Рішення № 27966489, 03.12.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/88/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.12 Справа № 5009/3871/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД" (50086, дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 5Д)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 20 085 грн. 35 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Баранова Я.В., дов. б/н від 11.07.2012р.

Від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 18 991 грн. 71 коп. основного боргу, 916 грн. 89 коп. пені, 177 грн. 46 коп. 3 % річних.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 16.10.2012р., справу № 5009/3871/12 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 17.10.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/3871/12, присвоєно справі номер провадження 27/88/12 та призначено судове засідання на 12.11.2012р.

Ухвалою суду від 12.11.2012р. розгляд справи відкладався на 03.12.2012р., відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача.

03.12.2012р. продовжено судовий розгляд справи № 5009/3871/12.

03.12.2012р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 03.12.2012 р. позивач підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, наданій у судовому засіданні 12.11.2012р., в якій у зв'язку із частковою сплатою відповідачем суми заборгованості у розмірі 9 001 грн. 71 коп., що підтверджується відповідними квитанціями (копії містяться в матеріалах справи), позивач просить суд стягнути з відповідача 9 990 грн. 00 коп. основного боргу, 916 грн. 89 коп. пені, 177 грн. 46 коп. 3 % річних.

Заява позивача прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України у судовому засіданні 12.11.2012р.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 990 грн. 00 коп. основного боргу, 916 грн. 89 коп. пені, 177 грн. 46 коп. 3 % річних.

Відповідач у судові засідання, відкриті 12.11.2012р. та 03.12.2012р. не з'явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання отримано особисто ОСОБА_1 20.10.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (оригінал містяться в матеріалах справи). Ухвалу від 12.11.2012р. про відкладення розгляду справи на 03.12.2012р. надіслано на адресу відповідача 13.11.2012р., про що свідчить штамп вихідної кореспонденції № 09-11а/14948 від 13.11.2012р. та реєстр відправки поштової кореспонденції.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи -подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Господарським судом встановлено, що 07.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки № 0-09-Н.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник поставляє покупцю продукти харчування, в подальшому товар, у кількості, асортименті та за цінами відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець приймає товар, сплачує його повну вартість на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2 постава товару здійснюється покупцю транспортом постачальника за адресою: м. Приморськ, вул. Морська.

Відповідно до п. 2.3 договору покупець зобов'язаний сплатити повну вартість поставленої йому партії товару постачальником протягом 6 календарних днів з моменту поставки даної партії товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або внесення грошових коштів в касу постачальника.

Позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором, здійснюючи поставку товару відповідачу, що підтверджується відповідними видатковими накладними на відпуск продукції.

Порушуючи умови договору, відповідач не здійснив в повному розмірі оплату за отриманий товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 18 991 грн. 71 коп. за наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна № 430000614300 від 05.06.2012р. на суму 9481,19 грн. не оплачена;

- видаткова накладна № 43 0000614301 від 05.06.2012р. на суму 6479,82 грн. не оплачена;

- видаткова накладна № 430000614302 від 05.06.2012р. на суму 4971,84 грн. сплачена частково у розмірі 1941,14 грн., що підтверджується прибутково - касовими ордерами: № 369 від 09. 07. 2012р. на суму 75,08грн., № 371 від 10. 07. 2012р. на суму 202,10 грн., № 373 від 11.07.2012 р. на суму 80,84 грн., № 382 від 16.07.2012р. на суму 498,04 грн., № 384 від 17. 07. 2012 р на суму 80,80 грн., № 403 від 25.07.2012р. на суму 40,42 грн., № 404 від 25.07.2012р. на суму 282,95 грн., № 419 від 02.08.2012р. на суму 26,95 грн.; № 424 від 03.08.2012р. на суму 80,84 грн., № 473 від 27.08.2012р. на суму 573,12 грн.

Під час розгляду справи № 5009/3871/12 знайшли підтвердження обставини, що після звернення позивача з позовом до суду відповідач частковою сплатив основний борг у розмірі 9 001 грн. 71 коп., що підтверджується відповідними квитанціями (копії містяться в матеріалах справи).

Таким чином, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 9 001 грн. 71 коп. після звернення позивача з позовом до суду, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору з покладенням судового збору на відповідача, адже спір виник з його вини.

Сума основного боргу у розмірі 9 990 грн. 00 коп. відповідачем залишилася несплаченою.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 9 990 грн. 00 коп. основного боргу обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 916 грн. 89 коп. пені.

Статтею ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Відповідно до п. 4.2 договору за порушення строків оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

За порушення відповідачем виконання грошових зобов'язань по договору поставки пеня складає 916 грн. 89 коп.

Нарахування пені відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, тому задовольняється судом.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 177 грн. 46 коп. 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні нарахування.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок 3 % річних, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення 177 грн. 46 коп. 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача 9 990 грн. 00 коп. основного боргу, 916 грн. 89 коп. пені, 177 грн. 46 коп. 3 % річних.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України -03.12.2012року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, п. 1.1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_2, розрахункові рахунки не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД" (50086, дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 5Д, код ЄДРПОУ 36510452, р/р 26006011012401 в ПАО «Альфа-Банк», МФО 300346) 9 990 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. основного боргу, 916 (дев'ятсот шістнадцять) грн. 89 коп. пені, 177 (сто сімдесят сім) грн. 46 коп. 3 % річних, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 9 001 грн. 71 коп. провадження у справі припинити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 05.12.2012р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва