Постанова № 27945120, 21.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ21 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/12286/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВрони О. В. при секретаріМаксименко Е.М. за участю: представників: позивача - Максимова А.С., Баннова Є.Г., Сімоненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіталл Кривий Ріг» до відповідачів:

1 - Дніпропетровської митниці,

2 - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень та податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «АрселорМіталл Кривий Ріг» звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень форми «Р» Дніпропетровської митниці:

від 14.08.2012 р. № 160 про визначення податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, у сумі 251 266,51 грн. та про застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 62 816,63 грн.;

від 14.08.2012 р. № 161 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України, у сумі 50 253,29 грн. та про застосування штрафних санкцій у сумі 12 563,32 грн.;

скасування податкової вимоги від 16.10.2012 р. № 10 на загальну суму 376 899,75 грн., Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення форми «Р» Дніпропетровської митниці підлягають скасуванню з підстав того що, відповідач - 1 не мав правових підстав нараховувати позивачу митні платежі та податкові зобов'язання на підставі невиїзної документальної перевірки, оскільки відповідач раніше приймаючи вантажні митні декларації від позивача та пропускаючи товар на митну територію України погоджувався з кодом товарної номенклатури і зі ставкою ввізного мита для даної продукції.

Відповідачем безпідставно був віднесений товар - вогнетривка цегла, до позицій 6901 і 6904 групи 69 розд. 13 «Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності». Враховуючи властивості задекларованого товару, позивач мав всі підстави, щоб віднести задекларовані вироби до товарної позиції 6902. Таким чином, позивачем було правомірно визначений та сплачений податок у вигляді ввізного мита за ставками у розмірі 5% та 2% від митної вартості товарів, що ввезені на територію України, які передбачені Законом України "Про митний тариф України". Додатково правомірність такої класифікації підтверджується листами виробників товару. Отже, висновки відповідача - 1 про порушення позивачем норм митного та податкового законодавства є необгрунтованими та безпідставними.

Окрім того, 22.10.2012р. від Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби на адресу позивача надійшла податкова вимога від 16.10.2012р., сформована відповідно до подань Дніпропетровської митниці № 76, № 77 від 04.10.2012р., якою визначено суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 376 899, 75 грн. Проте, позивачем були оскаржені вищевказані податкові повідомлення форми «Р», у зв'язку з чим грошові зобов'язання визначені у податковій вимозі не можуть вважатися узгодженими. Отже, вимога яка була винесена відповідачем-2 підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача - 1 в судове засідання не з'явився надавши суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в інших судових засіданнях. Оскільки вказане клопотання не підтверджено жодним належним доказом, суд ухвалою із занесенням в журнал судового засідання вирішив розглядати справу за відсутності представника відповідача - 1.

Представник відповідача - 1 надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення були винесені правомірно, оскільки позивач при декларуванні товарів, самостійно вносив відомості до відповідних граф ВМД і тому несе відповідальність за дані наведені в них. Рішення щодо класифікації товарів приймалося виходячи з відомостей, що містилися у ВМД та документах, зазначених у гр. 44 ВМД та які зберігалися разом з ними. Надані позивачем на спростування висновків відповідача листи представництв фірм - виробників в Україні, не можуть бути враховані митницею, оскільки окрім твердження посередника між виробником та отримувачем про властивості товару, немає ніякого документального підтвердження викладеному в листі.

Відповідно до правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, враховуючи отриману з офіційного сайту інформацію та пояснення до групи 69 до товарних позицій 6901, 6902, класифікація товарі має здійснюватись у товарній підкатегорії 6901 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД зі ставкою ввізного мита 10%, а також у товарній підкатегорії 6902 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД зі ставкою ввізного мита 5%.

Представник відповідача -2 в судове засідання не з'явився надавши суду письмові заперечення в яких зазначив, що вимога про сплату податкового боргу була правомірно направлена позивача на підставі подань Дніпропетровської митниці. Відповідно до п. 60.7. ст. 60 ПК України контролюючий орган, який надіслав відповідному органу державної податкової служби подання, визначене у п.59.2 ст.59 цього Кодексу, зобов'язаний подати такому органу державної податкової служби інформацію про скасування або зміну суми нарахованого грошового зобов'язання. Зазначена інформація надається у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначену у п. 60.7 ст. 60 ПК України інформацію СДПІ ГМК у м. Кривому Розі від Дніпропетровської митниці не отримувало. Обов'язку перевіряти узгодженість грошових зобов'язань, нарахованих іншим контролюючим органом, на органи державної податкової служби не покладено. Таким чином, дії СДПІ ГМК у м. Кривому Розі щодо направлення податкової вимоги позивачу відповідають чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 10 по 20 липня 2012р. Дніпропетровською митницею було проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товару (вогнетривка цегла) у 2010-2011 р.р. За результатами якої складено акт №Н64/12/11005000/24432974 від 24.07.2012р.

В акті перевірки зазначено, що у квітні-травні 2010 р., та у вересні 2011 р. позивачем було оформлено та подано відповідачу вантажні митні декларації у кількості 10 шт. на товар "вогнетривка цегла", поставлений за контрактом №969 від 10.03.2010р. з фірмою Calderys Deutschland GMBH& Co. OHG (Німеччина) марки FL-STEIN 8/N1, FL-STEIN 6/N2, FL-STEIN 8/N2;

контрактом №1676 від 01.06.2009р. з фірмою Mayerton Trading (Shanghai) Co., Ltd (Китай) марки MayCarb 216-AX, MayCarb 414-BX, MayCarb 512-AX, MayCarb 514-AX, MayCarb 415-AX;

контрактом з фірмою Dalmond Trade House Ltd, виробництва компанії Slovmag (Словаччина) марки SLIIIC.

Так, позивачем відповідно до ВМД № 113050000/2010/003254 від 23.04.2010р., №113050000/2010/003732 від 11.05.2010р., було оформлено у митному відношенні товар «Вогнетривка цегла марки FL-STEIN 6/N2. Хімічний склад: АL2О3 - 50-54%: SiO2 - 40-45%: Fе2O3 - 1-1.4 %: СаО - 0.7 % Вогнетривкість: 1430 град. С», за кодом 6902209900 згідно з УКТЗЕД, ставка ввізного мита 5%. Зазначена цегла виготовлена з суміші глинозему з кремнеземом та має ступінь вогнетривкості на рівні 1430 °С.

Також, позивачем відповідно до ВМД №№ 113030000/2010/007758, 113030000/2010/007759, 113030000/2010/007767 від 15.04.2010р., було оформлено у митному відношенні товар «Вогнетривка цегла для футерування конвертеру марок МАУСАRВ 514-АХ, МАУСАRВ 415-АХ, МАУСАRВ 216-АХ, МАУСАRВ 512-АХ, МАУСАRВ 414-ВХ. Вміст Мg0: 80,12% - 87.03%. Вогнетривкість не менше температури чавуну - 1300 град. С», за кодом 6902 10 00 00 згідно з УКТЗЕД, ставка ввізного мита 5%. Зазначена цегла виготовлена на основі оксиду магнію та має ступінь вогнетривкості на рівні 1300 С.

Крім цього позивачем відповідно до ВМД №№ 110050002/2011/013820, 110050002/2011/013823 від 23.09.2011р., було оформлено у митному відношенні товар «Вироби вогнетривкі переклазохромітові (цегла) SLIIIC № 28, SLIIIC №29. Хімічний склад: Мg0: 73.06%, 72.15%, 72.2%: SiO2: 1.32%, 1,20%, 1.22%: СR2O3: 10.79%, 10.59%, 11.53%. Вогнетривкість (температура деформації під навантаженням): 1481 град. С», за кодом 6902 10 00 00 згідно з УКТЗЕД, ставка ввізного мита 5%. Зазначена цегла виготовлена на основі оксиду магнію, ступінь вогнетривкості нарівні 1481 °С.

Додатковими поясненнями до товарної позиції 6902 передбачено, що дві основи характеристики вогнетривких виробів, охоплених цією товарною позицією, полягають у тому, що вони повинні мати конус Зегера, еквівалентний, щонайменше 1500 °С.

Згідно з абзацом (В) загальних положень до підгрупи І пояснень до групи 69, «у товарних позиціях 6902 та 6903 розглядаються вогнетривкі вироби, тобто випалені вироби, що характеризуються особливою термостійкістю (наприклад, порядку 1500 °С та вище, які використовуються в металургії, виробництві скла і т.д».

Поясненнями до товарної позиції 6904 встановлено, що до цієї товарної позиції включаються невогнетривка цегла з кераміки (тобто цегла, що не витримує температуру в 1500 0 С або вище).

З урахуванням вищевикладеного, відповідно до правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, враховуючи пояснення до групи 69 та до товарних позицій 6902 та 6904, класифікація зазначеного вище товару, що оформився відповідно до ВМД № 113050000/2010/003254 від 23.04.2010р., № 113050000/2010/003732 від 11.05.2010р., №№ 113030000/2010/007758, 113030000/2010/007759, 113030000/2010/007767 від 15.04.2010р., №№ 110050002/201 1/013820, 110050002/2011/013823 від 23.09.2011р., на думку відповідача-1 має здійснюватись у товарній підкатегорії 6904 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, зі ставкою ввізного мита 10%.

Перевіркою також встановлено, що позивачем відповідно до ВМД №№ 113050000/2010/003161 від 20.04.2010р., 113050000/2010/003323 від 26.04.2010р., 113050000/2010/003508 від 30.04.2010р., було оформлено у митному відношенні товар «Вогнетривка цегла марок FL-STEIN 8/N1, FL-STEIN 8/N2. Вогнетривкість: 1320град. С», за кодом 6902 20 91 00 згідно з УКТЗЕД, ставка ввізного мита 2%.

Зазначена цегла виготовлена з кремнеземистої породи. В основу виробництва зазначеної цегли покладений кремнезем (діоксин кремнію) (51-58%) з додаванням глинозему (37-41%) та незначної частки оксиду заліза (1.2-1.6%). Відповідно до назви товарної позиції 6901, до неї включається, цегла, блоки, плитки та інші керамічні вироби з кремнеземистого кам'яного борошна (наприклад з кізельгуру; триполіту або діатоміту) або з аналогічних кремнеземистих порід.

Поясненнями до товарної позиції 6901 передбачено, що до цієї товарної позиції включаються всі вироби, виготовлені з матеріалів, зазначених у назві товарної позиції, незалежно від їхнього вигляду (тобто цегла, блоки, плити, панелі, плитки, черепиця, порожнисті брикети, оболонки циліндрів, груби), як вогнетривкі, так і невогнетривкі.

Згідно з абзацом (А) загальних положень до підгрупи І пояснень до групи 69, до товарної позиції 6901 входять керамічні вироби, одержані випалюванням після формування з кремнеземистого кам'яного борошна або аналогічних кремнеземистих порід. Ці матеріали зазвичай змішують зі зв'язувальними речовинами (такими як глина або оксид магнію).

З урахуванням вищевикладеного, відповідно до правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, враховуючи пояснення до групи 69 та до товарної позицій 6901, класифікація товару «Вогнетривка цегла марок FL-STEIN 8/N1, FL-STEIN 8/N2. Вогнетривкість: 1320град. С», що оформився відповідно до ВМД № 113050000/2010/003161 від 20.04.2010р., 113050000/2010/003323 від 26.04.2010р., 113050000/2010/003508 від 30.04.2010р., має здійснюватись у товарній підкатегорії 6901 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, зі ставкою ввізного мита 10%.

За результатами перевірки відповідачем - 1 було зроблено висновок про порушення позивачем вимог Закону України "Про митний тариф України", в редакції що діяла на момент митного оформлення товару в квітні-травні 2010 р., у частині правильної класифікації товарів в гр. 69 розд. 8 цього Закону, та п.4.3 ст.4 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Акт перевірки було підписано позивачем із зауваженнями, викладеними в листі №19-06/72 від 03.08.2012 р.

Розглянувши заперечення, відповідачем задоволено їх частково, визнано оформлення товару за деклараціями №№110050002/2011/13820, 110050002/2011/13823 у вересні 2011 р. таким, що зроблено позивачем без порушень. Листом від 13.08.2012 р. позивачу надано відповідний висновок на вищевказані заперечення з уточненим розрахунком податкових зобов'язань.

За результатами розгляду заперечень відповідачем згідно пп.54.3.6 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України були винесені податкове повідомлення форми «Р» № 160 від 14.08.2012р. про визначення податковою зобов'язання з мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 251266,51 грн. та про застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 62816,63 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 161 від 14.08.2012р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України в сумі 50253,29 грн., та про застосування штрафних санкцій в сумі 12563,32 грн.

Відповідно до п.59.2 ст. 59 Податкового кодексу України, якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу.

22.10.2012р. від Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби на адресу позивача надійшла податкова вимога від 16.10.2012р., сформована відповідно до подань Дніпропетровської митниці № 76, № 77 від 04.10.2012р., якою позивачу визначено суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 376 899, 75 грн.

Суд вважає, що відповідачем неправомірно були винесені оскаржувані податкові повідомлення виходячи з наступного.

Відповідно ст. 17 Закону України "Про єдиний митний тариф" від 05.02.92 р. за №2097-XII мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.

Відповідно до п.2.4 ст. 2, пп. "б" п.10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону «Про податок на додану вартість» платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Згідно із п. 10.4 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» контроль за правильністю нарахування сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центрального податкового та митного органів.

Пунктом 35 ст. 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п. 19 ст.1 Митного кодексу України зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

При здійсненні митного контролю й митного оформлення товарів, задекларованих із використанням митних декларацій, визначених Класифікатором типів декларацій, затвердженим Держмитслужбою, при поміщенні товарів у будь-який митний режим (з урахуванням особливостей, установлених для окремих митних режимів, способів переміщення товарів, типів декларацій, а також для підприємств-резидентів, щодо яких митними органами встановлено високий (внесено до «білого списку») або достатній (внесено до «зеленого списку») рівень довіри) застосовується Порядок здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 р. № 314 (далі - Порядок).

Відповідно до Порядку, працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю. Так, зокрема, при митному контролі працівниками митної служби здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів згідно з поданими документами (п.16 розд.3 «Здійснення митних процедур»Порядку).

В разі, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються, або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребують проведення такого огляду посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду.

Відповідно до п.16 розд.3 Порядку після прийняття ВМД до оформлення на етапі проведення митного контролю здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів.

Відповідно до ст.313 Митного Кодексу України митні органи відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

З наведеного вбачається, що перевірка правильності класифікації та кодування товарів, класифікація товарів в УКТЗЕД і прийняття відповідного класифікаційного рішення є обов'язком митниці.

Суд зазначає, що під час проведення митного оформлення відповідачем не приймалось рішення про визначення іншого коду товару відносно товару який імпортовано позивачем на підставі зазначених в акті перевірки вантажних митних декларацій. Під час митного оформлення вказаного товару митним органом було погоджено код товару згідно УКТЗЕД.

При переміщенні товару через митний кордон України перевірка правильності класифікації товару згідно з УКТЗЕД, нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар. Будь-які зауваження щодо правильності заповнення ВМД стосовно класифікації та кодування товару під час митного оформлення з боку відповідача - 1 були відсутні, а документи, які були подані позивачем для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД у митного органу не викликали сумнівів

Отже, під час, прийняття наведених в акті перевірки вантажних митних декларацій та пропуску товару на митну територію України, митний орган погодився з усіма відомостями про товар, а тому відповідач - 1 не мав правових підстав та повноважень для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань

Згідно пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону від 21 грудня 2000 р. № 2181-111 «Про порядок погашення зобов 'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фордами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та вношу нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в установленому цим Законом порядку.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача - 1, як на підставу для нарахування податкових зобов'язань та прийняття оскаржуваних рішень на норми ст. 54 Податкового кодексу України, які встановлюють, повноваження контролюючого органу щодо самостійного визначення суми грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях, оскільки в даному випдаку спірні правовідносини, не можуть бути врегульовані нормами Податкового кодексу України, так, як митне оформлення товару було здійснено до набрання чинності Податковим кодексом України, норми якого не мають зворотну дію в часі.

Отже, якщо митні органи прийняли вантажні митні декларації та пропустили товар на митну територію України, цим самим вони перевірили та погодились з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, а тому відповідно до пунктів 10.3 та 10.4 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 пункту Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», митні органи не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань, в тому числі у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати документальної перевірки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 16 січня 2012 року № 21-267а11, від 23 січня 2012 року по справі № 21-272а11, від 21 лютого 2012 року по справі № 21-813во10, які прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права та які в силу ст. 2442 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, за змістом статті 313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

Таким чином, митний орган зобов'язаний перевірити правильність класифікацію товару, а відповідно і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати.

Як також зазначається ВСУ у вищезгаданих постановах, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує (стаття 69 МК).

Аналіз зазначених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України (наприклад, внаслідок змови імпортера та посадових осіб митниці).

Із змісту акту перевірки таких обставин не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень форми «Р» Дніпропетровської митниці від 14.08.2012 р. № 160 та від 14.08.2012 р. № 161 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки вказані податкові повідомлення форми «Р» були прийняті відповідачем не у спосіб та не у межах повноважень визначених законодавством.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкової вимоги від 16.10.2012 р. № 10 на загальну суму 376 899,75 грн. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби, то на думку суду вони також підлягають задоволенню, оскільки податкові повідомлення від 14.08.2012 р. № 160 та від 14.08.2012 р. № 161, на підставі яких були визнані грошові зобов'язання позивача, що увійшли до вказаної податкової вимоги, є протиправними та підлягають скасуванню з підстав зазначених вище.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Арселор Міталл Кривий Ріг» до відповідачів: 1 - Дніпропетровської митниці, 2 - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень та податкової вимоги - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення форми «Р» Дніпропетровської митниці:

від 14.08.2012 р. № 160 про визначення податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, у сумі 251 266,51 грн. та про застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 62 816,63 грн.;

від 14.08.2012 р. № 161 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України, у сумі 50 253,29 грн. та про застосування штрафних санкцій у сумі 12 563,32 грн..

Скасувати податкову вимогу від 16.10.2012 р. № 10 на загальну суму 376 899,75 грн., Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Стягнути з державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «АрселорМіталл Кривий Ріг» судовий збір в розмірі 2178,19 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26.11.2012р.

Суддя О.В. Врона