Рішення № 27947, 05.07.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

05.07.06 Справа № 132/17-06

За позовом Акціонерне товариство закритого типу "Харківська бісквітна фабрика"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Експансія"

про стягнення 10850,88 грн.

Суддя Суховий В. Г.

Представники:

позивача: Козак О.С.;

відповідача: Муштей Л.Ю.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернулося з позовом Акціонерне товариство закритого типу “Харківська бісквітна фабрика” (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Експансія” (далі –Відповідач) про стягнення 10 850,88 грн., з яких 9 936,59 грн. - основний борг, 298,08 грн. –інфляційні, 530,01 грн. –пеня та 86,20 грн. –3% річних.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по Договору № 393/05 від 11.04.2005 щодо оплати отриманого товару (кондитерських виробів).

В судовому засіданні 05.07.2006 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представником відповідача в судовому засіданні було подано відзив на позов від 05.07.2006, в якому відповідач заборгованість в частині суми основного боргу в сумі 9 936,62 грн. визнає повністю. Позовні вимоги в частині інших нарахувань відповідач визнає в межах строків встановлених ст. 232 ГК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд в с т а н о в и в:

11 квітня 2005 року між Акціонерним товариством закритого типу “Харківська бісквітна фабрика” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Експансія” було укладено договір № 393/05 (далі –Договір), відповідно до якого (п. 1.1), позивач передає у власність відповідача (покупець за Договором) кондитерські вироби, а відповідач приймає та оплачує дану продукцію в установлений термін.

Згідно з п.п 1.3, 6.1 Договору ціною даного Договору є вартість всієї отриманої відповідачем продукції, зазначеної в товаротранспортних накладних. Відповідач здійснює оплату отриманої партії кондитерських виробів по закінченню 30 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача із зазначенням в платіжних документах номера товаротранспортної накладної по якій поставлена продукція.

На виконання своїх зобов’язань за Договором позивачем протягом грудня 2005р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 16 213,48 грн., що підтверджується товаротранспортними накладними № 345922 від 22.12.2005р. на суму 12 386,28 грн., № 413141 від 23.12.2005р. на суму 3 827,20 грн. (належним чином завірені копії в матеріалах справи).

Проте, як свідчать матеріали справи в порушення своїх зобов’язань за Договором відповідач на час подання позовної заяви, за отриманий товар розрахувався частково, а саме сплативши позивачу лише 6 276,89 грн.

Отже, заборгованість відповідача за отриманий товар по товаротранспортними накладними № 345922 від 22.12.2005р. та № 413141 від 23.12.2005р. за Договором на час подання позову і розгляду справи становить 9 936,62 грн. (16 213,48 грн. –6 276,89 грн.).

Крім того, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 9 936,62 грн. станом на 25.04.2006 підтверджується та визнається відповідачем у двохсторонньому акті звірки взаєморозрахунків, підписаним представниками сторін та скріпленими печатками підприємств (належним чином завірена копія в матеріалах справи). А у відзиві на позов від 05.07.2006 відповідач визнає та не заперечує заборгованість в сумі 9 936,62 грн. станом на час розгляду справи.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення позивачем з відповідача 9 936,62 грн. заборгованості за отриману продукцію за Договором є обґрунтованими, документально підтверджуються, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до п. 7.2 Договору № 393/05 від 11.04.2005 за прострочку оплати понад строк, встановлений п. 6.1 Договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. Відповідач сплачує пеню, основний борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки та 3% річних від простроченої суми у відповідності з ст. 625 ЦК України, а також відшкодовує всі збитки завдані невчасною оплатою.

З урахуванням наведеного, господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені згідно поданого розрахунку у розмірі 530,01 грн.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 298,08 грн. –інфляційних та 3% річних у розмірі 86,20 грн. згідно поданого розрахунку.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Експансія” (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 5; код 32294905) на користь Акціонерного товариства закритого типу “Харківська бісквітна фабрика” (61017, м. Харків, вул. Лозівська, 8; код 00377265) 9 936,59 грн. - основного боргу, 530,01 грн. –пені, 298,08 грн. –інфляційних, 86,20 грн. - 3% річних, а також судові витрати: держмито у розмірі 117,97 грн. та 16,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Суховий В. Г.