Рішення № 27960790, 14.11.2012, Калинівський районний суд Вінницької області

Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 208/2675/2012

РІШЕННЯ

іменем України

"14" листопада 2012 р. Калинівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Павленко І. В.

при секретарі Жовті С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в позові зазначає, що 19 травня 2009 року він позичив жителю АДРЕСА_1 ОСОБА_2 110 тис. грн., які останній зобов'язався повернути до 10 червня 2009 року. В підтвердження отримання від нього грошей в сумі 110 тис. грн. відповідач написав розписку. У зазначений термін ОСОБА_2 боргу не повернув та став уникати зустрічі з ним. На його неодноразові усні пропозиції про добровільну сплату боргу, вказаний борг сплачувати відмовився, мотивуючи тим, що у нього немає вільних коштів. Тому позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився без поважних причин, хоч належним чином повідомлявся про час і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, однак від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

19 травня 2009 року позивач позичив жителю АДРЕСА_1 ОСОБА_2 110 тис. грн., які останній зобов'язався повернути до 10 червня 2009 року. В підтвердження отримання від нього грошей в сумі 110 тис. грн. відповідач написав розписку. У зазначений термін ОСОБА_2 боргу не повернув та став уникати зустрічі з ним. На його неодноразові усні пропозиції про добровільну сплату боргу, вказаний борг сплачувати відмовився, мотивуючи тим, що у нього немає вільних коштів.

До теперішнього часу ОСОБА_2 не повернув ОСОБА_1 суму позики, відсотки за користування позикою, чим порушив встановлені договором позики умови.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики від 19.05.2009 року, станом на 14.11.2012 року ОСОБА_2 має перед ОСОБА_1 заборгованість в сумі 113,300 грн., з яких: 110 тисяч сума боргу, 3300 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підставі ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що укладеними між позивачем та відповідачем договорам позики їх безпроцентність не передбачена. Оскільки цими договором розмір процентів, які відповідач зобов'язаний сплатити позивачу, визначений, їх розмір має визначатися на підставі договору позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк в та в порядку, що встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, а у відповідності до ч.2 ст1050 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, оскільки судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625, ч. 1 ст.1049 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 110 тисяч гривень боргу за договором позики, три проценти річних з простроченої суми у розмірі 3300 грн., та 1133 грн. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: І. В. Павленко