Постанова № 27945533, 11.12.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/2922/12

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях, третя особа на стороні відповідача Державна казначейська служба в Чернівецькій області , -

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (далі-позивач) просив суд визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях щодо відмови ОСОБА_1 у поверненні сплаченого 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях установленому порядку вчинити дії щодо повернення з Державного бюджету з р/р 31219224700002, відкритого на ім'я управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях (код ЄДРПОУ 37978173, Банк: ГУДКСУ у Чернівецькій області, МФО 856135) ОСОБА_1 сплаченого 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при купівлі автомобіля в розмірі 10775,00 грн.

Органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати у розмірі 140,00 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача на користь ОСОБА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.05.2012 року позивач придбав автомобіль TOYOTA LC150 3.0 А/Т, VX, 20 (COMFORT) у товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Моторс» за ціною 447276,00 грн., що підтверджується Договором №ОС/00234 купівлі-продажу автомобіля від 01.05.2012 року та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 07.06.2012 року.

07.06.2012 року при реєстрації легкового автомобіля в Чернівецькому реєстраційному відділі Державної автомобільної інспекції позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3% від вартості автомобіля, що склало суму 10775,00 грн.

Позивач скористався правом на подання заяви про повернення надмірно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та написав листа до УПФУ в м. Чернівцях. У свою чергу відповідач листом від 31.10.2012 року №275С-11 відмовив позивачу в поверненні сплаченого збору та тим самим, порушив його законні інтереси.

Відповідач подав заперечення на позов, в яких зазначив, що УПФУ в м. Чернівцях не погоджується з позицією позивача, оскільки Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в підрозділах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до законів.

Крім того, 07.06.2012 року Законом України "Про внесення змін до статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" внесено зміни до п.7 ст.1, а саме: підприємства, установи та організації неналежно від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в підрозділах Державної автомобільної інспекції МВС України, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону.

Третя особа на стороні відповідача подала пояснення на позов, в якому зазначила, що в даному випадку діяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області не являється джерелом завдання будь-якої шкоди позивачу, а отже, законних прав та інтересів позивача Головне управління не порушувало.

У позові не зазначено, яким чином виконання казначейством своїх повноважень призвело до порушення прав гр. ОСОБА_1 не обгрунтувано причинного зв'язку між діями ГУДКСУ у Чернівецькій області та порушеним правом позивача.

Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області здійснює обслуговування державного бюджету згідно ст.43 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п.19 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.20 №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ" безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів на підставі висновку контролюючого органу або рішення суду.

Позивач в судове засідання не з'явився, в прохальній частині адміністративного позову просив суд розглянути справу без його участі.

Представник відповідача та представник третьої особи подали до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе та доцільне розглянути дану адміністративну справу без участі сторін по справі на підставі наявних в ній матеріалів в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення до них, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

01.05.2012 року позивач придбав автомобіль TOYOTA LC150 3.0 А/Т, VX, 20 (COMFORT) у товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Моторс» за ціною 447276,00 грн., що підтверджується Договором №ОС/00234 купівлі-продажу автомобіля від 01.05.2012 року та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 07.06.2012 року(а.с. 9-11).

Крім того, позивачем сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 10775,00 грн., що підтверджується квитанцією від 07.06.2012 року № 3-14 (а.с.6).

Позивач 17.10.2012 року направив листа до УПФУ в м. Чернівцях, в якій просив повернути надмірно сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.7).

31.10.2012 року №275/С-11 відповідачем надано відповідь, у якій позивачу відмовлено в поверненні сплаченого збору (а.с.8).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Пунктом 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №400/97-ВР) (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), якою визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, відповідно до Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб, які відчужують автомобіль. Відчуження - перехід прав власності від однієї особи, до іншої. Відчуження проводиться головним чином по волі первинного власника на основі договору з набувачем майна.

Відповідно до Закону №400/97-ВР обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб, які відчужують автомобіль.

Відповідно до п.15 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 03.11.1998 р. №1740 (далі - Постанова №1740) суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

Натомість, відповідно до пункту 12 Постанови №1740 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Зважаючи на зазначену суперечність між законом і підзаконними актами, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, суд звернув на це увагу, дав оцінку та зробив висновки, виходячи з вимог частини 4 статті 9 КАС України та вищезгаданого роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.

Законом №400/97-ВР передбачена сплата збору лише при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі (придбанні). За таких обставин, пункт 12 Постанови №1740 не відповідає нормативно-правовому акту вищої сили - Закону, а сплачені позивачем кошти на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 10775,00 грн. підлягають поверненню.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у зв'язку із невідповідністю підзаконних актів, нормативно-правовим актам вищої сили (закону), позивач був вимушений сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з метою реєстрації автомобіля.

Суд не приймає доводи представника відповідача стосовно того, що п.7 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", яким обов'язок щодо сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування покладено на осіб, які набувають право власності на легкові автомобілі, з огляду на таке.

Закон України "Про внесення змін до статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"№4911-VІ, прийнятий 07.06.2012 року та набрав чинності 28.06.2012 року.

Позивач зареєстрував автомобіль у Чернівецькому реєстраційному відділі Державної автомобільної інспекції та сплатив до Пенсійного фонду України збір на обов'язкове державне пенсійне страхування 07.06.2012 року, тобто, до набрання чинності Законом №4911-VІ і відповідно дані правовідносини були врегульовані п.7 ст.1 Закону №400/97-ВР, в редакції чинній на момент виникнення цих спірних правовідносин.

Відповідно до п.19 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ" безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України). Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій, щодо відмови у поверненні сплачених позивачем 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку, що позов належить до задоволення повністю.

Відповідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а тому судовий збір в сумі 140,0 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 79, 86, 94, 122, 158-163 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях щодо відмови ОСОБА_1 у поверненні сплаченого 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля.

3.Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях установленому порядку вчинити дії щодо повернення з Державного бюджету з р/р 31219224700002, відкритого на ім'я управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях (код ЄДРПОУ 37978173, Банк: ГУДКСУ у Чернівецькій області, МФО 856135) ОСОБА_1 сплаченого 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при купівлі автомобіля в розмірі 10775,00 грн.

4. Органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати у розмірі 140,00 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача на користь ОСОБА_1.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому та скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.В. Боднарюк