Постанова № 27945474, 28.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2012 року 2а-5103/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Шевчук О.М.,

за участю:

представника позивача: Бойченка А.В.

представника відповідача: Безсмертної М.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСІО»до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСІО»(надалі - позивач) звернулось з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень № 00011202320, № 00011192320 від 20.09.2011.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на відсутність з його сторони порушення ним вимог податкового законодавства, а саме п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон № 334), ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(надалі -Закон № 996), п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (надалі -Положення № 88), п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі -Закон № 168), оскільки підприємство мало всі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості придбаного товару та послуг, які підтверджуються первинною документацією, в тому числі податковими накладними, що були складені ПП «Біг Капітал»та ТОВ «БДМ -Консалт Груп», а господарські операції між ним і ПП «Біг Капітал»та ТОВ «БДМ -Консалт Груп»мали реальний характер та оформлені у повній відповідності до вимог податкового законодваства та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

А відтак, твердження посадових осіб податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «РОСІО»та ПП «Біг Капітал», ТОВ «БДМ -Консалт Груﻴрунтуються лише на їх припущеннях, а висновок про завищення валових витрат у розмірі 466 773, 00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 116 694, 00 грн. (у точу числі по періодах: у II кварталі 2009 року на суму 68 750,00 грн., у III кварталі 2009 року на суму 22 917, 00 грн., у IV кварталі 2010 року на суму 25 027,00 грн.) та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 93 354,00 грн. (у тому числі по періодах: у червні 2009 року у розмірі 55 000,00 грн., у липні 2009 року у розмірі 18 333,00 грн., у листопаді 2010 року у розмірі 20 021,00 грн.) є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності.

За наведених обставин позивач вважає оскаржуване рішення відповідача про донарахування йому податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень вказав, що первинні документи, подані позивачем мають юридичну силу лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Крім того, вважає, що позивач порушив вимоги закону щодо наявності обов'язкових реквізитів первинних документів.

Вважає оскаржувані рішення правомірними, оскільки позивачем не надано відповідних доказів реальності укладених угод з ПП «Біг Капітал»та ТОВ «БДМ -Консалт Груп».

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Торговий дім «Дунай»має статус юридичної особи, що підтверджується відповідним Витягом з ЄДРПОУ та взятий на облік в якості платника податків 22.01.2007 за № 3876-04.

Як вбачається з матеріалів справи посадовими особами Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС на підставі направлення від 12.08.2011 № 450, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.11 п. 78. 1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (надалі -ПК України), відповідно до наказу від 11.08.2011 № 638 на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування і повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з рядом контрагентів.

За результатами перевірки складено акт № 606/23-2/34413140 та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 00011202320, № 00011192320 від 20.09.2011.

Перевіркою встановлено ряд порушень, а саме: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334, ст. 9 Закону № 996, п. 2.4 Положення № 88, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168.

Судом встановлено, що позивач мав взаємовідносини у перевіряємий період з ПП «Баг Кепітал», а саме ними було укладено договір від 15.06.2009 № 12 на постачання хімічної сировини для виробництва вологих серветок -Elestap HP 100, лимонну кислоту, triclosan. Всього придбано позивачем у даного контрагента товар на загальну суму 440 000,00 грн. Так, до податного кредиту включено суму податку на додану вартість у розмірі 73 333,33 грн. та відображено в деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди (червень та липень 2009 року).

Також ТОВ «РОСІО»було укладено договір з ТОВ «БДМ -Консалт Груп»про надання маркетингових послуг від 01.10.2010 за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника. Як вбачається з даного договору, а саме з п. 3 виконавець зобов'язаний надати результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків дослідження, навести в результатах дослідження адреси, приклади розрахунків, схеми.

Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що первинні документи, оформлені відповідно до норм чинного законодавства та надані в повному обсязі, що свідчать про реальність угод, виходячи з наступного.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону № 334, що діяв на час виникнення даних правовідносин визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Основним видом діяльності ТОВ «РОСІО»згідно з КВЕД є роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами. Як встановлено з пояснень представника позивача у судовому засіданні фактично підприємство займається виробництвом вологих серветок.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Водночас ст. 1 Закону № 996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 1 ст. 9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також п. 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, акт виконаних робіт, що засвідчує виконання маркетингових послуг містить наступні реквізити: дата і місце складання документу; назву підприємства, від імені якого складено документ; період надання послуг, одиниця виміру (грн.), ціна послуг. Акт скріпляється печатками та відповідними підписами.

Однак, у акті виконаних робіт, що надано позивачем, як доказ реальності здійснення господарської операції, не вказано обсяг надання послуг, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення даної господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також не зазначено чим виражений результат надання послуг, вид послуг, чим не дотримано на думку суду усіх вимог до первинної документації, що наведені у ст. 9 Закону № 996.

В даному випадку встановити характер надання послуг, ціль, економічну обґрунтованість та зв'язок з господарською діяльністю позивача є не можливим.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, що діяв на момент виникнення даних правовідносин податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.7.1 п. 7 ст. 7 Закону № 168 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, податковий кредит та податкові зобов'язання для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Біг Кепітал»укладено договір від 15.06.2009 № 12 на постачання хімічної сировини для виробництва вологих серветок.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Протоколу виїмки, оригінали документів, що підтверджують взаємовідносини з даним контрагентом вилучено 30.05.2011 старшим інспектором з ОД управління (служби) спеціальних розслідувань ГУПМ ДПА України, майором податкової міліції Молодоричем О.В.

В судовому засіданні представником відповідача було надано копію Постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, яка знаходиться в провадженні слідчого управління податкової міліції ДПА України за фактом умисного ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками складу злочин, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України та по обвинуваченню ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за фактами фіктивного підприємства -створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Досудовим слідством у справі встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_5 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інші невстановлені в ході досудового слідства особи з метою втілення злочинного плану, умисного, з корисливих мотивів, перебуваючи на території м. Києва та Київської області, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам у мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету та пособництва в умисному ухиленні від сплати податків та розкрадання державних коштів.

Для функціонування зазначених схеми вказана група осіб без справжнього наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно -матеріальних цінностей, виконання робіт або надання послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності створили та придбали ряд суб'єктів підприємницької діяльності до яких входить контрагент позивача -ПП «Біг Кепітал».

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В матеріалах справи на підтвердження чинності укладеного договору міститься ряд письмових доказів, зокрема, договори, що були укладені між ним та контрагентами, податкові декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість, специфікація до договору, податкові накладні, платіжні доручення, виписки по рахунку, акт виконаних робіт.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Надавши відповідну оцінку наданим письмових доказам суд вважає, їх такими, що не підтверджуються засобами доказування та не несуть у собі належну інформацію щодо здійснення вищевказаних господарських операцій.

На думку суду у позивача відсутні докази щодо реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, відсутність юридичної сили відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає копії договорів, що були укладені між ТОВ «РОСІО»та ПП «Біг Капітал», ТОВ «БДМ -Консалт Груп», податкові декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість, специфікація до договору, податкові накладні, платіжні доручення, виписка по рахунку, акт виконаних робіт не достатніми доказами отримання товару та послуг за договорами.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, виходячи з системного аналізу вищезазначених приписів податкового законодавства, суд вбачає відсутність порушення норм чинного податкового законодавства в рішеннях Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби № 00011202320, № 00011192320 від 20.09.2011 збільшення суми грошового зобов'язання.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Повний текст постанови виготовлено - 03 грудня 2012 р.