Рішення № 27966505, 27.11.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2012 р. Справа № 9/092-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-ЛОГІСТИК»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «РГК»

Про стягнення 42 043, 58 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача Невальонна Н.М. (дов. № б/н від 25.09.2012 р.)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-ЛОГІСТИК»до Товариства з обмеженою відповідальністю «РГК»про стягнення 42 043, 58 грн.

Ухвалою суду від 25.09.2012 року порушено провадження у справі № 9/092-12 та призначено розгляд справи на 18.10.2012 р.; зобов'язано позивача подати: пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

18.10.2012 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РГК».

У судове засідання 18.10.2012 р. представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.10.2012 р. розгляд справи відкладено на 08.11.2012 р.; зобов'язано позивача подати оригінали документів; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

08.11.2012 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із збиранням та підготовкою документів, які мають важливе значення для розгляду справи.

У зв'язку з перебуванням судді Сокуренко Л.В. на лікарняному, розгляд справи в призначений час не відбувся.

Ухвалою суду від 20.11.2012 р. розгляд справи відкладено на 27.11.2012 р.; зобов'язано позивача подати оригінали документів; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 27.11.2012 р. представник відповідача вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ, та те, що вони були отримані його уповноваженим представником, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.

Згідно з ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК-ЛОГІСТИК»(далі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РГК»(далі - відповідач) було укладено контракт № 04072011 з надання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню експортно-імпортних та транзитних вантажів (далі -контракт).

Відповідно до п. 1.1. контракту відповідач доручає, а позивач приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок відповідача здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів морським, залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, Росії, країн СНД та інших держав, окрім Республіки Білорусь.

Вид та найменування вантажу, заявленого до перевезення згідно з даним контрактом, а також пункти відправлення та призначення вантажу зазначаються в додатках, які є його невід'ємною частиною (п. 1.4.).

Підпунктом 2.1.8. контракту передбачено, що позивач зобов'язаний надавати відповідачу акт виконаних робіт (послуг), проводити звірку взаєморозрахунків, а також за бажанням відповідача надавати інші документи, які підтверджують витрати позивача в інтересах відповідача.

Згідно п. 4.1. контракту відповідач здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі виставлених рахунків на протязі 5 банківських днів. Банківські витрати несе відповідач.

Пунктами 4.4. -4.6. контракту встановлено, що сторони здійснюють звірку розрахунків щомісячно. Після проведення звірки сторонами підписується акт виконаних робіт (послуг). У разі, якщо актом виконаних робіт (послуг) зафіксована заборгованість відповідача перед позивачем, відповідач сплачує борг в 3-денний термін з моменту отримання акту.

В силу п.п. 6.1., 6.2. контракту надання послуг, вказаних в п. 1.1. контракту, підтверджується актами виконаних робіт, підписаних сторонами, які є невід'ємною частиною контракту. У випадку, якщо відправлений позивачем відповідачу акт виконаних робіт (послуг) та (або) акт звірки ним не підписаний і не заперечений протягом 10 днів з моменту його отримання відповідачем, він вважається ним прийнятий та підлягає оплаті в повному обсязі.

Господарським судом досліджено надані позивачем оригінали (для огляду) та копії (для долучення до матеріалів справи) актів виконаних робіт та встановлено, що на виконання зобов'язань за контрактом № 04072011 позивачем було надано послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню експортно-імпортних та транзитних вантажів на загальну суму 321 389,66 грн. (88 800,30 грн. відповідно до акту виконаних робіт від 31.10.2011 р.; 108 862,56 грн. відповідно до акту виконаних робіт від 30.11.2011 р. та 123 726,80 грн. відповідно до акту виконаних робіт від 31.12.2011 р.).

Вищезазначені акти виконаних робіт були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх мокрими печатками.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач розрахувався за надані послуги частково на суму 282 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками позивача по особовим рахункам за період з 26.10.2011 р. по 10.02.2012 р.

Таким чином, господарським судом встановлено, що заборгованість ТОВ «РГК»перед ТОВ «ТК-ЛОГІСТИК»за контрактом № 04072011 від 04.07.2011 р. становить 39 389,66 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків щодо оплати наданих послуг, 22.08.2012 р. позивач направив на адресу ТОВ «РГК»претензію № 3-05/506 від 22.08.2012 р. з вимогою оплатити існуючу заборгованість до 31.08.2012 р., перерахувавши грошові кошти на поточний рахунок ТОВ «ТК-ЛОГІСТИК», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку № 3072 від 22.08.2012 р. та копією опису вкладення у поштове відправлення від 22.08.2012 р.

Однак, за ствердженнями позивача, відповідач відповіді на вказану претензію не надав, свої зобов'язання за контрактом не виконав та не погасив існуючу заборгованість.

Відповідно до ч. 2 статті 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Положеннями ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позивач належним чином виконав зобов'язання за контрактом № 04072011 від 04.07.2011 р., проте відповідач належним чином та в повному обсязі не розрахувався за надані послуги, в зв'язку з чим він є таким, що порушив умови виконання зобов'язання.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, заперечень щодо позовних вимог та доказів погашення заборгованості не надав та не надіслав; проте, своїми діями щодо часткової сплати боргу підтвердив отримані транспортно-експедиційні послуги.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-ЛОГІСТИК»до Товариства з обмеженою відповідальністю «РГК»про стягнення заборгованості у розмірі 39 389,66 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені за період прострочення з 03.04.2012 р. по 02.07.2012 р. у розмірі 1 469,63 грн.

Пунктом 8.7. контракту встановлено, що у випадку порушення відповідачем термінів оплати за послуги, які надає позивач згідно п. 2.2.9. та 2.2.10. більш як на 90 днів, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,3% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В силу ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, в постанові Верховного суду України від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення про пріоритетність норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, над положенням ч. 2 ст. 551 ЦК України зазначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене, перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він здійснений обґрунтовано за період з 03.04.2012 р. по 02.07.2012 р. та є арифметично вірним.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ТК-ЛОГІСТИК»щодо стягнення з ТОВ «РГК»пені у розмірі 1 469,63 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 04.01.2012 р. по 17.09.2012 р. у розмірі 987,34 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені коментованою статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ТК-ЛОГІСТИК»щодо стягнення з ТОВ «РГК»3% річних у розмірі 987,34 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 10.02.2012 р. по 31.03.2012 р. у розмірі 196,95 грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Господарський суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом позивача, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо позивач приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Аналогічна правова позиція міститься у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»в якому зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично вірним та здійснений обґрунтовано за період з 10.02.2012 р. по 31.03.2012 р.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ТК-ЛОГІСТИК»щодо стягнення з ТОВ «РГК»інфляційних втрат у розмірі 196,95 грн. підлягають задоволенню.

В повній мірі дослідивши обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ТК-ЛОГІСТИК»щодо стягнення з ТОВ «РГК»заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись: ст.ст. 21, 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РГК»(09600, Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 3, ідентифікаційний код 37066355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-ЛОГІСТИК»(02140, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд 22-А, кв. 158, ідентифікаційний код 34846461) суму основного боргу у розмірі 39 389 (тридцять дев'ять тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн. 66 коп., пеню у розмірі 1 469 (одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять) грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 987 (дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 196 (сто дев'яносто шість) грн. 95 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л. В. Сокуренко

Рішення суду підписане 10.12.2012 р.