Рішення № 27958340, 03.12.2012, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/8694/12

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Войтенко Т. В. ,

при секретарі - Злобарю А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», третя особа Приватне акціонерне товариство «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» про стягнення коштів за договорами участі у фонді фінансування будівництва, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПАТ «Діамант» про стягнення коштів за договорами участі у фонді фінансування будівництва.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 13.08.2010 року між ОСОБА_1 та АБ «Діамант», правонаступником якого є ПАТ «Діамантбанк», було укладено договір про заміну кредитора (відступлення права вимоги) та перевід боргу за Договором про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 №ФОТОН/D51, за яким позивачці були передані всі права та обов'язки довірителя ФФБ за Договором про участь у ФФБ №ФОТОН/D51 від 25 березня 2008 року.

Також 13.08.2010 року між позивачкою та АБ «Діамант», правонаступником якого є ПАТ «Діамантбанк», було укладено договір про заміну кредитора та перевід боргу за договором про участь у фонді фінансування будівництва №ФОТОН/D53, за яким позивачці були передані всі права та обов'язки довірителя ФФБ за Договором про участь у ФФБ №ФОТОН/D53 від 25 березня 2008 року.

13 квітня 2011 року між позивачкою та відповідачем був укладений договір про участь у ФФБ №ФОТОН/D52 , за яким об'єкт інвестування за договором №ФОТОН/D51 від 25 березня 2008 року був розділений на об'єкти D51 та D52.

За договорами ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_1, та ОСОБА_1 в період 2008-2009 років було передано у довірчу власність відповідача 3 334 528,81 грн. за договором №ФОТОН/D51 від 25 березня 2008 року та 1096 357,94 грн. за договором №ФОТОН/D52 від 13 квітня 2011 року.

Відповідно до умов договору №ФОТОН/D53 від 25 березня 2008 року позивачкою ОСОБА_1 було перераховано відповідачу 1 522 350,48 грн., а відповідачем видано позивачці свідоцтво про участь у ФФБ типу А на об'єкт інвестування - D53, запланованою загальною площею 73,21 кв.м. з оплатою 60,149 кв.м.

Відповідачем видано позивачці свідоцтва про участь у ФФБ типу А на об'єкт інвестування - D51 запланованою загальною площею 139.69 кв.м. та D52 запланованою загальною площею 48,88 кв.м..

Відповідно до п.5.1 договору №ФОТОН/D51 від 25 березня 2008 року термін введення об'єкту інвестування в експлуатацію визначався не пізніше 1 липня 2010 року.

Відповідно до п.5.1 договору №ФОТОН/D52 від 13 квітня 2011 року термін введення об'єкту інвестування в експлуатацію визначався не пізніше 1 січня 2012 року.

Відповідно до п.5.1 договору № ФОТОН/D53 від 25 березня 2008 року термін введення об'єкту інвестування в експлуатацію визначався не пізніше 1 липня 2010 року.

Разом з тим, листами від 03.03.2010 року та 14.03.2012 року відповідач неодноразово повідомляв про перенесення термінів введення об'єктів інвестування в експлуатацію, чим порушував умови договорів.

За таких обставин, 04 квітня 2012 року позивачкою на адресу відповідача було подано три заяви по вказаним договорам про дострокове розірвання договорів про участь у ФФБ №№ФОТОН/D51 від 25 березня 2008 року, №ФОТОН/D52 від 13 квітня 2011, № ФОТОН/D53 від 25 березня 2008 року відповідно до п.2 ст.6 Договорів та п.5 ст.7 Правил ФФБ типу А, додатку до договорів з вимогою повернути передані в управління позивачем кошти.

Разом з тим, листом від 10 травня 2012 року відповідач відмовив позивачці у поверненні коштів.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивачка звернулась до суду з даним позовом, в якому просила захистити її право отримати від відповідача внесені кошти у судовому порядку, стягнувши на її користь з відповідача

за Договором №Фотон/D51: 3 334 528,81 грн. внесених коштів, 329 707,25 грн. як 3% річних та 967 399,54 грн. інфляційних нарахувань;

за договором № Фотон/D52: 1096 357,94 грн. внесених коштів, 108 404,27 грн. як 3% річних та 318 070,78 грн. інфляційних нарахувань;

за договором № Фотон/D53: 1522 350,48 грн. переданих коштів, 150 525,01 грн. як 3% річних та 414 657,95 грн. інфляційних нарахувань,

що разом становить 8242 002,03 грн. та судові витрати.

21 березня 2011 р. ухвалою Подільського районного суду м.Києва до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено ПАТ «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон», як забудовника об'єктів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з тих підстав, що на момент укладення договорів діяла норма Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» в такій редакції, відповідно до якої управитель коштів зобов'язаний був повернути кошти довірителю у зв'язку з затягуванням термінів введення об'єктів в експлуатацію, а відтак, позивачка, укладаючи договори, розраховувала на не порушення своїх прав.

Представники відповідачів посилаючись на те, що банк не відмовляється від обов'язку повернути кошти, однак не міг і не може це зробити через те, що можливість повернення коштів Законом перенесена на подальший термін і пов'язана з реалізацією об'єкту фінансування, просили відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи просила відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що банк правомірно відмовив позивачці у поверненні коштів через діючу заборону на підставі Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог потрібно відмовити у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що 25 березня 2008 року між АБ «Діамант», правонаступником якого є ПАТ «Діамантбанк», та ОСОБА_2, було укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва № ФОТОН/D51, відповідно до умов якого банк на підставі Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» створив Фонд фінансування будівництва виду А для фінансування будівництва об'єкту по АДРЕСА_1 площею 188,57 вимірних одиниць об'єкту інвестування. Відповідно до договору замовником будівництва (забудовником) є Закрите акціонерне товариство «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» (а.с.6-8).

Також, 25 березня 2008 року між АБ «Діамант», правонаступником якого є ПАТ «Діамантбанк», та ОСОБА_2, було укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва № ФОТОН/D53, відповідно до умов якого банк на підставі Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» створив Фонд фінансування будівництва виду А для фінансування будівництва об'єкту по АДРЕСА_1 площею 73,21 вимірних одиниць об'єкту інвестування. Відповідно до договору замовником будівництва (забудовником) є Закрите акціонерне товариство «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» (а.с.12-14).

13 серпня 2010 року між банком, ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 було укладено договір про заміну кредитора та перевід боргу за договором № Фотон/D53, відповідно до умов якого позивачка ОСОБА_1 набула прав вимагати від банку передачі майнових прав на квартиру площею 73,21 вимірних одиниць (а.с. 5).

13 серпня 2010 року позивачка ОСОБА_1 отримала від банку свідоцтво про участь у ФФБ за договором № ФОТОН/D53 на суму 1 522 350,48 грн. на оплату 60,149 кв.м. квартири загальною площею 73,21 грн. (а.с.17).

13 квітня 2011 року між АБ «Діамант», правонаступником якого є ПАТ «Діамантбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва № ФОТОН/D52 (а.с. 9-11). Даним договором об'єкт інвестування за договором № ФОТОН/D51 було поділено на 2 об'єкти та у зв'язку внесенням ОСОБА_2 3 334 528,81 грн. за договором № ФОТОН/D51 за площу 188,57 кв. м. такі кошти було зараховано за об'єкт площею 139,69 кв.м. по Договору № ФОТОН/D52, решта коштів у розмірі 1096 357,94 грн. спрямована як участь у фонді за Договором № ФОТОН/D51 щодо інвестування об'єкту площею 48,88 кв.м.

Відповідно 13 квітня 2011 року було видано позивачці ОСОБА_1 два свідоцтва про участь у фонді фінансування будівництва на 2 квартири площею 139,69 грн. та 48,88 кв.м. (а.с.15, 16).

Таким чином, загальна сума коштів, внесена за договорами про участь у фонді фінансування будівництва складає 1 096 357,94 грн. за договором №ФОТОН/D51 від 25 березня 2008 року, 3 334528,81 грн. за договором №ФОТОН/D52 від 13 квітня 2011 року 1 522 350,48 грн. за договором №ФОТОН/D53 від 25 березня 2008 року, що разом становить 5 953 237,00 грн.

Як вбачається з копій Свідоцтв про участь у ФФБ та копій договорів, об'єкти площею 48,88 кв.м. та 73,21 кв.м. повинні були бути введені в експлуатацію не пізніше 1 липня 2010 року, а об'єкт площею 139,69 кв.м. - не пізніше 1 січня 2012 року.

Разом з тим, такі об'єкти введено в експлуатацію у встановлені договором строки не було, введення об'єктів в експлуатацію переносилось банком за повідомленням забудовника листом від 03 березня 2010 року (а.с.33).

14 березня 2012 року АБ «Діамант» листом №1750/222-01 повідомив позивача, що орієнтовний термін введення об'єкта в експлуатацію - 01 липня 2013 року (а.с. 34).

Відповідно до п. 6.2 договорів довіритель вправі відмовитись від договору, повідомивши про це банк не менше ніж за 30 календарних днів до припинення договору. Кошти, що були передані в довірчу власність банку за мінусом 5% від цієї суми винагороди, банк зобов'язаний повернути довірителю в день припинення договору.

Не погоджуючись з перенесенням термінів введення об'єктів в експлуатацію, 4 квітня 2012 року позивачка звернулася до відповідача із заявами про відмову від участі у ФФБ за трьома договорами та просила повернути їй кошти, передані в управління (а. с. 30-32), на які отримала відповідь від 10 травня 2012 року про припинення договорів на підставі п. 6.2 Договору з 4 травня 2012 року.

Разом з тим, 10 травня 2012 р. відповідач повідомив позивачку про можливість повернення коштів, переданих в довірче управління згідно договорів, на підставі Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» лише після здійснення повної реалізації відповідних об'єктів інвестування або після введення об'єкта будівництва в експлуатацію (а.с. 35).

З такою відмовою не погодилась позивачка, що стало підставою для звернення з даним позовом.

За твердженням представника позивача, що спірних правовідносин повинна застосовуватися ч. 4 ст. 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» в редакції, яка діяла на момент укладення договорів про участь у ФФБ, відповідно до якої у разі невиконання управителем своїх обов'язків, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору, адже укладаючи вказані договори позивачка розраховувала, що в разі порушення строків введення об'єктів в експлуатації, зможе розірвати договори та повернути кошти.

Разом з тим, на момент звернення позивачки до відповідача із заявою про повернення коштів 4 квітня 2012 року, Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» діяв вже в редакції від 7 серпня 2011 року, відповідно до якої:

Згідно ч. 4 ст. 18 Закону, разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною перго. Цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього закону.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 20 Закону, сума коштів, яка підграє поверненню довірителю повертається довірителю протягом п'яти днів після здійснення управителем наступної повної реалізації відповідного об'єкта інвестування або після введення об'єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Умовою задоволення позову є доведення незаконності відмови банку від виконання обов'язку повернути кошти.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не відмовляється від виконання свого обов'язку, визнає свій обов'язок повернути позивачці кошти, однак відстрочив його виконання до реалізації об'єкта на підставі Закону.

З огляду на те, що на час подачі заяви ОСОБА_1 про повернення коштів та на час розгляду справи вже діє Закон, яким забороняється повертати кошти довірителям до реалізації об'єкту будівництва або введення об'єкта будівництва в експлуатацію, суд приходить до висновку про законність дій банку щодо неповернення коштів ОСОБА_1, оскільки об'єкт будівництва ще не реалізовано та не введено в експлуатацію, а відтак і про необґрунтованість вимог позивачки про повернення коштів, переданих у довірчу власність банку та нарахованих на них інфляційних нарахувань та 3% річних.

Посилання представника позивача на ту обставину, що банк повинен виконати свій обов'язок повернути кошти, оскільки такий передбачений на момент укладення договору, висновків суду про правомірність неповернення коштів банком не змінюють, оскільки спростовуються вимогами ст. 5 ЦК України щодо дії закону в часі.

Керуючись ст.ст. 5, 525, 526, 1029, 1037 ЦК України, ст.ст. 2, 18, 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», ст.ст. 3, 8, 10, 11, 60, 88, 213-215, 294 ЦПК, -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 у задоволенні її позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. В. Войтенко