Рішення № 27964078, 20.11.2012, Городоцький районний суд Львівської області

2-791/11 2/1305/55/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2012 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючої -судді Перетятько О.В.

за участі секретаря Сорока М.В.

адвоката ОСОБА_1

представник ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Городку справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, суд,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи в основному тим, що шлюб між ними розірвано рішенням Личаківського районного суду Львівської області від 19.10.2012р., за час шлюбу придбали автомобіль ЗАЗ, вартістю 24 000грн.; комп'ютер Delux, монітор Flatron Wide, принтер HP Laser JET 1018, модем PSL-2500U - на суму 4500грн.; хлібопічку «Мулінекс», вартістю 1600 грн.; сателітарну антену, головки до неї, вартістю 1500 грн.; морозильну камеру, вартістю 800 грн.; телевізор Соні, вартістю 800 грн.; кухонний комбайн «Бош», вартістю 1100грн.; кухонну плиту «Індезіт»вартістю, 1300 грн.; пральну машину «Індезіт», вартістю 2000 грн.; порохотяг LG, вартістю 800 грн.; телевізор «Самсунг», вартістю 900грн. Окрім цього, зняті відповідачем кошти рахунків в ПАТ «Єврогазбанк»на суму 168 545 грн., та за договором позики позичено ТзОВ «Добрий газда»грошові кошти в розмірі 120 000 грн. Все перелічене майно є їхньою спільною сумісною власністю подружжя та складає 319 300 грн., просить розділити майно порівну, а саме, виділити їй комп'ютер Delux, монітор Flatron Wide, принтер HP Laser JET 1018, модем PSL-2500U, на суму 4500 грн., кухонний комбайн «Бош», вартістю 1100грн., кухонну плиту «Індезіт», вартістю 1300 грн., пральну машину «Індезіт», вартістю 2000 грн., грошові кошти в розмірі 160 000 грн., а всього на 168 900 грн. Відповідачу просить виділити хлібопічку «Мулінекс», вартістю 1600 грн., сателітарну антену, головки до неї, вартістю 1500 грн., морозильну камеру, вартістю 800 грн., телевізор «Самсунг», вартістю 900 грн., телевізор «Соні», вартістю 800 грн., порохотяг LG, вартістю 800 грн., автомобіль ЗАЗ, вартістю 24 000 грн., грошові кошти за договором позики в розмірі - 120 000грн., грошові кошти в розмірі -8 545 грн., а всього на 158 945 грн. та судові витрати.

В суді позивачка заявлені вимоги підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просить позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги заперечив, пояснив, що не все майно, яке зазначене позивачкою при поділі майна є спільним сумісним майном, нажитим за час шлюбу, оскільки, морозильна камера та пральна машина були куплені його батьками в 2007р., та не належать до спільного майна й не підлягають поділу, порохотяг був подарований йому на день народження і є його особистою власністю, а телевізор «Соні»відсутній. Крім цього пояснив, що грошові кошти в розмірі 168 545 грн., які позивачка віднесла до майна, що підлягає поділу та які знаходилися на рахунках у ПАТ «Єврогазбанку», належали відповідачу особисто від власних акцій, проданих згідно договору купівлі-продажу, були зняті з рахунку банку та спрямовані на покриття боргів, які виникли під час шлюбу. Крім цього, заперечив укладення договору позики із ТзОВ «Добрий газда»на суму 120 000 грн., просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача висловилася в підтримку пояснень відповідача, просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, суд частково задоволює позов.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Статтею 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.3 ч.1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтетреси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст.ст.4,10,11,60,61,213 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Рішення суду обгрунтовується лише тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вимогами ст.63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно вимог ст.65 ч.1 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об"єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Статтею 69 ч.1 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В судовому засіданні встановлено, що 20 січня 1993 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу, видане Залізничним районним відділом ЗАГС м.Львова серії НОМЕР_1 (а.с. -7). Шлюб між сторонами спору розірвано 19.10.2011року рішенням Личаківського районного суду м.Львова. Крім цього, заявлено позивачкою та не висловлено заперечень з боку відповідача обставина, за якої шлюбні відносини між ними припинено з листопада 2010р.

В шлюбі народилися доньки: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на час розгляду справи є неповнолітньою (а.с. - 9), та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 яка на час розгляду справи досягла повноліття (а.с. - 10)

Так, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин 2, 3 ст. 325 частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Сторонами та їх представниками не заперечується, що комп'ютер Delux, монітор Flatron Wide, принтер HP Laser JET 1018, модем PSL-2500U -на суму 4500грн.; сателітарна антена з головками, вартістю 1500 грн.; хлібопічка «Мулінекс», вартістю 1600 грн.; кухонний комбайн «Бош», вартістю 1100грн.; кухонна плита «Індезіт», вартістю 1300 грн.; телевізор «Самсунг», вартістю 900грн., були придбані за період шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя, та у відповідності до ст.69 СК України підлягає поділу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порядку, визначеному ст.ст.60, 70-71 СК України.

Також за період шлюбу сторонами було набуто рухоме майно у вигляді автомобіля марки ЗАЗ 110307-40, що стверджується актом прийому-передачі від 09.06.2006р. (а.с. -11), рахунком-фактурою (а.с. -12), вартість якого становить -24 000грн.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховується також борги подружжя та правовідносити за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Із договору позики №1/12-01-2009р. (а.с. -8), укладеного між ОСОБА_4 з однієї сторони, та ТзОВ «Добрий газда»в особі директора ОСОБА_7, з другої сторони, вбачається, що ОСОБА_4 надав ТзОВ «Добрий газда»процентну позику в сумі 120 000 грн., на зворотній основі, терміном на три роки, із сплатою за користування договором позики 2,5 % за кожен місяць користування позикою, а також додатково 20 % з прибутку одержаного з допомогою придбаної техніки.

Відповідач в судовому засіданні заперечив даний договір, вважає договір позики неукладеним, оскільки грошові кошти в розмірі 120 000 грн. не були передані ТзОВ «Добрий газда». Окрім цього, із заяви про відмову від договору позики №1/12-01-2009р. від 25.12.2008р., директор ТзОВ «Добрий газда»від 01.11.2011р. (а.с. -74) зазначив, що коштів, відповідно до договору позики, від ОСОБА_4 у ТзОВ «Добрий газда» не надходило, хоча минуло три роки з дня укладення договору, а тому вважає, що зобов'язання між ними припинено, оскільки вони фактично не розпочиналися.

У відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За наведеного, суд критично оцінює пояснення відповідача та заяву директора ТзОВ «Добрий газда»про припинення зобов'язань за договором позики, так як укладення і виконання договору позики з ТзОВ «Добрий газда»на суму 120 000 грн. зі сплатою 2,5 % за кожен місяць, а також отримання відповідачем додаткових доходів із договору позики є преюдиційним фактом і не підлягає доказуванню, оскільки це було встановлено рішенням від 04.08.2011р. Личаківського районного суду м.Львова під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів (а.с. -52), в якому, окрім іншого, було встановлено, що даних щодо визнання недійсним (фіктивним) чи припиненим договору позики з ТзОВ «Добрий газда»на суму 120 000 грн. із сплатою 2,5% щомісячно, в суді не встановлено. Рішення Личаківського районного суду в справі за №2-3265/11 від 04.08.2011р. чинне, не змінювалось та не скасовувалось.

Крім того, суд відносить до спільної сумісної власності грошові кошти в розмірі 168 545 грн., які перебували на рахунку в АБ «Укргазбанк»та залучалися відповідачем по договору банківського вкладу 115300 від 20.10.2010р., під час перебування у шлюбі сторін, що не заперечується сторонами та підтверджується квитанціями, долученими до матеріалів справи (а.с. -53-58).

Пояснення відповідача про факт, що грошові кошти в розмірі 168 545 грн. були зняті з рахунку в банку АБ «Укргазбанк», є його особистою власністю, були витрачені на покриття боргів, які виникли під час шлюбу із ОСОБА_3, на що відповідачем подано розписки (а.с. -70-73), та на його лікування, суд оцінює критично, так як грошові кошти 168 545 грн. були зняті з рахунку в банку АБ «Укргазбанк»06.07.2011р., що підтверджується розрахунковими документами (а.с. -27-30, 59-62, 188-192), цей факт не заперечується сторонами, а також достовірно встановлено Личаківським районним судом м.Львова під час розгляду справи за ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та викладено в рішенні від 04.08.2011р. (а.с. -52), зняття коштів мало місце 06.07.2011р. після того, як сторони фактично припинили подружнє життя в листопаді 2010р., що встановлено в суді з показів сторін, отже відносяться до спільної сумісної власності подружжя, згоди на розпорядження якого позивачка ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_4 не давала. Підтвердження витрат цих коштів на покриття боргів, побудову ставка тощо, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, та не підтверджено будь-якими доказами.

У відповідності до п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК України, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Суд вважає за необхідне виключити з списку поділу майна порохотяг, так як в судовому засіданні відповідач стверджує те, що порохотяг був подарований йому на день народження колегами по роботі, позивачка даний факт не заперечила, а тому у відповідності до ст.57 та ст.61 СК України та Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», є його особистою власністю та не належить до спільної сумісної власності.

Не підлягає включенню до опису та поділу майна і телевізор Соні, оскільки не знайшов свого підтвердження в суді факт наявності даного спірного майна, невідоме місце його знаходження, у сторін відсутні будь-які докази про його наявність.

Суд оцінює критично твердження відповідача та заяву ОСОБА_8 (а.с. -178) про те, що бувша у вжитку морозильна камера та пральна машина «Індезіт»є особистою власністю відповідача, оскільки в суді достовірно встановлено показами сторін, свідка ОСОБА_6, те, що дані речі були передані батьками відповідача в користування подружжя ОСОБА_3, під час перебування їх в шлюбі, в 2007р., а не одноосібно відповідачу, ними безперешкодно користувались, крім позивача і відповідача, також діти подружжя, будь-яких договорів дарування даних предметів в справі немає, отже вони є спільною власністю подружжя.

З урахуванням викладеного, до спільної сумісної власності подружжя слід віднести: комп'ютер Deluх монітор Flatron Wide, принтер HP Laser JET 1018, модем PSL-2500U -на суму 4500грн.; кухонний комбайн «Бош», вартістю 1100грн.; кухонну плиту «Індезіт», вартістю 1300 грн.; пральну машину «Індезіт», вартістю 2000 грн.; грошові кошти в розмірі -168 545 грн.; хлібопічку «Мулінекс», вартістю 1600 грн.; сателітарну антену, головки до неї, вартістю 1500 грн.; морозильну камеру, вартістю 800 грн.; телевізор «Самсунг», вартістю 900грн.; автомобіль ЗАЗ, вартістю 24 000грн.; грошові кошти за договором позики в розмірі 120 000грн.

Виходячи із принципу рівності часток чоловіка і дружини щодо об"єкта права спільної сумісної власності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, а саме поділити спільне майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та виділити ОСОБА_3: комп'ютер Delux, монітор Flatron Wide, принтер HP Laser JET 1018, модем PSL-2500U -на суму 4500грн., кухонний комбайн «Бош», вартістю 1100грн., кухонну плиту «Індезіт», вартістю 1300 грн., пральну машину «Індезіт», вартістю 2000 грн., грошові кошти в розмірі -154 222,50 грн., а всього на суму 163 122,50 грн., виділити ОСОБА_4: хлібопічку «Мулінекс», вартістю 1600 грн., сателітарну антену, головки до неї, вартістю 1500 грн., морозильну камеру, вартістю 800 грн., телевізор «Самсунг», вартістю 900грн., автомобіль ЗАЗ, вартістю 24 000грн., грошові кошти за договором позики в розмірі 120 000грн., грошові кошти в розмірі -14 322,50 грн., а всього на суму 163 122,50 грн.

При вирішенні питання розподілу судового збору, в порядку ст.88 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача сплачені судові витрати у розмірі 200 грн. державного мита та 120 грн. витрат на ІТЗ, а також 1500 грн. судового збору в користь держави, які були недоплачені при поданні позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 159, 213-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Поділити спільне майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Виділити ОСОБА_3:

- Комп'ютер Delux, монітор Flatron Wide, принтер HP Laser JET 1018, модем PSL-2500U -на суму 4500грн.;

- Кухонний комбайн «Бош»вартістю -1100грн.;

- Кухонну плиту «Індезіт»вартістю - 1300 грн.;

- Пральну машину «Індезіт»вартістю - 2000 грн.;

- Грошові кошти в розмірі -154 222,50 грн.

А всього на суму 163 122,50 грн.

Виділити ОСОБА_4:

- Хлібопічку «Мулінекс»вартістю - 1600 грн.;

- Сателітарну антену, головки до неї, вартістю -1500 грн.;

- Морозильну камеру вартістю -800 грн.;

- Телевізор «Самсунг» вартістю -900грн.;

- Автомобіль ЗАЗ вартістю -24 000грн.;

- Грошові кошти за договором позики в розмірі 120 000грн.;

- Грошові кошти в розмірі -14 322,50 грн.

А всього на суму 163 122,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 320 грн., сплачених нею на державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь УДКСУ у Городоцькому районі (поточний рахунок 31217206700076, ЄДРПОУ 37965536, Банк одержувача ГУ ДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, одержувач УДКСУ у Городоцькому районі) 1500 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Заходи забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_4 відчужувати в будь-який спосіб квартиру АДРЕСА_1, накладені ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 19.09.2011р. -скасувати.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів до Апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд Львівської області.

СуддяО. В. Перетятько