Постанова № 27943957, 05.12.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.12.2012 р. справа №5009/3177/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі Ложка Н.Л.від позивача:не з»явивсявід відповідача:Леонтієва Ю.В. -за дов. № 35/19 від 09.07.12 р., Кожушко С.В. -за дов. № 35/16 від 09.07.12 р.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід18.10.2012 рокуу справі№ 5009/3177/12 (суддя Давиденко І.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс", м. Запоріжжя до відповідачаПублічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач", м. Запоріжжяпростягнення 245872 грн. 87 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач", м. Запоріжжя про стягнення 245872 грн. 87 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.10.12 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" було задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач", м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс", м. Запоріжжя 209490 грн. 00 коп. -основного боргу, 9235 грн. 33 коп. -3 % річних, 4608 грн. 78 коп. -втрат від інфляції, 16457 грн. 88 коп. -пені. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод "Перетворювач", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 18.10.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 20.11.12р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 15.11.12р. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 15.11.12р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали вимоги своєї апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5009/3177/12 та наданих представниками відповідача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.10 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький завод "Перетворювач" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод "Перетворювач") (Замовник) було укладено Договір на виконання робіт № 11/21-429/10, згідно умов якого Замовник поручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт по розробці, коректировці конструкторської документації (далі -КД) та супроводу виробництва КТЕ-5000/930-0121-П21919-УХЛ4 та КТЕВ-320/230-0011-00-П247 УХЛ4 для Споживача -ЗАТ "ЗЖРК".

Пунктом 2.1 договору зазначено, що вартість робіт за цим Договором складає 312600 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20 % - 52100 грн. 00 коп.

Відповідач 12.10.10 р. здійснив попередню оплату на рахунок позивача в розмірі 78150 грн. 00 коп.

Згідно п. 4.1 договору, обсяг робіт, окремі етапи та строки її виконання мають відповідати плану виробництва Замовника та визначаються календарним планом -Додаток № 1.

Сторони підписала календарний план робіт за договором, яким визначено перелік робіт, строк виконання робіт та вартість робіт у розмірі 312600 грн. 00 коп.

У відповідності до п. 4.2 договору, Виконавець може достроково за узгодженням з Замовником здати виконану роботу в цілому та її окремі етапи. Замовник приймає та оплачує таку роботу у відповідності до умов Договору.

Згідно п. 4.3 договору, по закінченню роботи (етапу) Виконавець направляє Замовнику акт здачі-приймання робіт. Замовник протягом 3-х робочих днів з моменту отримання акту здачі-приймання робіт зобов'язаний направити Виконавцю затверджений акт або мотивувальну відмову від приймання робіт.

Сторони 28.02.11 року підписали акт здачі-приймання робіт № 11/21-429/10-1 до договору, яким визначено перелік виконаних позивачем робіт та зазначено, що виконана робота повністю задовольняє умови договору і вказано договірну ціну виконаних робіт у розмірі 239700 грн. 00 коп., ПДВ 20 % - 47940 грн. 00 коп. Сторони врахували попередню оплату у розмірі 78150 грн. 00 коп., в зв'язку з чим, сума, яка підлягає до сплати відповідачем позивачу складає 209490 грн. 00 коп.

Позивач направив на адресу відповідача претензію № 121-1/02-962 від 11.07.12 р., якою вимагав сплатити заборгованість за виконані роботи в сумі 232058 грн. 95 коп., з яких: 209490 грн. 00 коп. - основний борг, 4330 грн. 04 коп. -3 % річних, 2103 грн. 09 коп. -втрат від інфляції, та 16135 грн. 82 коп. -пені, на що відповідач повідомив позивача, що не має можливості погасити існуючу суму заборгованості одноразово та просив розглянути можливість погашення заборгованості по 50000 грн. 00 коп. щомісячно.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача 209490 грн. 00 коп. - основного боргу, 9235 грн. 33 коп. -3 % річних, 10689 грн. 66 коп. -втрат від інфляції, та 16457 грн. 88 коп. -пені.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, акт здачі-приймання робіт № 11/21-429/10-1 за договору було узгоджено та підписано сторонами 28.02.11 року, однак відповідач всупереч умовам договору оплату за виконані роботи не здійснив.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу заборгованості за підписаним без заперечень та зауважень актом здачі-приймання робіт № 11/21-429/10-1 від 28.02.11 р., Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 209490 грн. 00 коп.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 01.03.11 р. по 20.08.12 р. у розмірі 9235 грн. 33 коп. та інфляційні згідно приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з березня 2011 року по серпень 2012 року у розмірі 10689 грн. 66 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні лише у розмірі 4608 грн. 78 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за період з березня 2011 року по серпень 2012 року та 3% річних за період з 01.03.11 р. по 20.08.12 р. у розмірі 9235 грн. 33 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з відмовою у задоволенні решти позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних через невірний розрахунок позивача.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до п. 5.6 договору за період з 01.03.11 р. по 01.09.11 р. у розмірі 16457 грн. 88 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 5,6 договору сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті виконаних робот замов ник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 16457 грн. 88 коп. за період з 01.03.11 р. по 01.09.11 р.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача лише частково та правомірно стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач", м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс", м. Запоріжжя 209490 грн. 00 коп. -основного боргу, 9235 грн. 33 коп. -3 % річних, 4608 грн. 78 коп. -втрат від інфляції та 16457 грн. 88 коп. -пені з відмовою в іншій частині позову через невірний розрахунок позивача.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 18.10.2012 р. у справі № 5009/3177/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 18.10.2012 р. у справі № 5009/3177/12 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 18.10.2012 р. у справі № 5009/3177/12 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.