Рішення № 27955470, 06.12.2012, Центральний районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 122/3608/2012

06.12.2012 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Іщенка І.В., при секретарі Катаровій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором кредиту

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до відповідачів з зазначеним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (далі Банк) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 805/2008/840-ПК/ЦО/7 від 23 січня 2008 року (далі Договір), за умовами якого надано кредит для використання коштів на споживчі потреби у сумі 14277,23 доларів США строком до 20 січня 2015 року, з оплатою 14,15% річних за користування кредитними коштами. Пояснює, що загальна сума позичкової заборгованості склала 233808,79 гривень. У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1, було укладено Договір з ОСОБА_2, згідно якого поручитель відповідає перед кредитором за не виконання зобов'язань по кредитному договору. Додає, що на цей час заборгованість відповідачів перед позивачем не погашена, чим обґрунтовує вимоги про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, а також судові витрати.

Позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути заборгованість в сумі 25410,20 доларів США, що еквівалентно 203091,02 гривень (а.с. 122-124).

Представник позивача вимоги позову підтримав, надав листа про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 181).

Під час судового розгляду, відповідачем надано заперечення до позову, відповідно до яких, він не погоджується з сумою штрафних санкцій, оскільки позивач не надав механізм нарахування штрафів та час за який вона нарахована, також просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки. Крім того, вважає невірним розрахунок заборгованості за кредитом, оскільки ним було сплачено необхідні платежі протягом 2008 року, у зв'язку з чим просив призначити судову економічну експертизу. (а.с. 57-58, 135).

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 177, 180).

Ухвалою суду 10 вересня 2012 року по справі призначено судову економічну експертизу, яку повернуто без виконання, у зв'язку з невиконанням відповідачем клопотання експерта (а.с. 161-164).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статі 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)

позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 1050 Цивільного кодексу України у разі не своєчасного повернення суми позики, позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України «боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором».

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір, за яким ОСОБА_1 отримав кредит на споживчі потреби у сумі 14277,23 доларів США строком до 20 січня 2015 року, з оплатою 14,15% річних за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору поручителем виступає ОСОБА_2 (а.с. 9-17).

Згідно пункту 2 Договору позичальник зобов'язаний погашати кредит рівними частинами, та проценти за його використання.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором щодо погашення заборгованості за кредитом в розмірі 12853,86 доларів США, що еквівалентно - 102734,48 гривень, простроченими відсотками - 4031,32 доларів США, що еквівалентно- 32220,33 гривень, станом на 04 липня 2012 року (а.с. 122-125).

Всупереч вимогам статті 60 Цивільного процесуального кодексу України доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Відповідно до статей 553-554 ЦПК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники якщо за договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.

Викладене також вбачається з Договору, укладеного між Банком та ОСОБА_2, за якими передбачена солідарна відповідальність відповідача за Договором (п. 3.2.1 Договору).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачів пеню в розмірі 812,68 доларів США (6495,34 гривень) за несвоєчасне виконання зобов'язань по кредитному договору.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до умов Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного повернення кредиту та процентів Позичальник сплачує позикодавцю за кожен день прострочення платежів пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми (пункт 5 Договору).

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 6495,34 гривень станом на 04 липня 2012 року підлягає стягненню з відповідачів, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою (а.с. 124).

Крім того, позивачем заявлена позовна вимога також про стягнення штрафу за порушення зобов'язання по кредиту в редакції додаткової угоди № 1 від 3 від 16 квітня 2010 року (пункти 4.3.2, 4.3.12, 4.3.13) у розмірі - 1285,39 доларів США, 5141,56 доларів США, 1285,39 доларів США (61640,88 гривень) (а.с. 122-124).

За приписами пункту 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з пункту 5.2 в редакції додаткової угоди № 1 від 3 від 16 квітня 2010 року до Договору, при порушенні позичальником зобов'язань, передбачених пунктами 4.3.2.-4.3.5., 4.3.8. - 4.3.15, позичальник сплачує Банку додатково штраф у розмірі 10 процентів від суми залишку по кредиту, актуальної на день порушення Договору, за кожен випадок.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу застосування строку позовної давності в один рік, оскільки сторони, відповідно до Договору, дійшли згоди про збільшення строку позовної давності до 10 років (п. 7.2 Договору).

Разом з тим, позовні вимоги щодо стягнення штрафу за порушення зобов'язання не підлягають задоволенню, оскільки позивач не зазначив жодного документа, на підставі якого були зроблені розрахунки щодо розміру належної до сплати неустойки (штрафу) та не зазначив строки її нарахування, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості зробити висновок про правильність та об'єктивність розрахунку.

Натомість відповідачем надано докази, якими спростовуються порушення вимог п.п. 4.3.2 та 4.3.13. в редакції додаткової угоди № 1 від 3 від 16 квітня 2010 року до Договору, про які зазначено в позові (а.с. 64-77).

Крім того, позивач, будучи обізнаним про наявність зазначених заперечень з боку відповідача, жодним чином не спростував їх.

З огляду на відсутність документації, як обґрунтування вимог позову про стягнення штрафу, суд приходить до висновку, що Банк не реалізував свої обов'язки з доказування вимог позову в цій частині.

Відповідно до частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57-60 ЦПК України.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом, процентів та пені на загальну суму 141450,15 гривень.

У відповідності до статті 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в сумі 1415 гривень.

На підставі статей 524, 526, 533, 546, 554, 611, 612, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 58-60, 209, 212, 214-215, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (ЄРДПОУ 20025456, м. Київ, вул. Артема, 15), заборгованість за договором кредиту № 805/2008/840-ПК/ЦО/7 від 23 січня 2008 року у розмірі 141450 (сто сорок одна тисяча чотириста п'ятдесят) гривень 15 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом, процентів, пені, а також судові витрати в розмірі 1415 гривень.

В решті позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя