Рішення № 27965918, 06.12.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 грудня 2012 р. Справа 17/60/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Стефанів Т. В.,

при секретарі судового засідання Незамай Д. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго"

( вул. 1 Травня, 2, м. Вінниця)

в особі структурної одиниці "Тиврівські ЕМ",

вул. Ломоносова, 11, м. Вінниця

до: Приватного підприємства "Земіна"

23310, вул. Боженко, 20, м. Гнівань, Тиврівського району, Вінницької обл..

про стягнення 12 233,55 грн. грн. згідно договору від 09.02.2009 р. № 35

за участю представників сторін:

позивача: Мельничук Р. В. - за довіреністю;

відповідача: Кучер О. М. -директор

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Тиврівські ЕМ" подано позов до Приватного підприємства «Земіна» про стягнення 12 233,55 грн. грн. згідно договору від 09.02.2009 р. № 35.

Ухвалою суду від 23.11.2012 р. порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 06.12.2012 р.

05.12.2012 р. від ПАТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Тиврівські ЕМ" через канцелярію суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до суми 9 233,55 грн., у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості за позовом, а саме: відповідачем добровільно сплачено 3 000,00 грн., що підтверджується копією виписки банку від 02.11.2012 р. .

В судове засідання 06.11.2012 р. з'явились представник позивача та відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному об'ємі з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, представник відповідача проти заявлених позовних вимог не заперечив та визнав борг в повному обсязі з врахуванням проплаченої суми.

Згідно з ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява (вх. № канцелярії суду 08-46/13582/12 р. від 05.12.2012 р.) в частині зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу судом приймається, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому суд враховує положення п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо заяву прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 9 233,55 грн.

Суд розглядає справу з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.02.2009 року між ПАТ "Вінницяобленерго" в особі СО "Тиврівські ЕМ" - (Постачальник) та Приватним підприємством «Земіна»(Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 35(т. 1 а.с. 15-17).

Судом встановлено, що починаючи з лютого 2012 р. виникла заборгованість ПП «Земіна»перед ПАТ «Вінницяобленерго». Станом на лютий 2012 р. ПП «Земіна» використано 14720 Кв/год. на суму 15830, 47 грн., з них сплачено 4000, 00 грн. за використану електроенергію, крім того у споживача існувала заборгованість за перетікання реактивної енергії у сумі 403,08 грн., і станом на 01.11.2012 р. основний борг становив 12 233,55 грн.

Сума вищевказаного боргу підтверджується рапортом про відпуск електроенергії за лютий 2012 р. ( том 1, а.с. 20), рахунком-фактурою №1101 від 16.02.2012 р. на суму 15830, 47 грн. -з а активну електроенергію (т. 1, а.с. 21 ), рахунком-фактурою № 1102 від 16.02.2012 р. на суму 403,08 грн. -за реактивну електроенергію (т.1, а.с. 22).

Оскільки споживач відмовився оплатити суму заборгованості, 03.04.2012 р. ПП «Земіна» було надіслано претензію з вимогою сплатити вказані кошти (т. 1, а.с. 23), вказану претензію споживач отримав 07.04.2012 р. (т.1, а.с. 5).

Відповідно до п.1.1 даного Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 100 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно п.1.2 Договору розрахунковий період за даним договором прирівнюється до календарного місяця, протягом якого визначається обсяг електроенергії, що продається Споживачу за цей час та протягом якого Споживач повинен здійснити розрахунки за куплену електроенергію за тарифами, що діють на кінець розрахункового періоду.

Також сторони погодили, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (п.2.1 Договору).

В п. 2.3.3 Договору сторони узгодили, що споживач зобов'язується проводити оплату вартості спожитої електроенергії на протязі 3 днів з дня отримання рахунку шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок постачальника.

Пунктом 2.3.4 споживача зобов'язано здійснювати оплату за послуги по заміні, ремонту, повірці та перепрограмуванню розрахункових засобів обліку.

Відповідно до п. 2.3.5 Споживач зобов'язується до 15 числа кожного розрахункового місяця, направляти до Постачальника свого уповноваженого представника длч надання звіту про кількість спожитої електроенергії за розрахунковий період -календарний місяць та проведення взаємозвірки розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 Договору з порушенням термінів, визначених відповідними додатками, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,75 %, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пунктом 4.2.2 за перевищення договірних величин споживання електричної енергії Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Пунктом 8.5 визначено, що Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 09.02.2010 р.

Відповідно до п.7.1 Договору облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення Споживачем вимог нормативно- технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником розрахунково згідно з вимогами п.6.20-6.21 ПКЕЕ.

Позивач свої зобов'язання виконав, поставивши електроенергію на загальну суму 15830,47 грн. та надавши для оплати рахунки.

Відповідач зобов'язання, передбачені Договором № 504 від 02.01.2008 року, виконав частково, провівши оплату на суму 7 000, 00 грн. за використану електроенергію, крім того у споживача існує заборгованість за перетікання реактивної енергії у сумі 403,08 грн., і станом на 04.12.2012 р. основний борг становить 9 233,55 грн., що змусило позивача звернутись з позовом до суду.

Враховуючи викладені обставини суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.7 ст.276 ГК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, відповідно до п. 2.3.3 Договору сторони узгодили, що споживач зобов'язується проводити оплату вартості спожитої електроенергії на протязі 3 днів з дня отримання рахунку шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 2.3.5 Споживач зобов'язується до 15 числа кожного розрахункового місяця, направляти до Постачальника свого уповноваженого представника для надання звіту про кількість спожитої електроенергії за розрахунковий період -календарний місяць та проведення взаємозвірки розрахунків між сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Беручи до уваги встановлені обставини та наведені вище приписи законодавчих норм суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 9233,55 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовані та правомірні.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 9233,55 грн. підтверджуються наявними у справі документами, та не спростовані відповідачем, суд вважає суму боргу в розмірі 9 233,55 грн. доведеною позивачем.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 45, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Земіна" (23310, вул. Боженко, 20, м. Гнівань, Тиврівського району, Вінницької обл., код ЄДРПОУ 23065114 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (21050, м. Вінниця, вул. 1-го Травня, буд.2, код ЄДРПОУ 00130694) в особі структурної одиниці "Тиврівські електричні мережі" ( вул. Ломоносова, 11, м. Вінниця ) - 9 233,55 грн. основного боргу, 1609,50 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 грудня 2012 р.

Суддя Стефанів Т.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи.