4.

Враховуючи викладене, суд вважає, що нарахування позивачем відповідачу теплової енергії з 20.03.2012 р. по липень 2012 р. є необґрунтованим, оскільки відповідач продав зазначене приміщення іншому власнику, а отже не споживав теплову енергію за цей період.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживачі послуг мають повне право сплачувати лише ті послуги, які цим споживачам фактично надавались.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»№ 2633-IV від 02.06.2005 р. споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Також згідно з п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Таким чином, обґрунтованим є нарахування позивачем суми заборгованості за спожиту теплову енергію за період з січня 2012 року по 20.03.2012 р.

За вказаний період позивачем відпущено відповідачу теплову енергію на суму 3314,45 грн., що підтверджується помісячними актами приймання-передачі теплової енергії:

за січень 2012 р. -акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2012 р. на суму 1107,91 грн.;

за лютий 2012 р. -акт приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2012 р. на суму 1305,56 грн.;

за березень 2012 р. - акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2012 р. на суму 900,98 грн.

За березень 2012р. відповідно до акту приймання передачі теплової енергії підлягає сплаті сума боргу в розмірі 900,98 грн., яка нарахована за 31 день місяця.

З врахуванням визначеного судом періоду за березень 2012 р. підлягає сплаті сума боргу в розмірі 581,28 грн., яка нарахована за 20 днів місяця, тобто по 20.03.2012 р.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію за період з січня 2012 року по 20.03.2012 р. складає 2994,75 грн.

Відповідно до письмових пояснень позивача, кількість спожитої відповідачем теплової енергії визначалась розрахунковим способом.

Для розрахунку застосовано тарифи, затверджені постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 127 від 30.09.2011р., які діють з 01.10.2011 р. -771,10 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) за теплову енергію.

На підставі актів позивачем виписано рахунки на оплату від 31.01.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р.

Акти та рахунки на оплату направлялися на адресу відповідача поштою, що підтверджується реєстрами на відправлення рахунків та актів виконаних робіт за період з січня 2012р. по березень 2012р.

Акти за період з січня 2012р. по березень 2012р. відповідачем не підписувалися і не поверталися позивачу.

Відповідно до пояснень позивача, система опалення приміщення відповідача не відокремлена від системи опалення житлового будинку, що підтверджується актом обстеження системи теплопостачання від 22.12.2011р.

На час розгляду справи заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію в розмірі 2994,75 грн. не погашена.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов п. 6.3. договору відповідач не здійснив розрахунку за надані послуги в повному обсязі.

Статтею 33 ГПК України передбачено обов'язок кожної сторона довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів повної сплати боргу.

За таких обставин, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 2994,75 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, у стягненні 536,12 грн. боргу суд відмовляє.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.8 договору передбачено, в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

За порушення строків оплати спожитої теплової енергії позивачем нарахована пеня на підставі п. 7.2.8 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 26.02.2012 р. по 26.09.2012 р. в сумі 248,06 грн.

Розрахунок пені судом перевірено та визнано невірним, оскільки позивачем в розрахунку неправильно визначена сума заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача за спожиту теплову енергію в березні 2012р.

Пеня розрахована судом наступним чином:

- за період з 26.02.2012р. по 26.08.2012р. (183 дні прострочення) із простроченої суми 1107,91 грн. пеня складає 83,49 грн.;

- за період з 26.03.2012р. по 26.09.2012р. (185 днів прострочення) із простроченої суми 1305,56 грн. пеня складає 98,99 грн.;

- за період з 26.04.2012р. по 26.09.2012р. (154 дні прострочення) із простроченої суми 581,28 грн. пеня складає 36,69 грн.

За розрахунком суду разом розмір пені за вказаний період складає 219,17 грн., у стягненні 28,89 грн. пені суд відмовляє.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На суму заборгованості позивачем нараховані 3% річних за загальний період з 26.02.2012р. по 26.09.2012 р. в сумі 52,34 грн. а також інфляційні витрати за березень 2012р. в розмірі 3,32 грн.

Розрахунок 3% річних судом перевірено та визнано невірним, оскільки позивачем неправильно визначена сума заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача за спожиту теплову енергію в березні 2012р., а саме в розмірі 581,28 грн.

За розрахунком суду розмір 3 % річних за вказаний період складає 46,57 грн., у стягненні 5,77 грн. - 3 % річних суд відмовляє.

Розрахунок інфляційних витрат судом перевірено та визнано вірним.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги про стягнення 219,17 грн. пені, 46,57 грн. -3 % річних та 3,32 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69000, ІПН НОМЕР_2) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії -Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) 2 994,75 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири грн. 75 коп.) основного боргу, 219,17 грн. (двісті дев'ятнадцять грн. 17 коп.) пені, 46,57 грн. (сорок шість грн. 57 коп.) -3 % річних, 3,32 грн. (три грн. 32 коп.) інфляційних витрат, 1368,08 грн. (одна тисяча триста шістдесят вісім грн. 08 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 10.12.2012 р.