Постанова № 27948099, 22.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 р.Справа № 2а/1570/9839/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовське зерно»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовське зерно»до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області, за участю прокуратури Одеської області, про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Котовської об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області № 0000322302 від 02.11.2011 року та № 0000292302 від 17.08.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в перевіреному періоді ТОВ «Котовське зерно»надавала сільськогосподарські послуги іншим сільгоспвиробникам власною сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом за винагороду на договірній основі, на які поширюється спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, визначений ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР (далі Закону №168/97-ВР). Однак, всупереч вимог законодавства, податкова інспекції дійшла висновку, що сума ПДВ, нарахована у зв'язку з продажем послуг, зазначених в податкових накладних, виписаних контрагентами, які зазначені в акті перевірки, підлягає сплаті до бюджету та відображенню у загальній, а не спеціальній податковій декларації з ПДВ. Зважаючи на правомірність віднесення підприємством ПДВ за такими господарськими операціями до спеціального режиму оподаткування, позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні першої інстанції представники позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримали у повному обсязі та просили задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в судовому засіданні першої інстанції позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, зазначивши, що операції із надання послуг суб'єктом спеціального режиму оподаткування іншим платникам податків не можуть бути віднесені до діяльності у сфері сільського господарства, на яку поширюються норми ст.8-1 Закону №168/97-ВР і відповідно, у податковому обліку обсяги поставок таких послуг відображаються у податковій декларації з ПДВ, згідно з якою здійснюються розрахунки з бюджетом. Отже, висновки щодо заниження податку на додану вартість на 175055 гривень засновані на вимогах законодавства, що регулює спірні правовідносини, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Представник прокуратури просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених представником відповідача.

Суд першої інстанції своєю постановою від 01 березня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовське зерно»до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області, за участю прокуратури Одеської області, про скасування податкових повідомлень-рішень відмовив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Котовське зерно»не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Котовське зерно»посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач на протязі 2010 року надавав послуги із приймання, сушіння, зберігання, відвантаження зерна стороннім організаціям, вартість наданих послуг позивач відносило до скорочених декларацій з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки Котовської об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області від 13.07.2011 року за №1002/23-02/30909978 були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.08.2011 року №000292302 та від 02.11.2011 року №000322302. Суд першої інстанції у задоволені позовних вимог позивача відмовив обґрунтовуючи свої висновки посиланням на норми права які регулюють вище згадані правовідносини. Пунктом 1 статті 81 Закону №168/97-ВР передбачено спеціальний режим оподаткування для резидента який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та відповідає критеріям, встановленим п. 8-1.6 цієї статті.

Відповідно до п.6 ст.8-1 цього ж Закону №168/97-ВР, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в яких питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти звітних податкових періодів сукупно.

Згідно з п.2 п.15 ст.8-1 Закону №168/97-ВР, діяльністю у сфері сільського господарства є виробництво продукції рослинництва, а саме: рослинних культур, а також вирощення фруктів, овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих та закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їхні обробка, переробка та або/консервація.

Відповідно до ст.8-1 п.6 п.15 Закону №168/97-ВР, визначено, що обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання у інших осіб).

За змістом п.8-1.2 ст.8-1 Закону №168/97-ВР, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, які визначаються пп.8-1.15.1 цього ж Закону №168/97-ВР.

Крім цього суд першої інстанції обґрунтовуючи свої висновки зіслався на лист №37-21-1-15/6802 від 23.04.2009 року Міністерства аграрної політики України де було надано роз'яснення щодо видів діяльності на які поширюються норми ст. 8-1 Закону №168/97-ВР, де зазначено, що до спеціального режиму оподаткування відносяться послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку. Тобто послуги, які надані третій особі (іншому суб'єкту господарювання), не можуть бути віднесені до сільськогосподарської діяльності, на яку розповсюджуються норми статті 8-1 Закону №168/97-ВР.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правові відносини які склались у сторін та правильно визначивши норми права які регулюють встановлені правовідносини але не вірно застосував норми матеріального права. Відповідно до п. 81.2. Закону №168/97-ВР згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. На підставі п.6 ст.8-1 Закону №168/97-ВР сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2009 року №23 затверджено перелік видів діяльності, зокрема КВЕД 01.41.0 Надання послуг у рослинництві на які поширюються норми статті 81 Закону №168/97-ВР.

Згідно матеріалів справи КВЕД 01.41.0 включений до свідоцтва платника ПДВ позивача.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом, як зазначається у КВЕД 01.41.0, є надання послуг елеваторним обладнанням. Тобто зберігання сільськогосподарської продукції, зокрема зерна не можливе без проведення певних дій по сушінню, очищенню, дезінфекції. Пунктом 10 ст.1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»зазначено, що зберігання зерна це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна. Вище зазначені висновки колегій суддів про пільгове оподаткування сільськогосподарського підприємства при наданні послуг по прийманню, сушінню, зберіганню, відвантаженню, очищенню, дезінфекції зернових узгоджуються із нормами діючого законодавства, які суд першої інстанції без під ставно залишив поза увагою, зокрема Законів України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин», «Про стимулювання розвиту вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу», «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України», «Про зерно та ринок зерна в Україні», наказ Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 року № 228 «Про затвердження Технічного регламенту зернового складу». Крім цього колегія суддів погоджується із доводами позивача стосовно того, що згідно вимог п.8-1.15.6 п.8-1.15 ст.8-1 Закону №168/97-ВР, обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання у інших осіб). Адже вище згадана норма регулює діяльності в сфері сільського та лісового господарства і рибальства, а саме обробку чи переробку продукції яка вирощується,

виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку або ж придбається у інших осіб платником податку. На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що у випадках передбачених пп.8-1.15.6 п.8-1.15 ст.8-1 Закону №168/97-ВР платник податку має право власності як на сировину, що обробляє чи переробляє, так і на кінцевий продукт обробки чи переробки. Позивач, здійснюючи діяльність передбачену КВЕД 01.41.0, не набував права власності на продукцію своїх контрагентів. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково визнано, що у вище згаданих правовідносинах п.п.8-1.15.1 п.81.15 ст. 8-1 Закону №168/97-ВР визначається порядок формування зобов'язань по спеціальному режиму ПДВ, адже вказана норма регулює формування податкового кредиту та як платник спеціального режиму ПДВ може користуватись коштами податку на додану вартість, який залишився на його рахунку.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції при посиланні на лист Міністерства аграрної політики України від 23.04.2009 року № 37-21-15/6802, так як зазначений лист не зареєстровано в Міністерстві юстиції України. Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92. Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, зазначено, що нормативно-правові акти які видаються міністерствами, органами виконавчої влади підлягають державній реєстрації. Крім цього колегія суддів зважає на те, що при вирішенні справи судом першої інстанції необхідно було надавати пріоритет Законам України а не листам, хоч із міністерства але все ж таки коментуючих Закони України. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог позивача, оскільки су першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовське зерно», - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовське зерно»до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області -задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Котовської об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області № 0000322302 від 02.11.2011 року та № 0000292302 від 17.08.2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан