Постанова № 27945611, 23.11.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/181/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Масло О.М.,

представника відповідача - Крещик Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Завод Лтава" до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві , Управління Пенсійого фонду України Ленінського району в м. Полтаві , Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області , Управління Пенсійного фонду України Славуцького району Хмельницької області , Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському району Кіровоградської області , Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі , Управління Пенсійного фонду України в Чутівському районі , Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області , Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці, Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області , Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області , Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі , Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Лтава" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про зобов'язання провести перерахунок сум, призначених до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по кожному колишньому працівнику ВАТ "Лтава", за переліком та розрахунком згідно Додатку 1, Додатку 2, Додатку 3, Додатку 4, та стягнення стягнення грошової суми в розмірі 1 424 541 грн. 89 коп., як безпідставно сплачених в рахунок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам ВАТ "Лтава".

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22 лютого 2007 року у якості співвідповідачів залучено Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, Управління Пенсійого фонду України Ленінського району у м. Полтаві, Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України Славуцького району Хмельницької області, Управління Пенсійного фонду України м.Світловодська Кіровоградської області, Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України в Чутівському районі, Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці, Управління Пенсійного фонду України м.Авдіївка Донецької області, Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 13 січня 2009 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано з підстав порушення норм процесуального права та прийнято нове про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2011 року рішення попередніх судових інстанцій було скасовано, справу направлено на новий розгляд до окружного адміністративного суду.

05 січня 2012 року дана справа була направлена Вищим адміністративним судом України до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 16 січня 2012 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року справу було прийнято до провадження судді Довгопол М. В.

Ухвалою від 14 березня 2012 року було допущено заміну відповідача Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці правонаступником - Управлінням Пенсійного фонду в м. Кременчуці, а також відповідача Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі - правонаступником - Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі.

У зв'язку з розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року проведено повторний автоматичний розподіл справи № 2а-1670/181/12 та ухвалою від 09 квітня 2012 року справу було прийнято до провадження суддею Молодецьким Р. І.

30 серпня 2012 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду до участі у справі залучено в якості відповідача Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області.

Ухвалою від 17 жовтня 2012 року було допущено заміну відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську Кіровоградської області його правонаступником - Управлінням Пенсійного фонду України в. м. Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області.

Позивач вимоги позовної заяви (з урахуванням уточнених позовних заяв від 24 лютого 2012 року та від 29 серпня 2012 року) обґрунтовував з посиланням на ті обставини, що більшість співробітників позивача набули основний пільговий стаж до 31.12.1991 року, в період, коли діючим на той час законодавством не передбачалася процедура проведення атестації робочих місць у суб'єктів господарювання, що автоматично виключає застосування до таких правовідносин статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зазначав, що тільки з набранням чинності Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року статтею 13 зазначеного Закону передбачалось, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату пенсій відповідно до пунктів "б" -"з" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів -у 1992 році, 70 процентів -у 1993 році, 80 процентів -у 1994 році, 90 процентів -у 1995 році і 100 процентів -у 1996 році.

Таким чином, на думку позивача, підприємство не зобов'язано відраховувати суми витрат на виплату та доставку пенсій колишнім співробітникам, які отримали право на пільгову пенсію до 31.12.1991 року.

Також, позивач звертав увагу, що процедура та сам розпорядчий документ по призначенню пенсії особам, до суб'єктів господарювання ніяким чином йому не доводиться і на ознайомлення не надається.

На думку позивача, у відповідача ніяких доказів, які б підтвердили призначення пенсії за статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" колишнім співробітникам позивача, не існує, оскільки, відповідно до статтей 13, 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зазначеним особам, песійне забезпечення відбувається за правилами статті 100 вказаного Закону, і, враховуючи той факт, що основний пільговий стаж вони набули в період до 31 грудня 1991 року, в період, коли, діючим на той час законодавством не передбачалась процедура проведення атестації робочих місць в суб'єктах господарювання, що автоматично, на думку позивача, виключає застосування до таких правовідносин статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Крім того, позивач зазначив, що окремі працівники, яким рішенням відповідача були призначені пільгові пенсії, на підприємстві позивача на посадах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, взагалі не працювали, а якщо і набули такий стаж, то у інших суб'єктах господарювання.

Також посилався на те, що за наслідками розгляду звернення ВАТ "Лтава", Пенсійним фондом України було підтверджено правомірність позиції позивача, а саме то, що відшкодуванню підприємством витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не підлягають, про що свідчить відповідь Пенсійного Фонду України від 12.09.2006 року № 11591/03-20.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідачів по справі грошову суму в розмірі 1 390 167 грн. 20 коп. (список № 1 за період з 2004 року по 2006 рік) та 1 308 215 грн. 28 коп. (список № 2 за період з 2001 року по 2006 рік).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Чутівському районі Полтавської області - у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі -у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника управління.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві -у судове засідання не з'явився, справу просив розглядати без участі представника управління, проти задоволення позовних вимог ВАТ "Лтава" заперечував, просив відмовити у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі.

Відповідач -Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці надав суду письмові заперечення, в яких повідомив, що відповідно до пункту 6.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення для підприємств. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації, а саме управлінню ПФУ в Октябрському районі м. Полтави. Отже, на думку відповідача, позовні вимоги ВАТ "Лтава" щодо стягнення з відповідача коштів є безпідставними, оскільки відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по колишнім працівникам підприємства здійснювалось відповідно до вимог згаданої Інструкції, на рахунки УПФУ в Октябрському районі м. Полтави. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та справу розглядати без участі представника управління.

Відповідач -Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області надав суду письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначив, що відповідно до пункту 8 Порядку застосування списків № 1, № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах при визначенні права на пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 100 Заокну України "Про пенсійне забезпечення" застосовується список № 2. Таким чином, стягнення з позивача відшкодування пенсії, призначеної на пільгових умовах за списком № 2 до Пенсійного фонду України проводились правомірно, у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі. Просив суд провести розгляд справи без участі представника управління.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області надав суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, з подальшим ухваленням обґрунтованого рішення по справі.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області у письмовій заяві просив суд справу розглянути без участі представника управління.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі надав суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника управління.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави надав суду письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначив, що відповідно до чинного законодавства видача позивачем довідок, які уточнюють особливий характер роботи чи умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії працівників є передумовою виникнення обов'язків у позивача щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пільгової пенсії. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за подання недостовірних даних страхувальник несе відповідальність. Також, на думку відповідача, не зрозуміло на підстві якого нормативного акту позивач визначав суми фактичних витрат, які він повинен відшкодовувати органам Пенсійного фонду, а які -ні. Ні в листі Пенсійного фонду України, ні в жодному законодавчому акті, що регулюють дані правовідносини, не зазначена та методика розрахунку сум відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, яку, на думку відповідача, застосовує ПАТ "Завод "Лтава". На підставі викладеного просить суд у задоволенні позову ПАТ "Завод "Лтава" відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави підтримав надане заперечення та просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задовленні позовних вимог ПАТ "Завод "Лтава" відмовити. Також, відповідач надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника управління.

Відповідачі -Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України Славуцького району Хмельницької області, Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області у судове засідання не з'явились, про дату, час, місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, письмових заперечень до суду не надали.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Лтава»створено згідно з указом Президента України «Про корпоратизацію підприємств»від 15 червня 1993 року відповідно до Наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України № 1384а від 26.10.1994 року на базі Полтавського електромеханічного заводу (а.с. 174, т. 9), дата і номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців: 29.11.1994 № 1 588 120 0000 000224, та в подальшому на виконання вимог пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Завод «Лтава»згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (копія Виписки з Єдиного державного реєстру серія ААВ № 339161від 01.02.2012 року) (а.с. 176, т. 9).

Публічне акціонерне товариство «Завод «Лтава»перебуває на обліку як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 01 січня 1991 року, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві № 16170/0811 від 23 листопада 2012 року (а.с. 102, т. 11).

Товариство здійснювало відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах його колишнім пацівникам, за 2001 -2006 роки, що не заперечувалось відповідачами під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями повідомлень управління Пенсійного фонду Октябрського району в м. Полтаві про визначення суми зобов'язань (а.с. 40-55, т. 3; а.с. 61-76, 91-107, т. 6; а.с. 106-136, т. 7); Розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (а.с. 71-90, 108-130, т. 6; а.с 156-250, т. 7; а.с. 1 -202, т. 8); Актів звірок проведених між ПАТ «Лтава»та управліннями Пенсійного фонду України (а.с. 82-105, 153-155; т. 7); Переліком платіжних доручень та нарахованих сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а»-«з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в 2004-2006 р.р. до акту звірки ПАТ «Завод «Лтава»за даними управління ПФУ Октябрського району в м. Полтаві (а.с. 250, т. 6); Переліком платіжних доручень та нарахованих сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в 2001-2006 р.р. до акту звірки ПАТ «Завод «Лтава»за даними управління ПФУ Октябрського району в м. Полтаві (а.с. 1, т. 7).

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Лтава»листом № 1606 від 09 серпня 2006 року звернулось до Пенсійного фонду України, яким просило пояснити правомірність дій органів Пенсійного фонду України щодо надання ними для відшкодування повідомлень (розрахунків), в які включені суми пенсій, призначені за роботу на підприємстві до 1992 року.

Пенсійний фонд України, розглянувши лист щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, листом № 11591/03-20 від 12.09.2006 року повідомив ВАТ «Лтава», серед іншого, про те, що за даними головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області проведено перевірку правильності призначення пільгових пенсій колишнім працівникам підприємства. В ході перевірки за документами, наявними у пенсійних справах, встановлено, що пенсіонери, зазначені у листі фонду, право на пенсію набули по статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Разом з цим Пенсійний фонд України повідомив зазначеним листом товариство про те, що головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області надано доручення підвідомчим органам щодо перегляду правильності призначення пенсій та здійснення перерахунку сум до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»Пенсійний фонд є органом, який, серед інших повноважень, визначених цією статтею, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Згідно із пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 і чинного на момент виникнення та існування спірних правовідносин, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Нормами абзаців 1, 6, 7, 8, 9 підпункту 5 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 передбачалось, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України, зокрема, щодо: призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України; проведення перевірок правильності сплати страхових внесків, призначення та виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України; обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності.

Аналогічні норми щодо визначення повноважень Пенсійного фонду України в подальшому також були включені до змісту чинного Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, згідно з абзацами 5, 8 підпункту 5 пункту 4 якого, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи), зокрема, щодо правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Як пояснив представник позивача під час розгляду справи, відповідного перерахунку сум до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій щодо ВАТ «Лтава»до моменту звернення до суду із позовом пенсійними фондами не було проведено.

З цього приводу представник відповідача - управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, при наданні пояснень під час розгляду справи, не визначився щодо обставин стосовно виконання доручення щодо перегляду правильності призначення пенсій та здійснення перерахунку сум до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, доказів на підтвердження отримання такого доручення та його виконання суду не надав, посилаючись на імовірність знищення зазначених документів за закінченням терміну їх зберігання, при цьому відповідного акту знищення суду також не було надано.

За приписами норми частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній на момент існування спірних відносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин позивач 16 січня 2007 року, тобто в межах річного строку з моменту отримання повідомлення від Пенсійного фонду України про наявність доручення та підстав щодо перегляду правильності призначення пенсій та здійснення перерахунку сум до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (Лист Пенсійного фонду україни № 11591/03-20 від 12.09.2006 року), звернувся до суду із позовом про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтава провести перерахунок сум призначених до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по кожному колишньому працівнику ВАТ «Лтава»за переліком та розрахунком згідно Додатку 1, Додатку 2, Додатку 3, Додатку 4; та про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтава на користь ВАТ «Лтава»грошової суми в розмірі 1 424 541, 89 грн., як безпідставно сплачених в рахунок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам ВАТ «Лтава».

Надаючи оцінку вимозі позивача та обставинам, якими позивач її обґрунтовує, суд виходить з наступного.

До моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(до 01 січня 2004 року) питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було врегульоване Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»і відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 якого, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади.

Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Нормою абзацу третього пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»встановлена ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування.

Порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства), незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності, галузевої належності, та фізичними особами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також їх облік у Пенсійному фонді України визначався Інструкцію про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 року за N 16-6 і зареєстровану в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2001 року за N 998/6189, яка втратила чинність згідно з Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663).

Згідно з підпунктами 2.1, 2.2. пункту 2 зазначеної Інструкції платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, що не мають статусу юридичної особи і розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (із змінами та доповненнями) встановлено такі ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування:

За приписами абзацу 4 підпункту 3.1. пункту 3 згадуваної Інструкції для платників збору, визначених у підпунктах 2.1 та 2.2 пункту 2 цієї Інструкції, - 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Нормою пункту 7 Інструкції встановлювався порядок нарахування збору на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку підвищеного розміру пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації та фактичних витрат на виплату підвищеного розміру пенсій науковим працівникам державних небюджетних підприємств.

В подальшому принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, були врегульовані нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2004 року, що передбачено пунктом 1 Прикінцевих положень цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Положеннями абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Судом відзначається, що наведена норма діяла з моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не змінювалась та не визнавалась такою, що не відповідає Конституції України.

За змістом норми підпункту 3 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах врегульований Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663) (надалі - Інструкція).

Нормою пункту 6.1. Інструкції, в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин, визначено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із пунктом 6.2. Інструкції, в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

Пунктом 6.3. Інструкції передбачено, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Відповідно до пункту 6.4. Інструкції у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 10.10.2006 р. № 14-5, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

За приписами попередньої, чинної на момент існування спірних правовідносин, редакції пункту 6.4. вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Пунктом 6.8. Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Нормою пункту 6.9. Інструкції в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 29.07.2004 р. № 9-4, і яку виключено згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 11.05.2010 р. № 9-4, на момент існування спірних правовідносин, передбачалось, що не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Підстави для призначення пенсій на пільгових умовах встановлені статтями 13, 14 та 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до абзацу 1 пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій гарантовано Законом України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, слід зазначити, що згідно із абзацом 2 пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Пунктом 1 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 6 грудня 1991 року N 1931-XII, встановлено, що в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону, Закон України «Про пенсійне забезпечення»вводиться в дію з 01 січня 1992 року, а з 1 квітня 1992 року - в повному обсязі.

Відповідно до пунктів а), б) частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, за умови досягнення встановленого нормою цієї статті віку та наявності відповідного стажу роботи як загального, так і на зазначених роботах.

Разом з тим, згідно з частиною 4 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

При цьому, статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка є спеціальною нормою, що визначає порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, встановлено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно цієї статті застосовуються "Список N 1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах" і "Список N 2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах", затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 р. N 1173.

З огляду на викладене, право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01 січня 1992 року і після цієї дати не працювала на цих роботах. При цьому наявності атестації робочих місць не вимагається. Особі, яка до і після 01 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списками, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Також відповідач -Управління пенсійного Фонду України Октябрського району в м. Полтаві, під час розгляду справи зазначив у власних запереченнях № 14551/08-4 від 03.10.2012 року (вхідний № 29769/12 від 03.10.2012 р.), копія яких перебуває в матеріалах справи, що за статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення»пенсії призначаються особам, які до 01.01.1992 року працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством відповідно до вимог встановлених цим законодавством; особі, яка до і після 01.01.1992 року працювала на пільгових роботах, пенсія призначається відповідно до статті 13 або 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не за статтею 100 Закону.

При цьому відповідач -управління пенсійного Фонду України в Шишацькому районі у запереченнях № 790/06-02 від 27.03.2012 року (вхідний № 14366/12 від 11.05.2012 р.) відмічає, що стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»встановлює загальні умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тоді як стаття 100 цього Закону включена в розділ 4 Закону, який встановлює порядок і умови перерахунку пенсій особам які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. N 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" були затверджені Список N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та Список N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" затверджені: Список N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та Список N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. N 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" визнана такою, що втратили чинність:

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком N 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 (далі - Списки), наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18 листопада 2005 р. № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 1 грудня 2005 року за N 1451/11731, затверджено Порядок застосування Списків N 1 та N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Цей Порядок регулює застосування Списків при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Як вже зазначалось вище пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року, збережено порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, відшкодуванню у розмірі 100 відсотків, відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Отже, пенсії, призначені відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відшкодуванню не підлягають.

Разом з тим із наданих суду відповідачами посвідчених копій розрахунків стажу пенсіонерів, яким були призначені трудові пенсії за віком на пільгових умовах, і по яким згідно Актів звірок проведених між позивачем та відповідачами, копії яких перебувають в матеріалах справи /а.с. 82-105, 153-155; т. 7/ ВАТ «Лтава»здійснювалось відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, вбачається, що такі пенсіонери, як: ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13; ОСОБА_14; ОСОБА_15; ОСОБА_16; ОСОБА_17; ОСОБА_18; ОСОБА_19; ОСОБА_20; ОСОБА_21; ОСОБА_22; ОСОБА_23; ОСОБА_24; ОСОБА_25; ОСОБА_26; ОСОБА_27; ОСОБА_27; ОСОБА_28; ОСОБА_29; ОСОБА_30; ОСОБА_31; ОСОБА_32; ОСОБА_33; ОСОБА_34; ОСОБА_35; ОСОБА_36; ОСОБА_8; ОСОБА_37; ОСОБА_38; ОСОБА_39; ОСОБА_40; ОСОБА_41; ОСОБА_42; ОСОБА_43; ОСОБА_44; ОСОБА_45; ОСОБА_46; ОСОБА_47 набули стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01 січня 1992 року і після цієї дати не працювали на цих роботах, тобто набули право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що позбавляє правових підстав для покриття витрат на виплату та доставку таких пенсій товариством.

Надаючи оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи, судом також враховано, що згідно частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Аналогічне правило міститься і в частині першій статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи слідує, що обставини, пов'язані із набуттям права на пенсію на пільгових умовах таких колишніх працівників позивача, як: ОСОБА_43, ОСОБА_37, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_30, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_33, ОСОБА_29, ОСОБА_36 були предметом розгляду адміністративної справи за позовом ВАТ «Лтава»до управління Пенсійного фонду України Октябрського району в Полтаві, треті особи: управління Пенсійного фонду України Київського району в Полтаві; управління Пенсійного фонду України Ленінського району в Полтаві; управління Пенсійного фонду України в Чутівському районі Полтавської області; управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі про спонукання до проведення перерахунку сум та стягнення надлишково сплачених коштів.

Згідно зі змістом мотивувальної частини рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.2008 року у справі № 14/8, яке залишене в силі ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 15 листопада 2011 року у справі № - 24254/08, вимога про стягнення у цій справі стосується коштів, сплачених позивачем в 2007 році.

Зазначеними судовими рішеннями було встановлено, що як вбачається з пенсійних справ колишніх працівників позивача ОСОБА_43, ОСОБА_37, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_30, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_33, ОСОБА_29, ОСОБА_36, всі зазначені особи, по яких виник адміністративний спір, набули право на пенсію на пільгових умовах за період їх роботи до 31.12.1991 р. відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Окрім цього, Вищий Адміністративний Суд України в ухвалі від 15 листопада 2011 року у справі № - 24254/08, зазначив на те, що правильно встановлено, що витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах зазначеним особам, позивачем відшкодуванню не підлягають.

Представник позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог у додаткових поясненнях до позовної заяви № 3771 від 12.11.2012 року, зокрема, посилається на ті обставини, що підстав вимагати та застосовувати органом пенсійного забезпечення Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що передбачена пунктом 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 року № 920, враховуючи що трудові книжки зазначених осіб заповнені відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент їхньої роботи та містить в собі всі відомості про цю роботу, документальне підтвердження яких є в первинних документах по трудових відносинах товариства, не має (а.с. 110-114, т. 10).

Відповідач -управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві у власних письмових запереченнях № 14551/08-4 від 03.10.2012 року наданих суду, з цього приводу зазначає, що для призначення пенсій на пільгових умовах працівникам ВАТ «Лтава»були надані довідки, які підтверджували відпрацьований стаж на зазначеному підприємстві. Призначені пенсії відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки в довідках, наданих ВАТ «Лтава», які підтверджували пільговий стаж працівників, йде посилання на список № 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 і постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», і зазначено, що на підприємстві проведена атестація робочих містить, то пенсії були призначені відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Тобто, оскільки в довідках про пільговий стаж зроблено посилання на постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року та № 162 від 16.01.2003 року № 36 (незалежно від періодів роботи), то призначати пенсії за статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення»неможливо (а.с. 18-19, т. 9).

При наданні оцінки зазначеним доводам позивача та відповідача, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статей 80, 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(в редакції Закону України від 5 листопада 1991 року) заява про призначення пенсії працюючим подавалась за місцем роботи, а непрацюючим - до районного (міського) відділу соціального забезпечення за місцем проживання заявника. Пенсії призначались районними (міськими) відділами соціального забезпечення.

За змістом чинної норми статті 80 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(із змінами внесеними Законом України від 17.01.2002 р. № 2981-III) заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника. Згідно ж зі статтею 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(із змінами внесеними Законом України від 17.01.2002 р. № 2981-III) призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частинами 1, 4, 5 статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 49 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637.

З огляду на викладене, вбачається, що для підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючи довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників повинні були надаватись у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Також, пунктом 24 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, передбачено, що для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Разом з цим відповідачами під час розгляду справи з посиланням на належні та допустимі в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, не було доведено наявність обставин, з якими за нормами чинного на момент виникнення та існування спірних правовідносин законодавства, пов'язувалась необхідність надання позивачем уточнюючої довідки для підтвердження спеціального трудового стажу його колишніх працівників - відсутність у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

З огляду на викладене, факт надання позивачем уточнюючих довідок не має вирішального значення для визначення правових підстав призначення пенсії особі на пільгових умовах, тобто за статтею 13 або за статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки уточнююча довідка надається підприємством у разі відсутності в трудовій книжці особи відомостей про стаж роботи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, яка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та її характер, а не право особи на пільгову пенсію. Дана довідка призначена для подальшого її надання відповідним органам Пенсійного фонду України, які визначають наявність підстав і права особи на пенсію на пільгових умовах. В свою чергу підстави набуття особою права на пенсію на пільгових умовах встановлені статтями 13, 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Під час розгляду справи відповідач -управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, на виконання запиту суду щодо надання розрахунків стажу пенсіонерів, надав письмові пояснення, що такі пенсіонери, як: ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54 на обліку в УПФУ Київського району в м. Полтаві не перебувають (а.с. 220, т. 10) та на надіслав Довідки від 16.11.12 року № 3096, 3097, 3095 (а.с. 221-223, т. 10), з яких слідує, що зазначені пенсіонери не тільки не перебувають на обліку, але й пенсій в управлінні Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві не одержують. В той же час, відповідачам - управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві згідно підписаного між ним та позивачем Актом звірки по відшкодуванню пільгових пенсій за списком № 2 за 2002 -2006 роки, позивачем здійснювались виплати по відшкодуванню витрат управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на виплату та доставку пільгових пенсій зазначеним пенсіонерам (а.с. 95-98, а.с 7).

Не знаходять свого повного підтвердження доказами, наявними в матеріалах справи і твердження відповідача - управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про те, що пенсії призначені відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки в довідках, наданих ВАТ «Лтава», які підтверджували пільговий стаж працівників, йде посилання на список № 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 і постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року, оскільки не в усіх довідках, виданих позивачем колишнім працівникам для призначення пільгових пенсій, які набули стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01 січня 1992 року і після цієї дати не працювали на цих роботах, наявне посилання на список № 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановами Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року, № 36 від 16 січня 2003 року.

Зокрема, у довідках, виданих товариством його бувшим працівникам: ОСОБА_27 (а.с. 68, т.2), ОСОБА_29 (а.с. 48, т. 2), ОСОБА_9 (а.с. 103, т. 2), ОСОБА_56 (а.с. 104, т. 2), ОСОБА_57 (а.с. 102, т. 2), не міститься посилання на відповідну постанову Кабінету Міністрів України, а зазначається лише номер списку, номер розділу та підрозділу без ідентифікації нормативно-правового акта, яким цей список затверджений.

У довідках, виданих товариством його бувшим працівникам: ОСОБА_8 (а.с. 13, т. 5) ОСОБА_40 (а.с. 131, т. 2), ОСОБА_41 (а.с. 125, т. 2); ОСОБА_42 (а.с. 116, т. 2), ОСОБА_12 (а.с. 108, т. 2), ОСОБА_19 (а.с. 107, т. 2), ОСОБА_23 (а.с. 106, т. 2), ОСОБА_58 (а.с. 75, т. 2) прямо зазначається Постанова Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, а не відповідна Постанова Кабінету Міністрів України.

В той же час, за наявності обставин, що надають підстав для висновку про набуття зазначеними вище колишніми працівниками позивача стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01 січня 1992 року і які після цієї дати не працювали на цих роботах, тобто набуття права на пенсію відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ВАТ «Лтава»здійснювалось відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що не заперечувалось відповідачами під час розгляду справи та підтверджується відомостями, що містяться в наявних у матеріалах справи посвідчених копіях Актів звірок проведених між позивачем та відповідачами /а.с. 82-105, 153-155; т. 7/.

Відповідачем -управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, у наданих суду розрахунках пільгового стажу щодо пенсіонерів, які працювали на ПАТ «Лтава»(а.с. 76-84, т.11) та в уточненнях до таблиці розрахунків пільгового стажу (а.с. 103-104, т. 11) зазначається, що по таким пенсіонерам, як: ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_50, ОСОБА_33, ОСОБА_61, ОСОБА_30, ОСОБА_62, ОСОБА_6, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_31 було здійснено перерахунок пенсії на підставі статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зі змісту пояснень представника відповідача -управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, наданих під час розгляду справи, зазначених вище розрахунків пільгового стажу щодо пенсіонерів, які працювали на ПАТ «Лтава»та уточнень до таблиці розрахунків пільгового стажу, посвідчених копій Рішень колегіального органу з призначення пенсії управління Пенсійного фонду України Октябрського району, копії яких наявні в матеріалах справи, слідує, що перерахунок пенсій по зазначеним особам здійснений з 2007 року.

Суд вирішуючи спір, з огляду на те, що позивач ставить під сумнів правомірність відшкодування понесених ним витрат на виплату та доставку пільгових пенсій саме за 2001-2006 роки та його вимога стосується стягнення грошових сум по Списку 1 за період з 2004 року по 2006 рік, по Списку 2 за період з 2001 року по 2006 рік, приходить до висновку, що наведені представником відповідача - управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві обставини перерахунку по деяким пенсіонерам пільгових пенсій з 2007 року виходять за межі предмету доказування у цій справі і не свідчать про наявність правових підстав для відшкодування підприємством витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в 2001 -2006 роках.

Окрім цього суд зазначає, що по пенсіонеру -ОСОБА_30, відомості розрахунку пільгового стажу щодо пенсіонерів, які працювали на ПАТ «Лтава»(а.с. 82, т.11) та викладені у Рішенні колегіального органу з призначення пенсії управління Пенсійного фонду України Октябрського району від 27.08.2007 року (а.с. 49, т. 11) містять суперечливу інформацію, оскільки в розрахунку зазначено, що цій особі здійснено перерахунок пільгової пенсії на підставі статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а в Рішенні колегіального органу йдеться про те, що право на призначення пільгової пенсії по Списку № 2 ОСОБА_30 набув відповідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»і комісія вирішила не прийняти до уваги пільгову довідку ВАТ «Лтава»від 10.08.2007 року і не виплачувати пенсію по Списку № 2 гр. ОСОБА_30 за вищезазначений період роботи відповідно статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також суд звертає увагу, що надання в 2007 році ВАТ «Лтава»органам пенсійного забезпечення нових уточнених довідок про підтвердження пільгового стажу пенсіонерів і на підставі яких відбувся перерахунок призначених пенсій з 2007 року, не спростовує того факту, що право на пенсію такі пенсіонери набули до 2007 року на підставі статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже з огляду на встановлені під час судового розгляду справи обставини набуття зазначеними вище колишніми працівниками позивача стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01 січня 1992 року, і які після цієї дати не працювали на цих роботах, тобто обставини набуття права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», невідповідність підстав призначення пільгових пенсій відомостям, що містяться в документах пенсійних справ пенсіонерів -колишніх працівників ВАТ «Лтава», включення до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2001-2006 роки по цим пенсіонерам є необґрунтованим.

Стосовно позовних вимог ПАТ «Завод «Лтава» про стягнення з відповідачів на користь товариства грошової суми в розмірі 1 390 167, 20 грн. за Списком 1 за період з 2004 року по 2006 рік, за Списком 2 за період з 2001 року по 2006 рік, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацами 5, 8 підпункту 5 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи), зокрема, щодо правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці;

За змістом пункту 7 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до статті 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення»призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663) у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 10.10.2006 р. № 14-5, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

За змістом пункту 6.9. зазначеної Інструкції, у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Механізм призначення пенсій окремим категоріям працівників, які за результатами атестації робочих місць працюють (працювали) в умовах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначений Порядком призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 937, згідно із пунктом 6 якого рішення про призначення пільгової пенсії приймається управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті і районі у місті (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем розташування підприємства, організації на підставі документів, що подаються у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінпраці, та гарантійного листа підприємства або організації про перерахування коштів на рахунок зазначеного управління для покриття витрат, пов'язаних з виплатою пенсій.

Механізм подання та оформлення документів для призначення пенсій окремим категоріям працівників, які за результатами атестації робочих місць працюють (працювали) в умовах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за рахунок коштів підприємств та організацій (далі - пільгова пенсія) та перерахування коштів на її виплату підприємствами та організаціями передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення пільгової пенсії та перерахування підприємствами та організаціями коштів на її виплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 937, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 р. № 3-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2008 р. за № 129/14820) (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 Порядку розмір коштів, необхідних на виплату пільгової пенсії та витрат, пов'язаних з її доставкою, зазначається відділами призначення пенсій органів Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера у повідомленнях про перерахування коштів на виплату та доставку пільгової пенсії.

Приписами пункту 7 згадуваного Порядку передбачено, що облік сум коштів, що надходять від підприємств та організацій для виплати та доставки пільгової пенсії, ведеться відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України за місцем розташування підприємств та організацій в окремому реєстрі обліку коштів, що надійшли від підприємств та організацій для виплати та доставки пільгової пенсії.

Відділи надходження доходів органів Пенсійного фонду України за місцем розташування підприємств та організацій в день надходження даних щодо коштів, що надійшли від підприємств та організацій для виплати та доставки пільгової пенсії, передають ці відомості до відділів призначення пенсій органів Пенсійного фонду України за місцем розташування підприємств та організацій.

Нормою пункту 10 Порядку також встановлено, що у разі настання обставин, які впливають на виплату та доставку пільгової пенсії (смерть пенсіонера, зміна способу виплати пільгової пенсії тощо), здійснюється повернення підприємствам та організаціям надлишково сплачених ними коштів, необхідних для виплати та доставки пільгової пенсії (далі - надлишково сплачені кошти).

Відділи призначення пенсії органів Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера повідомляють відділи бухгалтерського обліку органів Пенсійного фонду України за місцем розташування підприємств та організацій про обставини, які впливають на виплату та доставку пільгової пенсії, не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.

За таких обставин, враховуючи, що відшкодуванню підлягають витрати саме Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, розмір яких визначається його органами (розмір коштів, необхідних на виплату пільгової пенсії та витрат, пов'язаних з її доставкою визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України), які також ведуть облік сум коштів, що надходять від підприємств та організацій для виплати та доставки пільгової пенсії, й у разі настання обставин, які впливають на виплату та доставку пільгової пенсії здійснюють повернення підприємствам та організаціям надлишково сплачених ними коштів, необхідних для виплати та доставки пільгової пенсії, а вимога про стягнення коштів, відшкодованих підприємством як втрати для виплати та доставки пільгових пенсій, пов'язана із встановленням обставин, які впливають на призначення пенсій на пільгових умовах, на їх виплату та доставку, то, відповідно, суд не може перебирати на себе зазначені функції органів Пенсійного фонду України та, здійснити перерахунок пенсій та розміру витрат Пенсійного фонду України й сум до відшкодування, зазначених у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Крім того за приписами пункту 10 згадуваного вище Порядку, у разі настання обставин, які впливають на виплату та доставку пільгової пенсії, здійснюється повернення підприємствам та організаціям надлишково сплачених ними коштів, необхідних для виплати та доставки пільгової пенсії, отже стягнення надлишково сплачених коштів можливе при невиконанні відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України зазначеного обов'язку.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь товариства грошової суми в розмірі 1 390 167, 20 грн. за Списком 1 за період з 2004 року по 2006 рік, за Списком 2 за період з 2001 року по 2006 рік.

Разом з тим відповідно до положень частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням вищевикладеного, згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України та з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь товариства грошової суми в розмірі 1 390 167, 20 грн. за Списком 1 за період з 2004 року по 2006 рік, за Списком 2 за період з 2001 року по 2006 рік, натомість застосувати необхідний у даному випадку спосіб захисту, зобов'язавши Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, Управління Пенсійого фонду України Ленінського району в м. Полтаві, Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України Славуцького району Хмельницької області, Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському району Кіровоградської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі, Управління Пенсійного фонду України в Чутівському районі, Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці, Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області, Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі, Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити перерахунок розміру сум до відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій Публічним акціонерним товариством "Завод Лтава" (код ЄДРПОУ 14308479) включених до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2001-1006 роки; та зобов'язавши Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві за наслідками перерахунку розміру сум до відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій Публічним акціонерним товариством "Завод Лтава" включених до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2001-1006 роки, здійснити повернення Публічному акціонерному товариству "Завод Лтава" (код ЄДРПОУ 14308479) надлишково сплачених коштів для виплати та доставки пільгових пенсій.

В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність вчинених ним дій.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

За таких обставин з Державного бюджету України на користь ПАТ «Завод «Лтава»підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Завод Лтава" до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, Управління Пенсійого фонду України Ленінського району в м. Полтаві, Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України Славуцького району Хмельницької області, Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському району Кіровоградської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі, Управління Пенсійного фонду України в Чутівському районі, Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці, Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області, Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі, Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області про стягнення коштів, задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, Управління Пенсійого фонду України Ленінського району в м. Полтаві, Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України Славуцького району Хмельницької області, Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському району Кіровоградської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі, Управління Пенсійного фонду України в Чутівському районі, Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці, Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області, Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі, Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити перерахунок розміру сум до відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій Публічним акціонерним товариством "Завод Лтава" (код ЄДРПОУ 14308479) включених до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2001-2006 роки.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві за наслідками перерахунку розміру сум до відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій Публічним акціонерним товариством "Завод Лтава" включених до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2001-2006 роки, здійснити повернення Публічному акціонерному товариству "Завод Лтава" (код ЄДРПОУ 14308479) надлишково сплачених коштів для виплати та доставки пільгових пенсій.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Завод Лтава" (код ЄДРПОУ 14308479) витрати зі сплати судового збору в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2012 року.

Суддя Р.І. Молодецький