Ухвала суду № 27946873, 05.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/18730/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Корженкової І.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "МВМ-13"(далі -Підприємство)

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012

у справі № 2270/11783/11

за позовом Підприємства

до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - Шепетівська ОДПІ)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Васильченка В.О.,

відповідача -Кучерявої Т.П., Напорчук О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2011 № 0000602300 та № 0000592300.

Постановою названого суду позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом отримання Підприємством необґрунтованої податкової вигоди за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «СТС Україна-ПРОМ»(далі -ТОВ «СТС-Україна-ПРОМ») та приватним підприємством «Мілколайф»(далі -ПП «Мілколайф»).

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. Відхиляючи вимоги Підприємства, апеляційний суд послався на фіктивний характер спірних операцій.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємство просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду як скасоване помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, критеріями обліку витрат для цілей оподаткування є їх понесення у зв'язку з реальною економічною діяльністю, а також документальна підтвердженість.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, податкова накладна є документом, на підставі якого платником формується податковий кредит. Законодавчі вимоги щодо порядку складення податкової накладної стосуються не лише повноти заповнення її реквізитів, але і достовірності зазначених у ній відомостей.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, Шепетівською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань щодо господарських операцій, проведених з ТОВ «СТС-Україна-ПРОМ», приватним підприємством «Крістал-Трейд»та ПП «Мілколайф», оформлену актом від 13.07.2011 № 1107/23/14149378.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було донараховано позивачеві податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 936 561,25 грн. (у тому числі 749 249 грн. за основним платежем та 187 312,25 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 22.07.2011 № 0000592300, а також податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 763 241,25 грн. (у тому числі 610 593 грн. за основним платежем та 152 648,25 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цих донарахувань став висновок податкового органу про те, що Підприємство при визначенні бази оподаткування податку на прибуток незаконно врахувало витрати на оплату товарно-матеріальних цінностей та підрядних робіт в рамках господарських правовідносин з ТОВ «СТС-Україна-ПРОМ»та ПП «Мілколайф», а також віднесло до податкового кредиту пред'явлені йому названими постачальниками суми ПДВ у складі вартості поставлених товарів та робіт.

Виключаючи вказані суми витрат та податкового кредиту з бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість, податковий орган виходив з того, що:

ТОВ «СТС-Україна-ПРОМ»зареєстровано за адресою масової реєстрації (тобто за якою зареєстровано ще 560 суб'єктів господарювання);

названий постачальник не має трудових ресурсів та матеріально-технічної бази (у тому числі складських приміщень, транспортних засобів тощо);

ТОВ «СТС-Україна-ПРОМ»усю нібито поставлену позивачеві продукцію придбавало у товариства з обмеженою відповідальністю «Астол Укр Софт», діяльність якого була фіктивною та керівника якого засуджено вироком суду за завдання великої шкоди державі фіктивним підприємництвом;

подані позивачем первинні документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ «СТС-Україна-ПРОМ»містять розбіжності щодо маршруту перевезення та місць виконання вантажно-розвантажувальних робіт відносно придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Апеляційним судом додатково було виявлено, що подані Підприємством товарно-транспортні документи на підтвердження факту транспортування продукції стосуються іншого, більш пізнього періоду ніж той, в якому нібито ТОВ «СТС-Україна-ПРОМ»поставило товар в адресу позивача.

У висновку про незаконність формування позивачем даних податкового обліку за операціями з ПП «Мілколайф»в рамках виконання договорів підряду податковий орган послався на те, що:

названий контрагент зареєстрований на підставну особу ОСОБА_4, який не брав участі у діяльності цього підприємства;

на вказаному підприємстві відсутні основні фонди, транспортні засоби, необхідні для виконання підрядних робіт; кількість працюючих становить 1 особу (номінального директора ОСОБА_4), тоді як господарська діяльність у відповідності з умовами спірних договорів та актами виконаних робіт передбачає участь працівників цього підприємства-контрагента;

умовами договорів підряду, укладених позивачем (замовник) та ПП «Мілколайф»(підрядник), передбачалося виконання останнім реконструкції адміністративного корпусу Підприємства в с. Судилків, проведення аварійно-відновлювальних робіт щодо зруйнованих внаслідок стихії доріг у м. Чернівці, а також на території Заліщинського району Тернопільської області, тоді як голови сільських рад (на території яких проводилися ці роботи) підтвердили факт виконання цих робіт позивачем особисто без залучення ПП «Мілколайф», що цілком відповідало умовам договорів, укладених позивачем з сільськими радами щодо ремонту відповідних доріг;

поясненнями працівників позивача (які фактично виконували аварійно-відновлювальні роботи) та його водіїв також підтверджується факт виконання Підприємством спірних підрядних робіт самостійно, без залучення інших субпідрядників.

Для цілей оподаткування під податковою вигодою розуміється зменшення розміру податкового зобов'язання внаслідок, зокрема, зменшення бази оподаткування, формування податкового кредиту, застосування пільгової податкової ставки, а також отримання права на залік або відшкодування податку з бюджету.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

Оцінивши доводи оспорюваних Підприємством рішень податкової інспекції, подані нею докази на спростування презумпції добросовісності платника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що їх сукупність свідчить про отримання Підприємством необґрунтованої податкової вигоди.

Такий висновок відповідає нормам матеріального права та обставинам справи, установленим на підставі правильної оцінки наявних у ній доказів.

Твердження Підприємства, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаних висновків, а інша оцінка заявником установлених судом фактичних даних та тлумачення закону не є свідченням судової помилки. А відтак процесуальні підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "МВМ-13" залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 у справі № 2270/11783/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько