Постанова № 27945842, 12.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 вересня 2012 р. № 2-а- 7703/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зоркіної Ю.В.,

при секретарі судового засідання Мелконян А.П.

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача Бабика В.С., Демченко І.А.

представника третьої особи - Кизим Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Куп"янської об"єднаної державної податкової інспекції Харківської області, треті особи: Публічне акціонерне товариство Куп"янський молочноконсервний комбінат , Товариство з обмеженою відповідальністю "Майра", ТОВ АПК "Улан"про скасування податкових повідомлень-рішень -,

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги заявлені до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Куп'янський молочноконсервний комбінат", Товариство з обмеженою відповідальністю "Майра", ТОВ «АПК Улан»про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2012 року № 0000771700, № 0000781700, №0000791700

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала, просила вимоги задовольнити пославшись на те, що порушень законодавства позивач не допускав, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Крім того, позивач послався на безпідставність висновків позивача про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентами, оскільки за даними операціями товар поставлений у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення позиція, яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де вказав, що при проведенні перевірки позивача взяті до уваги висновок акту перевірки ДПІ на обліку у якому знаходиться контрагент позивача, якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, порушення ч.1,5 ст.203, 215, п.1. ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення ними по правочинах здійснених із постачальниками та покупцями, що стало підставою для нарахування грошових зобов'язань та визначення штрафних санкцій.

Представники третіх осіб, ТОВ «Майра» та ПАТ "Куп'янський молочноконсервний комбінат" в судовому засіданні підтримали позицію позивача щодо протиправності та необґрунтованості висновків податкового органу та просили позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 зареєстрована Куп'янським міськвиконкомом, свідоцтво про державну реєстрацію від 22.03.1995р. за № 2 475 017 0000 000574, взята на податковий облік в Куп'янській ОДПІ 25 березня 1995 р. за №0040159, свідоцтво платника ПДВ № 100198975, індивідуальний податковий номер НОМЕР_3. Згідно довідки статистики основним видом діяльності в т.ч. оптова торгівля цукром (61.36.0)- а.с.188-191, т.1

Куп'янською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивачки з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, результати якої перевірки оформлені актом № 18/17-2556500046 від 13.04.2012 р. При проведенні перевірки відповідачем встановлено порушення, в т.ч.ст.ст.3,4, п.7.3. ст..7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.193.1 ст.93 ПК України; п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст..13 декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», п.138.2, 138.4 ст.138, п.177.1, 177.4 ст.177 ПК України; п.п. «б»п.176.2. ст..176 ПК України.

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень рішень від 14.05.2012 року

№ 0000791700, яким до позивачки застосована штрафна санкція у розмірі 1531,00 грн.;

№ 0000781700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 77947,11 грн., в т.ч. основний платіж 65316,67 грн., штрафні санкції 12631,44 грн.

№ 0000771700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31295,00 грн., в т.ч. основний платіж 25036,00 грн., штрафні санкції 6259,00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів ст..56 ПК України, за результати якого податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарга без розгляду (а.с.17-18, т.1).

Перевіривши оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкове повідомлення-рішення № 0000771700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31295,00 грн., в т.ч. основний платіж 25036,00 грн., штрафні санкції 6259,00 грн.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Ст.185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

З наявних у справі документів вбачається, що 17.08.2010 між ТОВ «Майра»(в якості Постачальника) та позивачкою (в якості Покупця) укладено договір № М-1708-3-КП, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товари, визначені у р.1 договору (далі-товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с.32-33, т.2).

18.01.2010 року між позивачем та ТОВ «АПК «Улан»укладено договір купівлі-продажу №У -10/01/18-2-КП , відповідно до якого продавець передає у власність покупця, а останній приймає та оплачує цукор-пісок (р.1 договору ) -а.с.23-24, т.2.

На виконання умов вказаного договору позивачці виписані податкові накладні від 17.08.2010 року № 244 на загальну суму 372240,00 грн., в т.ч. ПДВ 62040,00 грн.; від 27.08.2010 року № 437 на загальну суму 373560,00 грн., в т.ч. ПДВ 62260,00 грн. (а.с.267, 273, т.2 договір М-1708-3-КП); від 21.05.2010 року № 1392 на загальну суму 155100,00 грн., в т.ч. ПДВ 25850,00 грн. Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам п.7.2 ст.7 Закону України «про податок на додану вартість», наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 1 від 26.08.2010 року (а.с.45, т.2), № 2 від 02.09.2010 року (а.с.54, т.2) встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (а.с.106-149, т.2). Окрім того, до матеріалів справи надана копія договору оренди нежитлового приміщення № б/н від 03.02.2011 року, укладеного між фізичною особою ОСОБА_7.(Наймодавець) та позивачкою (Наймач), відповідно до умов якого Наймодавець зобов'язується передати Наймачеві у строкове володіння та користування, а Наймач зобов'язується прийняти у строкове володіння та використання нежитлове приміщення, розташованк за адресою -АДРЕСА_1, загальною площею 670 кв.м.

Подальша реалізація товару підтверджується наявними у матеріалах справи договорами №0816050399 від 30.11.2009 року, укладеного з ПАТ "Куп'янський молочноконсервний комбінат" (а.с.9-22, т.2), відповідно до умов яких позивач зобов'язується передавати у власність покупцеві цукор-пісок. Також до матеріалів справи надані копії податкових накладних виписаних позивачем на адресу ПАТ "Куп'янський молочноконсервний комбінат", копії видаткових накладних та довіреностей, які підтверджують факт отримання продукції покупцями та виписки банку на підтвердження оплати за вказаним договором.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що позивачем належним чином оформленими первинними документами підтверджено правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Майра», ТОВ «АПК Улан»та відповідно вважає в цій частині позовних вимог позов таким, що підлягає задоволенню.

Податкове повідомлення - рішення від 0000781700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 77947,11 грн., в т.ч. основний платіж 65316,67 грн., штрафні санкції 12631,44 грн..

У судовому засіданні представник позивача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в частині скасування вказаного рішення посилаючись на те, що у зв'язку з проведення безтоварних операцій з контрагентами ТОВ «АПК «Улан»в травні 2010 року та ТОВ «Майра»в серпні -вересні 2010 року позивачем порушено п.5.2.1 ст5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст..13 розділу 4 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року та з ТОВ «Майра»у січні 2011 року відповідно порушено п.138.2,138.4 ст.138, п.177.1 ст.177 ПК України, що призвело до нарахування грошових зобов'язань з вказано податку та відповідно штрафних санкцій.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року до валових витрат належить сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону). Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, яка сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання результатів робіт (послуг). Отже, Законом № 334/94-ВР передбачено, що для включення понесених платником податку витрат до складу валових достатньо настання однієї із зазначених вище подій. Основною умовою віднесення суми витрат, пов'язаних з придбанням товарів, до валових є те, що отриманий товар буде використовуватись у власній господарській діяльності. При цьому часовий період, у який такий товар має бути використаний платником податку у власній господарській діяльності, законодавець не встановлює.

За змістом п.138.1 ст.138, п.177.1.,177.4. ст..177 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Зважаючи на наведені законодавчі приписи, а також на те, що судовим розглядом встановлено неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Майра», ТОВ АПК «Улан»», суд приходить до висновку про правомірність віднесення до складу валових витрат вартість придбаних у вказаних контрагентів товарно-матеріальних цінностей та відповідно вважає адміністративний позов в цій частині вимог таким, що підлягає задоволенню.

Податкове повідомлення рішення № 0000791700, яким до позивачки застосована штрафна санкція у розмірі 1531,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки, податковим органом виявлено, що на порушення п. п. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України платником податків надані податкові звіти за формою 1ДФ за 2-4 кв.2010 року та 1-4 кв. 2011 року з недостовірними відомостями про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

Згідно з ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, в тому числі, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

Стаття 51 Податкового кодексу України визначає порядок подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам.

Так, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Згідно з абз «б»п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані в т.ч.: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Правила та порядок складання та подання податкових розрахунків затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку".

Пунктом п.3.6. наказу № 1020 у графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Згідно означеного додатку з ознакою доходу «157»відображаються дохід, виплачений самозайнятій особі (підпункт 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 розділу IV, статей 177 та 178 розділу IV Кодексу).

Відповідальність за податкові правопорушення в частині неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку передбачена п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

Положеннями ст. 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З аналізу наведеної норми вбачається, що податкове правопорушення це діяння яке посягає на важливі для держави суспільні відносини, порушення яких є шкідливим як для держави так і суспільства. Протиправність податкового правопорушення є діянням, яке призвело до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПК України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В судове засідання представником відповідача в порядку ст.71 КАС України не надано доказів на підтвердження того, що особи зазначені в акті перевірки є самозайнятою особою в розумінні положень пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Позивачем своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, згідно з висновком податкового органу, бюджет не зазнав втрат. Враховуючи викладене вище суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині порушення положень абз «б»п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а отже позовні вимоги про скасування податкового повідомлення рішення № 0000791700 такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Куп"янської об"єднаної державної податкової інспекції Харківської області, треті особи: Публічне акціонерне товариство Куп"янський молочноконсервний комбінат Товариство з обмеженою відповідальністю "Майра", ТОВ АПК "Улан" про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Куп"янської об"єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 14.05.2012 року № 0000771700, №0000781700, № 0000791700

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

У повному обсязі постанова виготовлена 17.09.2012 року

Суддя Зоркіна Ю.В.