Постанова № 27945935, 05.12.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа № 2-а-4070/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представників позивача - Захарова Д.С., Романової О.Ю.,

представників відповідача - Кротко Н.М., Григорової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Великокопанівське лісомисливське господарство" до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Державне підприємство "Великокопанівське лісомисливське господарство" (далі - позивач, ДП "Великокопанівське ЛМГ") звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Цюрупинському районі), в якому з урахуванням доповнення до позовної заяви просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 р. № 0000602308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 7610 грн., та № 0000612308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на суму 97691,25 грн., з яких за основним платежем на 78180 грн., за штрафними санкціями на 19511,25 грн.

Свої вимоги мотивує безпідставністю висновків ДПІ у Цюрупинському районі стосовно визнання нікчемними правочинів, вчинених позивачем з ПНВКП "Атон" та ТОВ "Наліса Плюс", оскільки це не входить до повноважень податкових органів. З приводу безпідставного включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за касовими чеками вказує на те, що у 2009-2010 роках ДП "Великокопанівське ЛМГ" керувалось пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Згідно вказаної норми підставою для формування податкового кредиту без податкової накладної є товарні чеки, в яких зазначено податковий номер постачальника, та сума платежів яких не перевищує межі граничних сум, встановлених Національним банком України для готівкових розрахунків. Надані під час перевірки чеки відповідали вказаним нормам, оскільки у них зазначені податкові номери постачальників та загальні суми платежів не перевищували встановлені Національним банком України 10000 грн. Також вказує на неправомірність твердження відповідача про відсутність податкової накладної на суму 97953,45 грн., в тому числі ПДВ - 16325,58 грн., так як вона є в наявності.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, вказавши на те, що одними з підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та на прибуток за результатами перевірки та за спірними податковими повідомленнями-рішеннями стало визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем з ПНВКП "Атон", ТОВ "Наліса Плюс". Вважають, що податковий орган перебільшив надані йому законодавством України повноваження, визнавши нікчемними правочини, укладені з постачальниками ПНВКП "Атон", ТОВ "Наліса Плюс", оскільки для цього потрібно рішення суду. На думку представників позивача, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження придбання товарів (послуг) належним чином складеними податковими накладними та використання цих товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Позивачем під час перевірки надавалися всі первинні документи щодо підтвердження господарських відносин з цими контрагентами, а тому ДП "Великокопанівське ЛМГ" правомірно включило ПДВ по відносинам з ПНВКП "Атон", ТОВ "Наліса Плюс" до податкового кредиту. Також вказали на те, що внесення до податкового кредиту сум ПДВ по чекам на загальну суму 60785 грн. відповідає вимогам пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки у них зазначені податкові номери постачальників та загальні суми платежів не перевищували встановлені Національним банком України 10000 грн.

Представники відповідача заперечували проти позовних вимог, так як позивачу правомірно зменшено податковий кредит, сформований за наслідками господарських відносин з ПНВКП "Атон", ТОВ "Наліса Плюс". Дані підприємства не мають необхідних трудових та матеріальних ресурсів для здійснення будь-якої господарської діяльності і тому не могли фактично здійснити операції з поставки товару та надання послуг позивачу. Вказані обставини встановлені актом перевірки ПНВКП "Атон" від 22.12.2011 р. № 4450/23-4/30667437 та аналізом податкової звітності ТОВ "Наліса Плюс". Крім того, за перевіряємий період позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ - 608 грн. по відносинах з ППКФ "Бетта" та 300 грн. по відносинах з ПП "ВКФ "Югпромкомплект", які не декларують податкові зобов"язаннях по ДП "Великокопанівське ЛМГ", до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, договорів щодо підтвердження здійснення фактичних операцій з придбання товарів. Сума ПДВ у розмірі 16325,28 грн. взагалі не підтверджена податковою накладною. Також вказали на те, що позивачем на порушення пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" включено до податкового кредиту без отримання податкової накладної касові чеки на придбані товари (послуги) загальною вартістю більше 240 грн. (із ПДВ) в день на загальну суму 60785 грн. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідачем проведено комплексну планову документальну перевірку ДП "Великокопанівське ЛМГ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., результати якої оформлено актом від 17.04.2012 р. № 75/22-1/0099327.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток у сумі 7610 грн., у тому числі:

1 квартал 2011 року - заниження у сумі 5210 грн.;

3 квартал 2011 року - заниження у сумі 760 грн.;

4 квартал 2011 року - заниження у сумі 1640 грн.

2. пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ДП "Великокопанівське ЛМГ" донараховано податок на додану вартість у сумі 186542 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Цюрупинському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.05.2012 р.:

- № 0000092200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов"язань з податку на прибуток на 8912,50 грн., з яких за основним платежем на 7610 грн., за штрафними санкціями на 1302,50 грн.;

- № 0000172300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 114936,25 грн., з яким за основним платежем на 91976 грн., за штрафними санкціями на 22960,25 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ДП "Великокопанівське ЛМГ" оскаржило їх до ДПС у Херсонській області.

Рішенням ДПС у Херсонській області від 18.07.2012 р. № 3877/10/10-206 скаргу задоволено частково та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.05.2012 р.:

- № 0000092200 в частині визначених до сплати 1301,50 грн. застосованих штрафних санкцій з податку на прибуток;

- № 0000172300 в частині визначених до сплати 13796 грн. податку на додану вартість та 3449 грн. застосованих штрафних санкцій.

У зв"язку з цим, ДПІ у Цюрупинському районі винесено нові податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 р.:

- № 0000602308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 7610 грн.;

- № 0000612308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на суму 97691,25 грн., з яких за основним платежем на 78180 грн., за штрафними санкціями на 19511,25 грн.

З матеріалів справи слідує, що нарахування грошових зобов"язань з податку на додану вартість у сумі 78180 грн. за основним платежем вплинули висновки відповідача: щодо нікчемності угод ДП "Великокопанівське ЛМГ" з ПНВКП "Атон" на суму ПДВ 75,58 грн. у лютому-березні 2011 року, ТОВ "Наліса Плюс" на суму ПДВ 85,53 грн. у березні-квітні 2011 року, а всього - на 161 грн.; неправомірним включенням до податкового кредиту сум ПДВ (загальна сума 908 грн.) по взаємовідносинам з ППКФ "Бетта" (сума ПДВ - 608 грн.) у грудні 2009 року, з ПП "ВКФ "Югпромкомплект" (сума ПДВ - 300 грн.) у червні 2010 року у зв"язку з недекларуванням вказаними контрагентами податкових зобов"язань по ДП "Великокопанівське ЛМГ"; ПДВ у розмірі 16325,28 грн., що не підтверджені податковими накладними; безпідставним включенням до податкового кредиту без отримання податкової накладної касових чеків за придбані товари на загальну суму ПДВ 60785 грн. за період 2009-2010 років.

На нарахування зобов"язань з податку на прибуток вплинули висновки ДПІ у Цюрупинському районі щодо нікчемності угод з ПНВКП "Атон", ТОВ "Наліса Плюс".

Положеннями п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з вимогами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що правовідносини між ТОВ "Наліса Плюс'' та ДП "Великокопанівське ЛМГ" виникли на підставі договору на проведення лісозаготівельних робіт від 17.02.2011 р. № 17-02/11.

Договором передбачено, що підрядчик (ТОВ "Наліса Плюс") зобов"язується на власний ризик та власними силами виконати комплекс робіт у відповідності до п.1.2 цього договору при проведенні прохідної рубки в кв 36 вид. 21 пл.12,5 га; у термін передбачений Технічним завданням заготівлі сортиментної структури, лісорубним квитком № 278588 від 10.01.2011 р. в Виноградівському лісництві та Картою технологічного процесу розроблення лісосіки.

Пунктом 1.2 договору вказано комплекс робіт по заготівлі деревини: звалювання дерев, обрубування гілля, розкряжування хлистів на сортименти, трелювання деревини, штабелювання лісопродукції, спалювання хворостів на лісосіці.

Відповідно до даного договору ТОВ "Наліса Плюс" виконало зазначені у договорі роботи, що підтверджується технічним завданням, кошторисом, актами виконаних робіт, журналом виконаних лісогосподарських робіт, щоденником прийняття робіт по заготівлі (вивезенню) лісопродукції.

ТОВ "Наліса Плюс" були виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по відносинам з вказаним контрагентом.

Розрахунки між сторонами проведені на повну суму виконаних робіт, що не заперечується представниками відповідача.

Про реальність виконаних робіт також свідчать журнал реалізації лісопродукції, товарно-транспортна накладна на перевезення лісопродукції, специфікація-накладна на відпуск лісоматеріалів необроблених, податкова накладна.

Також 14.03.2011 р. між ПНВКП "Атон" та ДП "Великокопанівське ЛМГ" було укладено договір купівлі-продажу № 33/01, згідно якого продавець (ПНВКП "Атон") зобов"язується поставити, а покупець (ДП "Великокопанівське ЛМГ") прийняти та оплатити товар.

На виконання даного договору ПНВКП "Атон" поставило позивачу дизельне пальне, що підтверджується рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними.

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями із відміткою банку про перерахування коштів.

Дизельне пальне, отримане від ПНВКП "Атон" в подальшому було використано позивачем у господарській діяльності, про що свідчать накладні про рух дизельного пального по складу, учотними листами тракториста-машиніста, подорожніми листами вантажного автомобіля.

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаних контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Факт того, що ПНВКП "Атон" та ТОВ "Наліса Плюс" на момент здійснення господарських операцій з позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані платником податку на додану вартість встановлено ДПІ у актах від 22.12.2011 р. № 4450/23-4/30667437 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПНВКП "Атон" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ "Альпарі-Холдінг, ЛТД" за період з 01.20.09 по 31.03.11" та від 08.05.2012 р. № 24/22-7/35962947 "Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ "Наліса Плюс" з питань підтвердження відомостей, отриманих від платника податків (іншої особи) ДП "Великокопанівське ЛМГ" за період березень, квітень, жовтень, листопад 2011".

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про відсутність ПНВКП "Атон" та ТОВ "Наліса Плюс" на момент здійснення господарських операцій з позивачем за місцезнаходженням.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

ДПІ у Цюрупинському районі не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальників - ПНВКП "Атон", ТОВ "Наліса Плюс" на момент придбання у них товарів, послуг, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, декларацій з ПДВ, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ПНВКП "Атон", ТОВ "Наліса Плюс", які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ПНВКП "Атон", ТОВ "Наліса Плюс" вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ПНВКП "Атон", ТОВ "Наліса Плюс" є дійсними.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Цюрупинському районі не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ПНВКП "Атон", ТОВ "Наліса Плюс" були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ПНВКП "Атон", ТОВ "Наліса Плюс" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Крім того, як вбачається з акту перевірки та пояснень представників відповідача, єдиною підставою для нарахування грошових зобов"язань з податку на додану вартість та визнання нікчемними правочинів, вчинених позивачем з ПНВКП "Атон" став акт перевірки від 22.12.2011 р. № 4450/23-4/30667437 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПНВКП "Атон" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ "Альпарі-Холдінг, ЛТД" за період з 01.10.09 по 31.03.11".

Між тим, правомірність висновків даного акту та винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень від 02.02.2012 р. №№ 0000972301, 0000982301 були підставою судового розгляду у справі № 2а-528/12/2170 за позовом ПНВКП "Атон" до ДПІ у м.Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31.05.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р., скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.02.2012 р. №№ 0000972301, 0000982301.

Суд, приймаючи таке рішення, прийшов до висновку про протиправність висновків ДПІ у м.Херсоні стосовно безпідставності включення ПНВКП "Атон" до податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з ТОВ "Альпарі-Холдінг, ЛТД". У постанові суду зазначено, що поставка нафтопродуктів від ТОВ "Альпарі-Холдінг, ЛТД" до ПНВКП "Атон" підтверджена первинними бухгалтерськими документами.

Таким чином, суд вважає протиправними посилання відповідача на акт перевірки від 22.12.2011 р. № 4450/23-4/30667437 як на підставу визнання безтоварними операцій позивача з ПНВКП "Атон".

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ у Цюрупинському районі, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ у Цюрупинському районі про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у Цюрупинському районі не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на загальну суму 161 грн. по господарським відносинам з ПНВКП "Атон" (лютий-березень 2011 року сума ПДВ - 75,58 грн.), ТОВ "Наліса Плюс" (березень-квітень, жовтень-листопад 2011 року сума ПДВ 85,53 грн.).

Між тим, суд погоджується з висновками відповідача про протиправність формування податкового кредиту у сумі 908 грн. по господарських відносинах з ППКФ "Бетта" (сума ПДВ - 608 грн.) у грудні 2009 року, з ПП "ВКФ "Югпромкомплект" (сума ПДВ - 300 грн.) у червні 2010 року у зв"язку з недекларуванням вказаними контрагентами податкових зобов"язань по ДП "Великокопанівське ЛМГ" та ненаданням позивачем первинних бухгалтерських документів щодо підтвердження відносин з цими контрагентами, а також ПДВ у розмірі 16325,28 грн., що не підтверджені податковими накладними, оскільки, як вже зазначалося, згідно Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлені податкові накладні.

Що стосується висновків ДПІ у Цюрупинському районі з приводу безпідставного включення до податкового кредиту сум з податку на додану вартість за касовими чеками протягом 2009-2010 років на придбані товари (послуги) загальною вартістю 240 грн. з ПДВ, суд зазначає наступне.

Положеннями пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

На думку відповідача, в даному випадку повинні застосовуватися норми цього підпункту, які дозволяють платнику податку відносити сплачені суми ПДВ до податкового кредиту лише тоді, коли загальна сума не перевищує 200 грн. за день (без урахування податку на додану вартість).

Між тим суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки вищевказані норми пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачають як підставу для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної розрахункові документи, різниця між якими - в наявності чи відсутності у цих розрахункових документах податкового номера постачальника.

В залежності від того, зазначено чи не зазначено у чеках податковий номер постачальника, повинні застосовуватися норми стосовно визначення загальної суми у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, або суми, яка не може перевищувати 200 грн. за день (без урахування ПДВ).

З досліджених у судовому засіданні чеків за період з 2009 року по 2010 рік встановлено, що у них зазначено загальні суми платежів, суми податку та податкові номери постачальників.

Тобто, в даному випадку повинен застосовуватися абз.1 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо визначення загальної суми у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових коштів.

Оскільки Постановою Національного банку України від 09.02.2005 р. № 32 "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до п.2.3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України у розмірі 10000 грн., а загальна сума, яка зазначена у чеках не перевищує 10000 грн., відповідачем безпідставно нараховано позивачу грошове зобов"язання з податку на додану вартість у сумі 60785 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 15196 грн. (25 %).

Враховуючи вищевикладене, суд проходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2012 р. № 0000612308 в частині збільшення суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість на суму 76182 грн., з яких за основним платежем на 60946 грн. (60785 грн. - чеки, 161 грн. - правочини з ПНВКП "Атон", ТОВ "Наліса Плюс"), за штрафними санкціями на 15236 грн. (60926 грн. : 25 %), та про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2012 р. № 0000602308.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158, 163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2012 р. № 0000612308 в частині збільшення суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 76182 грн., в тому числі за основним платежем на 60946 грн., за штрафними санкціями на 15236 грн.

В решті податкове повідомлення-рішення від 15.11.2012 р. № 0000612308 залишити без змін.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 15.11.2012 р. № 0000602308.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 грудня 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1