Постанова № 27945025, 06.12.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

06.12.2012 р. справа № 2а-3505/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом

ПАТ "Баштанський сирзавод", вул. Заводська, 4, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100

до

відповідача 1: Баштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Миколи Аркаса, 2, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56101

відповідача 2: Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, пр. Леніна, 141-в, м. Миколаїв, 54000

про

визнання дій протиправними, стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 494777,0 грн.

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось закрите акціонерне товариство "Баштанський сирзавод", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Баштанський сирзавод" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області, правонаступником якої є Баштанська міжрайонна державна податкова інспекція в Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач 1, МДПІ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 Головне управління Державного казначейства України в Миколаївській області, правонаступником якого є Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області. Ухвалою суду від 16 травня 2012 р. третю особу залученого до участі у справі, як другого відповідача (далі - відповідач 2) (а. с. 183-184). В розгляді адміністративної справи взяв участь прокурор.

Позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за серпень 2006 р. в розмірі 494777,0 грн. і стягнути з державного бюджету України через відповідача 2 ПДВ, який підлягає бюджетному відшкодуванню, за серпень 2006 р. в розмірі 494777,0 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано протиправним і скасоване податкове повідомлення-рішення, яким йому було зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 р. в розмірі 494945,0 грн., а тому у нього маються законні підстави для бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідач 1 позов не визнав, в своїх запереченнях вказав на те, що на час подання позову триває процедура оскарження податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, а в частині вимоги про зобов'язання подати висновок до відповідача 2 просив залишити позовну заяву без розгляду, у зв’язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду (а. с. 121-123).

Відповідач 2 також позов не визнав, наголосив на тому, що висновок податкового органу до нього не надходив, що унеможливлює відшкодування ПДВ (а. с. 104-105).

Сторони та прокурор подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження (а. с. 246-248).

Відповідно до ст. 122 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи те, що сторони і прокурор скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження, а також враховуючи те, що їх доводи викладені в позові і запереченнях, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною статтею, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.

20 вересня 2006 р. позивач подав МДПІ податкову декларацію з ПДВ за серпень 2006 р., в якій задекларував суму бюджетного відшкодування цього податку - 511730,0 грн. (а. с. 84-87). Одночасно із податковою декларацією ним було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми (а. с. 88-89).

На підставі вимог ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних, для підтвердження достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ відповідач 1 провів виїзну позапланову перевірку позивача, результати якої оформлені актом від 16 листопада 2006 р. № 228/23-00446500 (далі - акт перевірки) (а. с. 6-32). Перевіркою встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 р. на суму 494945,0 грн.

20 листопада 2006 р. на підставі акту перевірки відповідачем 1 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000752301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 494945,0 грн. (а. с. 82-83).

Не погодившись із правомірністю цього рішення, позивач оскаржив його до суду.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 7 березня 2007 р. визнане протиправним і скасоване податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2006 р. № 0000752301/0 в частині бюджетного відшкодування 494777,0 грн. (а. с. 90-95).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2007 р. постанову господарського суду залишено без змін (а. с. 96-98).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 липня 2010 р. рішення попередніх судів скасовані, в позові відмовлено (а. с. 129-130).

Постановою Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. постанову суду касаційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до цього ж суду (а. с. 147-149).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2012 р. постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишено без змін (а. с. 150-151).

Відповідно до ст. 72 ч. 1 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано протиправним зменшення позивачу бюджетного відшкодування ПДВ і підтверджено його право на таке відшкодування в розмірі 494777,0 грн. і ця обставина не підлягає доказуванню в даній адміністративній справі, а тому позовна вимога про відшкодування позивачу з Державного бюджету України ПДВ в сумі 494777,0 грн. підлягає задоволенню.

Вимога позивача щодо визнання протиправними дії відповідача 1 в частині ненадання висновку до відповідача 2 не підлягає задоволенню, оскільки на час подання цього позову (червень 2010 р.), тривало оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування і МДПІ правомірно не подавала такий висновок. Крім того, на теперішній час, обов’язок подати відповідний висновок покладається на МДПІ приписами ст. 200 п. 200.15. Податкового кодексу України (далі - ПК України): після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Таке ж положення містила і ст. 7 п. 7.8. пп. 7.7.8. Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, МДПІ зобов'язана в силу приписів наведеної статті ПК України надати відповідачу 2 такий висновок і немає потреби зобов'язувати відповідача вчинити такі дії ще й судовим рішенням.

Крім того, суд звертає увагу на те, що вимога про зобов'язання подати висновок в спорі, який розглядається судом, не є належним способом захисту - рішеннями судів підтверджено право позивача отримати бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 494777,0 грн., а тому належною вимогою є безпосередньо відшкодування ПДВ.

Враховуючи викладене, маються підстави для часткового задоволення позову.

Згідно ст. 94 ч. 3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Позивач надав квитанцію про сплату судового збору від 4 червня 2010 р. на суму 1703,40 грн. (а. с. 99). Оскільки позовна вимога майнового характеру задоволена і відмовлено в задоволенні позовної вимоги немайнового характеру, відшкодуванню з Державного бюджету України підлягають судові витрати в сумі 1700,0 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Відшкодувати публічному акціонерному товариству "Баштанський сирзавод" з Державного бюджету України, через Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області 494777,0 грн.

3. В решті адміністративного позову відмовити.

4. Відшкодувати публічному акціонерному товариству "Баштанський сирзавод" судовий збір в сумі 1700,0 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку Баштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз