Рішення № 27956576, 05.12.2012, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№1806/10812/12

Провадження №2/1806/2962/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2012 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого Корольової Г.Ю.,

при секретарі Кириченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе», 3-я особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2012 року позивач звернувся до суду з вищеозначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 21.09.1972 року по 06.08.2010 рік перебував у трудових відносинах з ПАТ СМНВО ім. М.В.Фрунзе. З 1973 року працював фрезерувальником цеху №25, слюсарем цеху №56, котельником цеху №30 та котельником УМН СОО, а з 01 травня 2003 року працював на посаді слюсаря з механоскладальних робіт 5 розряду управління монтажу, налагодження та сервісного обслуговування обладнання на ПАТ СМНВО ім. М.В.Фрунзе. У результаті роботи в неналежних умовах у 2003 році отримав професійне захворювання у вигляді: нейросенсорна туговухість ІІІ - ІVст. Професійного характеру з сукупним діагнозом : вегетативно - судинна дистанія змішаного типу, виражена астено - невротичним синдромом: шийно-грудний остеохондроз хребта з алгічним синдромом, і за первинним актом огляду ВТЕК від 21.04.2003 року ОСОБА_1 встановлено 20 % втрати працездатності внаслідок професійного захворювання. При повторному огляду за актом огляду МСЕК від 21.03.2005 року ОСОБА_1 встановлено 25 % втрати працездатності внаслідок професійного захворювання. При повторному обстеженні клінікою НДІ гігієни праці і профзахворювань ХНМУ встановлено: ХОЗЛ пилової етиології ІІ ст. в фазі загострення. Емфізема легенів ІІ ст. ЛН ІІ ст. Захворювання професійне. Нейросенсорна туговухість з значним ступенем порушення слуху(ІV ст.) профхарактеру і направлено повідомлення про професійне захворювання. На підставі цього обстеження та складеного за його наслідками повідомлення про професійне захворювання форми П-3, яке надійшло до установи СЕС 05.02.2008 року, комісія з представників Сумської міської CEC, ВАТ «Сумське МНВО ім. Фрунзе» та Управління ВД Фонду у Сумській області провела розслідування випадку хронічного професійного захворювання позивача, за результатами якого склала акт розслідування за формою П-4 від 20 лютого 2008 року №14. 08.04.2008 року позивач пройшов повторний огляд спеціалізованою фтізіатричною МСЕК, за результатами якого йому встановлено 55% ( в тому числі в тому числі 30 %- первинно по хр.обстр.бронх. та 25 % туговухість) стійкої втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання і 3 групу інвалідності. Причиною захворювання згідно акту розслідування профзахворювань, є проведення робіт в умовах підвищених рівня пилу,шуму, загазованості. При останньому огляді на МСЕК від 13.04.2011 року ОСОБА_1 підтвердилася 3 група інвалідності і 55% втрати професійної працездатності. Вказує, що в акті розслідування профзахворювань зазначено, що профзахворювання виникло у зв*язку з недосконалістю технології, неефективного використання засобів індивідуального захисту, а причиною захворювання - проведення робіт в умовах підвищення рівнів пилу, шуму, загазованості. Прохає стягнути на його користь моральну шкоду у зв*язку з отриманням 3 групи інвалідності, втрати працездатності внаслідок професійного захворювання, що потягло втрату нормальних життєвих зв*язків з оточуючими, обмеження життєдіяльності та вимагання додаткових зусиль по організації життя, постійного перебування під наглядом лікарів. Моральну шкоду оцінює у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та розмір моральної шкоди обґрунтовує тим, що з розрахунку 1102, 00 (мінімальна заробітна плата на час звернення до суду ) * на 30, яку просить стягнути на його користь, так як здоров'я саме найцінніше, а захворювання спричиняють моральні страждання.

Представник відповідача Гоч В.М у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди в зв*язку з професійним захворюванням, він був ознайомлений про наявність на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров*я та погоджуючись на запропоновані йому умови праці, позивач усвідомлював можливі негативні наслідки для свого здоров*я та несе солідарну відповідальність за їх настання. Крім того стверджує, що позивач пропустив, встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду з даним позовом і відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що діяли на час спірних правовідносин, право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності і обов'язок відшкодувати моральну шкоду покладається на Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків , просить в задоволенні позову відмовити.

Представник 3-ої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, не відповідає за шкоду заподіяну позивачу роботодавцем ПАТ СМНВО ім. М. В. Фрунзе , з яким позивач перебував у трудових відносинах.

Суд заслухавши осіб, які беруть участь в справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з 21.09.1972 року по 06.08.2010 рік перебував у трудових відносинах з ПАТ СМНВО ім. М.В.Фрунзе. З 1973 року працював фрезерувальником цеху №25, слюсарем цеху №56, котельником цеху №30 та котельником УМН СОО, а з 01 травня 2003 року працював на посаді слюсаря з механоскладальних робіт 5 розряду управління монтажу,налагодження та сервісного обслуговування обладнання на ПАТ СМНВО ім. М.В.Фрунзе.(а.с.5-9)

Під час обстеження в 2003 році в клініці Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного інституту ОСОБА_1 встановлено у виді основного діагнозу: нейросенсорна туговухість ІІІ - ІV ст. професійного характеру з сукупним діагнозом : вегетативно - судинна дистанія змішаного типу, виражена астено - невротичним синдромом: шийно-грудний остеохондроз хребта з алгічним синдромом та направлено повідомлення про професійне захворювання.(а.с23,24)

На підставі цього обстеження та складеного за його наслідками повідомлення про професійне захворювання форми П-3, яке надійшло до установи СЕС 24.02.2003 року, комісія з представників Сумської міської CEC, ВАТ «Сумське МНВО ім. Фрунзе» та Управління ВД Фонду у Сумській області провела розслідування випадку хронічного професійного захворювання позивача, за результатами якого склала акт розслідування за формою П-4 від 26 лютого 2003 року №23 і встановлено професійне захворювання у виді у виді основного діагнозу: нейросенсорна туговухість ІІІ - ІV ст. професійного характеру та сукупного діагнозу : вегетативно- судинна дистанія змішаного типу,виражена астено - невротичним синдромом: шийно-грудний остеохондроз хребта з алгічним синдромом (а.с.10). Причиною професійного захворювання, встановленого позивачу є робота протягом тривалого часу в умовах впливу виробничого рівня шуму, пилу в значеннях, які перевищують допустиму норму вібрації в межах ПДУ. (а.с.10)

У результаті роботи в неналежних умовах за первинним актом огляду ВТЕК від 21.04.2003 року ОСОБА_1 встановлено 20 % втрати працездатності внаслідок професійного захворювання.(а.с.15)

21.03.2005 року позивач пройшов повторний огляд спеціалізованою фтізіатричною МСЕК і за актом огляду МСЕК від 21.03.2005 року ОСОБА_1 встановлено 25 % втрати працездатності внаслідок професійного захворювання,. (а.с.16).

При повторному огляді клінікою НДІ гігієни праці і профзахворювань ХНМУ згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання № 14 від 20.02.2008 року встановлено професійне захворювання у виді основного діагнозу: ХОЗЛ пилової етиоології ІІ ст. в фазі загострення. Емфізема легенів ІІ ст. ЛН ІІ ст. Захворювання професійне. Нейросенсорна туговухість з значним ступенем порушення слуху(ІV ст.) профхарактеру та сукупного діагнозу ІБС, атеросклеротичний кардіосклероз. Гипертонічна хвороба ІІ ст. СН І-ІІ ст. Пресбіопія,гіпертонічна ангіопатія сітківки. Вазомоторна енцефалопатія з астено- невротичним синдромом. РОХП з полірадикулярним синдромом. 2-х сторонній плече-лопатковий періартрит з контрактурою в плечевих суглобах ДОА колінних гуглобів . (а.с.11). Причиною професійного захворювання, встановленого позивачу є робота в умовах підвищеного рівня шуму, пилу ,загазованості.

У .2006 році позивач пройшов повторний огляд спеціалізованою фтізіатричною МСЕК і за повторним актом огляду МСЕК від 03.04.2006 року ОСОБА_1 підтверджено 25 % втрати працездатності.(а.с.14)

08.04.2008 року позивач пройшов повторний огляд спеціалізованою фтізіатричною МСЕК і за повторним актом огляду МСЕК ОСОБА_1 встановлено 55 % ( в томи числі 30% первинно за ХОБ, туговухість - 25%) втрати працездатності та визначено третю групи інвалідності (а.с. 13)

У 2009 році позивач пройшов повторний огляд спеціалізованою фтізіатричною МСЕК і за повторним актом огляду МСЕК від 15.04.2009 року ОСОБА_1 підтверджено 55 % втрати працездатності та третю групу нвалідності.(а.с.12)

Під час встановлення втрати працездатності та групи інвалідності позивач постійно звертався за допомогою до лікарів з приводу хронічного захворювання, що підтверджується витягом з історії хвороби НДІ гігієни праці і профзахворювань ХНМУ № витягом з хвороби за № 205, де позивач перебував з 03.02.2003 року по 13.02.2003 рік, за № 1905, де позивач перебував з 01.12.2003 року по 17.12.2003 рік, витягом з хвороби за № 08-06/115, де позивач перебував з 18.01.2005 року по 02.02.2005 рік, витягом з хвороби за № 08-06/149, де позивач перебував з 23.01.2006 року по 09.02.2006 рік ,витягом з історії хвороби № 08-06/351, де позивач перебував з 19.02.2007 року по 09.03.2007року , витягом з історії хвороби за № 08-06/392, де позивач перебував з 16.02.2009 року по 12.03.2009 року у зв'язку з професійним захворюванням, (а.с. 17,19,20,21,22,23)

При останньому огляді на МСЕК від 13.04.2011 року ОСОБА_1 підтвердилася 3 група інвалідності і 55% втрати професійної працездатності ..

Таким чином судом встановлено, що роботодавцем було порушено право позивача на безпечні умови праці, внаслідок чого у нього виникло професійне захворювання, що спричинило йому душевні страждання в зв'язку зі значним погіршенням стану здоров*я. Внаслідок погіршення стану здоров*я позивач значно обмежений в життєдіяльності, звичках, бажаннях, що вимагає від нього вживати додаткових зусиль по організації її життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я, пов*язаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» , що діяв на час виникнення права на отримання потерпілим виплат, діяла норма, яка регулює право на отримання потерпілим виплат на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Однак позивач на момент виникнення права до суду не звертався, страхових виплат не отримував, стан здоров'я погіршився і відповідно до акту огляду МСЕК від 08.04.2008 року на медико-соціальній експертній комісії було вперше встановлено 3 групу інвалідності і 55% ( в тому числі 30 %- первинно по хр. обстр. бронх та 25 % тугов.) стійкої втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання. У 2012 році позивач звернувся з вимогою про відшкодування шкоди, спричиненої встановленням 3 групи інвалідності і втратою 55 % ступеня працездатності, яка настала із дня встановлення йому актом огляду МСЕК від 08.04.2008 року 55 % втрати стійкої втрати професійної працездатності та 3 групи інвалідності. З 2006 року відповідні норми закону, які покладали обов*язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні були зупинені законами про Державний бюджет відповідно на 2006 та 2007 роки. Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що трудове законодавство встановлює права, обов*язки, відповідальність робітника та роботодавця у сфері трудових відносин, зокрема, роботодавець зобов*язаний створити безпечні та нешкідливі умови праці найманому працівникові, а завдання каліцтва або іншого ушкодження здоров*я працівникові під час виконання ним трудових обов*язків та відповідальність за таку шкоду роботодавця, за наявності вини, знаходяться поза межами регулювання нормами трудового законодавства, і така відповідальність наступає відповідно до норм ЦК України.

Суд не може взяти до уваги твердження представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки на дані спірні правовідносини не поширюється строк позовної давності. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не розповсюджується на вимоги щодо відшкодування шкоди, що завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров*я чи смертю. Аналогічні розяснені надані у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

З огляду на вищенаведене, при визначенні факту спричинення моральної шкоди у зв*язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, яке встановлено висновками МСЕК, заподіяння моральних страждань потерпілому-позивачу є доведеним.

Зважаючи на те, що життєдіяльність позивача у зв*язку з отриманням як групи інвалідності, так і втратою працездатності на 55% відсотків передбачає і це підтверджується витягом з висновку історії його хвороби та постійних звернень до лікарів, що потребує як додаткових витрат на поновлення здоров'я, так і втрати часу на відпочинок і отримання задоволення від спілкування зі близькими людьми, друзями та іншого часу своєї життєдіяльності, постійне вживання ліків та витрат на їх придбання, а тому враховуючи характер та обсяг страждань позивача, тривалість вимушених змін у його життєвих стосунках та їх негативні наслідки, виходячи з принципу розумності та відсутності збагачення, враховуючи постійне підвищення рівня життя, визначити розмір моральної шкоди у розмірі 9 000 грн., як суми розумної та справедливої.

На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача судовій збір у розмірі 107,3 грн. у прибуток держави.

Керуючись ст..ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 268, 1167 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 р., ст.ст. 21, 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе», 3-я особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Суми про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 9 000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» судовий збір 107,30 грн. у прибуток держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Ковпаківський районний суд м.Сум

Суддя Г.Ю. Корольова