Ухвала суду № 27965780, 11.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"11" грудня 2012 р. Справа № 5004/725/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Демидової А.М. - головуючого, Коваленко С.С., Кролевець О.А.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький інститут новітніх технологій" (Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету") на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 р. (залишено без змін рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2012 р.) у справі№ 5004/725/12 господарського суду Волинської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луцький інститут новітніх технологій" (Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету") доТовариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" провизнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.04.2006 р., визнання права власності, повернення приміщення, звільнення,

в с т а н о в и в:

Подана Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький інститут новітніх технологій" (Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету") касаційна скарга від 23.11.2012 р. на рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2012 р. та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 р. у справі № 5004/725/12 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав:

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору.

Нормою пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставку судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги на рішення суду, що становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.08.2012 р. у справі № 5004/725/12, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 р., позов задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.04.2006 р. між позивачем та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №1173; визнано за позивачем право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, 6, загальною площею 2 542,7 м2, зобов'язано відповідача звільнити та повернути позивачу дане нежитлове приміщення.

Як вбачається з касаційної скарги, скаржник оскаржує рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2012 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 р. в повному обсязі та просить суд направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскаржувані процесуальні акти містять одночасно дві вимоги (майнового та немайнового характеру), які підлягають оплаті судовим збором по кожній вимозі окремо.

Судом встановлено, що до касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору додано квитанцію № 239 від 22.11.2012 р. про сплату судового збору в сумі 138,73 грн., що суперечить вимогам пп. 5 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що скаржник, звертаючись з касаційною скаргою надав квитанцію № 239 від 22.11.2012 р., якою сплачено судовий збір в меншому розмірі, а тому вказана квитанція не може вважатися доказом, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга підлягає поверненню.

Касаційна інстанція зазначає, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 1113 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини 1 цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький інститут новітніх технологій" (Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету") на рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2012 р. та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 р. у справі № 5004/725/12 повернути скаржнику.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Луцький інститут новітніх технологій" (Товариству з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету") судовий збір в сумі 138 (сто тридцять вісім) грн. 73 коп., сплачений квитанцією № 239 від 22.11.2012 р.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.С. Коваленко

О.А. Кролевець