Постанова № 27945628, 04.12.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/3938/12

"04" грудня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Чепенюк О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Тернопільської області Державної податкової служби (далі -Тернопільська ОДПІ Тернопільської області ДПС, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 1720,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зареєстрований суб'єктом господарювання, взятий на облік як платник податків у Тернопільській ОДПІ Тернопільської області ДПС, зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом строки. Протягом 2012 року підприємець перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності і повинен був щомісяця сплачувати єдиний податок. В порушення норм Податкового кодексу України відповідач не в повному обсязі перерахував до бюджету єдиний податок за 2012 рік, у зв'язку з чим станом на 31.10.2012 року за ним рахується податковий борг у розмірі 1720,08 грн. Податковим органом вживались заходи для його стягнення, проте заборгованість відповідачем не погашена. Позивач відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України просить стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 1720,08 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув, проте подав до суду письмове клопотання від 04.12.2012 року про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження (а. с. 21).

Відповідач у судове засідання не прибув, при цьому копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі, яка надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місця проживання, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а. с. 7), не була вручена адресату з незалежних від суду причин (а. с. 18), а тому в розумінні статей 33, 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) слід вважати, що така копія ухвали вручена належним чином, сторона повідомлена про дату, час та місце судового розгляду. Відповідач причини неприбуття до суду не повідомив, заперечень проти позову не подав.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, судовий розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 07.10.2009 року зареєстрований як фізична особа -підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 31.10.2012 року (а. с. 7), перебуває на обліку як платник податків у Тернопільській ОДПІ Тернопільської області ДПС.

25.01.2012 року відповідачем була подана до податкового органу заява про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2012 року, відповідно до якої підприємцем обрана ставка єдиного податку 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати та визначена друга група платника єдиного податку (а. с. 12-13). На підставі даної заяви Тернопільською ОДПІ Тернопільської області ДПС 29.05.2012 року видано фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_2 (а. с. 10), з 01.01.2012 року відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування. Ставка єдиного податку, яка підлягала до сплати відповідачем у 2012 році, складала 214,60 грн. щомісяця, тобто 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з розрахунком заборгованості по платежах до бюджету по фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 станом на 31.10.2012 року рахується податковий борг по єдиному податку у розмірі 1720,08 грн. за період з лютого 2012 року по жовтень 2012 року (а. с. 6), що підтверджується також зворотним боком картки особового рахунку платника по єдиному податку за 2012 рік (а. с. 14-16).

З метою погашення податкового боргу Тернопільською ОДПІ Тернопільської області ДПС направлено фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 податкову вимогу від 28.03.2012 року № 932 (а. с. 9). Вжиті заходи не забезпечили погашення податкового боргу відповідачем.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI, чинного з 01.01.2011 року, з змінами і доповненнями (далі -ПК України) передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пунктів 291.3, 291.4 глави 1 розділу ХІV ПК України юридична особа чи фізична особа -підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема, до другої групи належать фізичні особи -підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Згідно з пунктами 293.1, 293.2 ПК України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб -підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, в тому числі для другої групи платників єдиного податку -у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (пункт 295.1 статті 295 ПК України).

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку. Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси (пункти 295.2, 295.4 статті 295 ПК України).

Судом встановлено, що податковий борг відповідача по єдиному податку виник внаслідок несплати авансових внесків у строки встановлені пункт 295.1 статті 295 ПК України.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 10 ПК України єдиний податок належить до місцевих податків.

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку -фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Підпунктами 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг -сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; податкове зобов'язання -сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів про сплату податкового боргу по єдиному податку, вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття постанови про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 1720,08 грн.

Керуючись статтями 11, 86, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) податковий борг у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) гривень 08 (вісім) копійок, який перерахувати на бюджетний рахунок № 31515970700002, код платежу 18050400 УДКСУ у місті Тернополі Тернопільської області, код одержувача 37977726, банк УДК в Тернопільській області, МФО 838012.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.