Рішення № 27956059, 12.12.2012, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 2016/4174/2012

Номер провадження 2/2016/1002/2012

РІШЕННЯ

іменем України

12 грудня 2012 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря Ноль С.В.

судового розпорядника Максименко Р.С.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Ізюмі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації особи, спростування недостовірної інформації та відшкодування завданої моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов»язати відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 спростувати відомості, які порочать його честь, гідність та ділову репутацію у точно такий спосіб, яким була поширена інформація та офіційно вибачитись перед ним; стягнути солідарно з відповідачів 1699,0 грн. як відшкодування моральної шкоди та перерахувати її на користь Ізюмського міського центру реабілітації дітей.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_2 вказав, що 23 липня 2010 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до Ізюмьского міськрайонного суду Харківської області із позовною заявою до нього про стягнення матеріальної і моральної шкоди. У своїй позовній заяві відповідач ОСОБА_3 поширює недостовірну інформацію, яка порушує особисті немайнові права: принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а саме вішає на нього ярлики дебошира, нехлюя, вбивці, брехуна, фальсифікатора.

Також ОСОБА_2 зазначив, що відповідач ОСОБА_3 та її представник -відповідач ОСОБА_4 в судових засіданнях по вказаній справі, відхиляючись від предмету позову, образливо, ганебно, неправдиво висловлюються на адресу позивача, зазначають факти, які не відповідають дійсності та принижують честь, гідність, ганьблять його ділову репутацію.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснили, що вказані висловлювання не містять фактичних даних і є оціночними судженнями на які вони мають право, а тому не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Просять в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 дослідивши письмові матеріали по справі, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 26 липня 2010 року ОСОБА_3 звернулася до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області із позовною заявою до власника транспортного засобу ОСОБА_2 в порядку ч.2 ст. 1187 ЦК України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої їй дорожньо-транспортною пригодою в результаті якої загинув її син ОСОБА_6, вважаючи, що ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не запобіг використанню автомобіля, який йому належить, іншими особами, а саме ОСОБА_7, яка 29 вересня 2006 року в стані алкогольного сп'яніння керуючи транспортним засобом, що належить ОСОБА_2 скоїла зіткнення з велосипедом під управлінням ОСОБА_6, в результаті чого останній загинув. Вважала, що ОСОБА_2 причетний до вбивства її сина.

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Статтею 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009р. про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи зі змінами та доповненнями, інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах, може бути підставою для захисту честі, гідності чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, наведені в ній висловлювання є оціночними судженнями відповідача ОСОБА_3, критичною оцінкою певних фактів і недоліків.

Звернення ОСОБА_3 із позовною заявою про стягнення матеріальної та моральної шкоди, до суду який наділений владними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах, не може розцінюватись як поширення неправдивих відомостей, якщо не встановлено, що фактичною метою цих дій було приниження честі, гідності та ділової репутації певної особи.

Судом не встановлено, що фактичною метою звернення ОСОБА_3 до суду було приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_2.

Як встановлено в судовому засіданні, чого не заперечили сторони, що при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_3 позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судових засіданнях висловлювались: «що ОСОБА_2 причетний до вбивства ОСОБА_6; на брехні їде, брехнею поганяє; отримав премію за вбивство»

У відповідності до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Разом з тим, відомості, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію повинні містити інформацію щодо конкретних фактів поведінки певної особи або конкретних обставин її життя; стосуватися певної сфери життя чи діяльності громадянина або організації, а саме інтимної сфери, професійної діяльності; містити загальну оцінку поведінки особи або конкретних обставин такої поведінки.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму ВСУ №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 471 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Право висловлювати судження, оцінки, думки гарантовано ст. 34 Конституції України.

Вказане право закріплено також у ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції є складовою частиною національного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд немає законних підстав для задоволення позову.

Таким чином, з урахуванням викладеного, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 стосовно спростування відомостей, які порочать його честь, гідність та ділову репутацію у точно такий спосіб, яким була поширена інформація та офіційно вибачитись перед ним та стягнення моральної шкоди не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60, 88, 154, 209,212,214-215,218 ЦПК, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації особи, спростування недостовірної інформації та відшкодування завданої моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

|

Головуючий: суддя -