Рішення № 27943694, 27.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-17/15392-2012 27.11.12

за позовом публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Сіті»

до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення 7 005,75 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представник сторін:

від позивача Якимова А.С. (за довіреністю)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Сіті» (далі -ПАТ «УСК «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Сіті») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі - ВАТ НАСК «Оранта») про стягнення шкоди в порядку регресу в розмірі 6367,68 грн., трьох процентів річних в сумі 159,19 грн. та пені 478,88 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «УСК «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Сіті»на підставі полісу № 19G-0253212 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1191 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилась ДТП, що підтверджується постановою суду, була застрахована ВАТ НАСК «Оранта», позивачем було направлено останньому заяву про страхове відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути з останнього 7 005,75 грн. в порядку регресу в судовому порядку.

Ухвалою суду від 05.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-17/15392 та призначено до розгляду на 27.11.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового засідання сторони були повідомленні належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відзив на позовну заяву не надійшов, представник відповідача на виклик суду не з'явився. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2008 р. між ПАТ «УСК «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Сіті»(далі - страховик) та Буайтою Джоржем (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом № 19G-0253212.

Вищевказаним договором застраховано майнові інтереси страхувальника з володіння, користування, розпорядження транспортним засобом -Opel Vectra, державний номерний знак AA6936ВС.

28.04.2011 р. найменування ВАТ «УСК»Дженералі Гарант»було змінено на публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», що підтверджується витягом зі статуту ПАТ «УСК»Гарант-Авто», свідоцтвом про державну реєстрацію позивача та довідкою з ЄДРПОУ.

23.01.2009 р. Білявець Михайло Петрович, керуючи транспортним засобом «Богдан», державний номерний знак АА0414АА, у м. Києві по вул. Борщагівська, не впевнився в безпечності виконання маневру, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки Opel Vectra, державний номерний знак AA6936ВС, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Згідно з довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві автомобіль Opel Vectra, державний номерний знак AA6936ВС, отримав механічні пошкодження.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 27.02.2009 р. у справі № 3-686-1/09 Білявця Михайла Петровича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Позивач звернувся до суб'єкта оціночної діяльності -товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»з метою автотоварознавчого дослідження.

Згідно зі звітом № 67370 від 26.06.2009 р. вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Opel Vectra, державний номерний знак AA6936ВС, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 26.09.2009 р., складає 6367,68 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 67370 від 02.07.2009 р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу Opel Vectra, державний номерний знак AA6936ВС, внаслідок ДТП, яка сталась 23.01.2009 р., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 7020,73 грн.

30.10.2009 р. позивачем було сплачено страхове відшкодування.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи на момент скоєння ДТП була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8381880.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням полісу № ВВ/8381880 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Богдан», державний номерний знак АА0414АА.

Позивач звернувся до відповідача з заявою № 67370 від 14.09.2011 р. на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) в сумі 6367,68 грн., але на даний час спір не врегульовано.

Суд погоджується з позовними вимогам в частині стягнення суми відшкодування в порядку регресу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї зі сторін угоди та за згодою сторін.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, належним доказом розміру витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, є звіт, складений суб'єктом оціночної діяльності.

У матеріалах справи наявний звіт № 67370 від 26.06.2009 р., який визначає вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого власнику автомобіля Opel Vectra, державний номерний знак AA6936ВС, в результаті вищезазначеної ДТП, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема, відповідно до останнього збитки дорівнюють 6367,68 грн.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Згідно з полісом 19G-0253212 франшиза дорівнює 0 грн., тому не впливає на розмір регресної вимоги.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 6367,68 грн. підлягають задоволенню.

Суд погоджується також з правомірністю вимог щодо стягнення трьох процентів річних з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення трьох відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, у зв'язку з чим три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Вищенаведене відповідає судовій практиці Верховного Суду України (постанова від 10.06.2003 р. по справі № 3/350). Три проценти річних підлягають стягненню в розмірі 159,19 грн.

Вимога щодо стягнення пені в розмірі 478,88 грн. задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Вказана норма регулює відносини страховика та страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 26.09.2012 р. у справі № 4/17-3520-2011.

З огляду на вищевикладене, вимога по стягнення пені пред'явлена необґрунтовано.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 6367,68 грн. (вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Opel Vectra, державний номерний знак AA6936ВС) та трьох процентів річних в сумі 159,19 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська буд. 75, код 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Сіті»(04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 43-А, оф. 2, код 24580961) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 6367 (шість тисяч триста шістдесят сім) грн. 68 коп., три проценти річних в розмірі 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 19 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1499 (одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 48 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення підписано 30.11.2012 р.

Суддя О.Г. Удалова