Рішення № 27943832, 06.12.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2012 р.Справа № 3/65/5022-835/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

Розглянув справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ 14034534) вул. І.Франка, 16, м. Тернопіль

до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін від:

Позивача: Яковенчук Б.І. - юрисконсульт, довіреність №2144/1 від 10.09.2012р. Відповідача: не з"явився

Суть справи:

Комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 15 182 грн. 40 коп., в тому числі: 8727 грн. 13 коп. борг за постачання теплової енергії, 5725 грн. 09 коп. пеня, 472 грн. 38 коп. інфляційні нарахування , 257 грн. 80 коп. 3% річних .

Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

06 грудня 2012 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог № 2877/18 від 29.11.2012р. (вх.. №17736(н)), в порядку статті 22 ГПК України, відповідно до якої просить суд стягнути з СПД - ФО ОСОБА_2 - 8727 грн. 13 коп. боргу за постачання теплової енергії, 5725 грн. 09 коп. пені, 63 грн. 02 коп. інфляційних нарахувань , 257 грн. 80 коп. 3% річних . Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

В силу статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що заява про уточнення позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтерес, суд приймає вищевказану заяву позивача, як така, що подана у відповідності до вимог статті 22 ГПК України та долучає до матеріалів справи №3/65/5022-835/2012.

Таким чином, предметом позову є : стягнення 8727 грн. 13 коп. боргу за постачання теплової енергії, 5725 грн. 09 коп. пені, 63 грн. 02 коп. інфляційних нарахувань , 257 грн. 80 коп. 3% річних .

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався. Явку у призначені судові засідання свого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (знаходяться в матеріалах справи) та в порядку передбаченому статтями 64, 77 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 та пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. № 01-8/482 .

Процесуальні документи надсилались відповідачу на адресу, що вказана у позовній заяві АДРЕСА_1, що також відповідає адресі, що значиться у довідці є ЄДРПОУ серії АА №073513.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " від 26.12.2011 р. № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим статтею 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

В порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи №3/65/5022-835/2012 відкладався на 08 листопада 2012 року на 11:00 год. , на 22 листопада 2012 року на 10:00 год., на 06 грудня 2012 року на 10:00 год., що підтверджується ухвалами суду відповідно від 25.10.2012р. , від 08.11.2012р. , від 22.11.2012р.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку статті 81-1 ГПК України , із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

01 жовтня 2006 року між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 , як Споживачем та Комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" , як Енергопостачальною організацією укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №997, за умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором. (п.1 . Договору.)

Згідно п.2.1. Договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: - опалення -в період опалювального періоду.

Відповідно до пп.3.2.2. п.3.2. Договору , Споживач теплової енергії зобов'язався проводити оплату за спожиту теплоенергію згідно з умовами цього договору.

Пунктом 5.1. Договору, визначено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку/розрахунковим способом.

Згідно п. п. 6.1., 6.2., 6.3. Договору , розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

У п.10.1. Договору, сторони встановили, що договір діє до 01.01.2010р., а у п.10.4. - що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Факт надання позивачем послуг по постачанню теплової енергії в гарячій воді, за період з 01.01.2011 року по 30.04.2012 року на суму 8727 грн. 13 коп. , підтверджено наявними в матеріалах справи, зокрема актами про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період 2010/2011рр. від 07.10.2010 року та за період 2011/2012рр. від 10.10.2011р.; рахунками за жовтень - грудень місяці 2010 року , за січень - квітень місяці 2011 року, за жовтень - грудень місяці 2011 року , за січень - квітень 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договору, відповідачем не виконано своїх договірних зобов'язань та не проведено в повній мірі розрахунків за надані послуги у строки та порядку, визначеному розділом 6 Договору на підставі виставлених йому рахунків, внаслідок чого станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість у сумі 8727 грн. 13 коп.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оцінивши документальні докази, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 8727 грн. 13 коп. , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

П.п. 7.2.3. п.7.2. Договору , споживач несе відповідальність за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

За несвоєчасну оплату за надані послуги , позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 5725 грн. 09 коп., яка на день розгляду справи позивачу не сплачена .

Статтями 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтями 230, 231, 232 ГК України, передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Абзацом 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Розрахунок пені здійснений позивачем із дотриманням вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та за період, що не суперечить пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 5725 грн. 09 коп. , документально обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Крім того, в результаті несвоєчасної оплати за надані послуги, в порядку статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення -63 грн. 02 коп. та 3% річних - 257 грн. 80 коп., які на день розгляду справи позивачу не сплачені.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 63 грн. 02 коп. та 3 % річних - 257 грн.. 80 коп.. , документально обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Згідно вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 49, 81-1, 82 , 85 ГПК України, статями 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 610 , 611, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 , 216, 230, 231, 232 ГК України , Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) АДРЕСА_1 в користь Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ 14034534) вул. І. Франка , 16, м. Тернопіль - 8727 грн. 13 коп. боргу , 5725 грн. 09 коп. пені , 63 грн. 02 коп. інфляційних нарахувань, 257 грн. 80 коп. 3% річних, 1609 грн. 50 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "10" грудня 2012 року, через місцевий господарський суд.

5. Рішення направити сторонам у справі.

Суддя І.М. Турецький