Рішення № 27943676, 05.12.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2012 р.Справа № 5017/2821/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області: Троян О.В. (представник діючий на підставі довіреності);

від ТОВ "Іллічівський морський рибний порт": Некрасов І.В. (представник діючий на підставі довіреності).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом: Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт";

про стягнення 115269, 65 грн.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт";

до відповідача: Виконавчого комітету Іллічівськом міської ради Одеської області;

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Виконачий комітет Іллічівської міської ради Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 121130,31 грн., з яких: 107203,96 грн. -пеня, 13926,35 грн. -сума індексації з нарахованої суми пайового внеску та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог виконачий комітет Іллічівської міської ради Одеської області посилається на те, що рішенням Іллічівської міської ради Одеської області від 24.09.2009 року № 996 „Про затвердження Положення про нормативи для визначення розмірів пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади" був затверджений, зокрема, типовий договір про пайову участь замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади та, 28.09.2011 року між виконавчим комітетом Іллічівської міської ради та ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" було укладено договір №33/242/ІІХ про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади, відповідно до умов якого ТОВ „Іллічівський морський рибний порт", згідно встановленого у п. 3.1 договору графіка повинно було перерахувати пайовий внесок у сумі 4480000,00 грн. у строк до 07.12.2011р., між тим, зазначені платежі відповідач здійснював не своєчасно, з порушенням графіку визначеного договором, що стало підставою для звернення виконавчого комітету Іллічівської міської ради з відповідним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом порушено провадження у справі №5017/2821/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

01.11.2012р. від ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" до канцелярії господарського суду надійшов відзив на позов (вх. ГСОО №33122/2012), згідно якого відповідач (позивач за зустрічним позовом) просить суд відмовити у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 107203,96 грн. та суми індексації у розмірі 13926,35 грн., зменшивши розмір пені до 100 грн. Так, в обґрунтування обставин щодо зменшення пені ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" посилається на право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, у відповідності до положень ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, при цьому, винятковими обставинами відповідач вважає: негативний вплив світової кризи на ринки морських перевезень; відсутність у позивача (відповідача за зустрічним позовом) збитків, завданих несвоєчасним внесенням пайового внеску; зміни внесені законодавцем у ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності". Щодо заперечень проти задоволення інфляційних відповідач заначає, що розрахунок інфляційних втрат здійснено виконавчим комітетом Іллічівської міської ради з допущенням помилок, зокрема, у визначені суми боргу, на яку мають бути нараховані відповідні нарахування та недотримано рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі №62-97р. від 03.04.97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», оскільки інфляційні нараховуються за конкретні дні, а не за місяць в цілому.

Також, 01.11.2012р. ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" звернулося до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області, в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України (вх. ГСОО №4995/2012), в якому просить суд розірвати з 15.04.2012 року договір №33/242/ІІХ про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади, укладений між ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" та виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області 28.09.2011р. та покласти на виконавчий комітетом Іллічівської міської ради Одеської області судові витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.11.2012р. зустрічний позов ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом по справі №5017/2821/2012.

В обґрунтування заявлених зустрічних вимог позивач посилається на те, що укладення договору №33/242/ІІХ було обов'язковим для сторін, відповідно до п. 3 ст. 173 Господарського кодексу України, оскільки ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" містила пряму вказівку відносно обов'язковості укладення даного договору. Між тим, як зазначає ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" 15.04.2012р. набрав чинності Закон України „Про внесення зміни до статті 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності", в зв'язку з чим, до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва, зокрема, об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства. Таким чином, позивач за зустрічним позовом вважає, що договір №33/242/ІІХ від 28.09.2011р. суперечить вимогам Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" та порушує законні інтереси ТОВ „Іллічівський морський рибний порт", в зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 652, 653 Цивільного кодексу України, з огляду на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладені даного договору, за відсутності досягнутої між сторонами згоди про його розірвання, за твердженням ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" договір №33/242/ІІХ від 28.09.2011р. має бути розірваний у судовому порядку з 15.04.2012 року. Отже, з метою захисту своїх прав ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" звернулось з даними зустрічними позовними вимогами до суду.

У судовому засіданні 02.11.2012р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву у розгляді справи до 14.11.2012 року.

14.11.2012 року від виконавчого комітету Іллічівськом міської ради до канцелярії господарського суду надійшли заперечення на зустрічну позовну заяву (вх. ГСОО №34425/2012), в яких він посилається на необґрунтованість заявлених зустрічних вимог та намагання відповідача, шляхом подання даного зустрічного позову, уникнути від сплати штрафних санкцій. Крім того, виконавчий комітет Іллічівської міської ради також зазначає, про відсутність законодавчих підстав для розірвання договору у минулому часі, тим більше, що спірний договір є виконаним, оскільки сума пайового внеску сплачена портом у повному розмірі. Одночасно, виконавчий комітет Іллічівськом міської ради вказує на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно положень якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2012р., на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням представника виконавчого комітету Іллічівської міської ради, строк розгляду справи було продовжено на 15 днів -до 13.12.2012р.

30.11.2012 року до канцелярії суду від ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" надійшли пояснення щодо обґрунтування зменшення неустойки (вх. ГСОО №36394/2012), згідно яких порт наполягає на зменшені розміру пені до мінімально можливого рівня з огляду на положення ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, а також обставин зазначених у відзиві на позов (вх. ГСОО №33122/2012). Крім того, у даних поясненнях ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" додатково зазначає про помилковість здійсненого виконавчим комітетом Іллічівської міської ради розрахунку інфляційних втрат.

05.12.2012 року до канцелярії господарського суду від виконавчого комітету Іллічівської міської ради надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. ГСОО №36995/2012), згідно якої позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначає про здійснення перерахування штрафних санкцій з огляду на положення ст. 232 Господарського кодексу України та, з урахуванням чого, просить суд стягнути з відповідача (позивача за зустрічним позовом) пеню у розмірі 101343,30 грн. та інфляційні у розмірі 13926,35 грн.

У судовому засіданні 05.12.2012 року представник виконавчого комітету Іллічівської міської ради підтримав заявлені до ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" вимоги, проти заявлених зустрічних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволені в повному обсязі, що вбачається з наданого відзиву на позов (вх. ГСОО №34425/2012 від 14.11.2012р.). Крім того, у даному судовому засіданні позивач (відповідач за зустрічним позовом) також заперечував проти задоволення судом клопотання відповідача (позивача за зустрічним) щодо зменшення розміру неустойки.

Представник ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" у судовому засіданні 05.12.2012 року зустрічні позовні вимоги заявлені до виконавчого комітету Іллічівської міської ради підтримав у повному обсязі, проти задоволення первісних позовних вимог заявлених виконавчим комітетом Іллічівської міської ради заперечував та просив суд у їх задоволенні відмовити в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов (вх. ГСОО №33122/2012 від 01.11.2012р.).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Як свідчать матеріали справи, рішенням Іллічівської міської ради Одеської області від 24.09.2009 року № 996 „Про затвердження Положення про нормативи для визначення розмірів пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади", з метою забезпечення залучення та ефективного використання коштів замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів виконавчими органами Іллічівської міської ради, виходячи з власних повноважень та конкретних умов розвитку населених пунктів Іллічівської територіальної громади, на підставі ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій», керуючись ст.ст. 26, 30, 31, 32, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»було затверджено Положення про нормативи для визначення розмірів пайової участі замовників у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади (додаток №1) та типовий договір про пайову участь замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади (додаток №2).

28.09.2011 року між виконавчим комітетом Іллічівської міської ради (надалі -виконком) та ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" (надалі -замовник) укладено договір №33/242/ІІХ про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади (надалі -договір), предметом укладення якого є пайова участь (внесок) замовника у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади при реконструкції гідротехнічних споруд (причалів №1-№10) та залізничних колій у ТОВ „Іллічівський морський рибний порт".

Згідно умов п.2.2 договору визначено, що розмір пайового внеску складає 4 480 000 грн.

Положеннями п. 3.1.1 договору встановлено обов'язок замовника перерахувати кошти, визначені в п. 2.2 цього договору, на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади на рахунок цільового фонду бюджету міста Іллічівська за наступним графіком:

- 560 000грн. -до 07 жовтня 2011 року

- 560 000грн. -до 14 жовтня 2011 року

- 560 000грн. -до 21 жовтня 2011 року

- 560 000грн. -до 28 жовтня 2011 року

- 560 000грн. -до 04 листопада 2011 року

- 560 000грн. -до 16 листопада 2011 року

- 560 000грн. -до 24 листопада 2011 року

- 560 000грн. -до 07 грудня 2011 року.

Цим же підпунктом визначено, що сума пайового внеску може бути перерахована замовником достроково. Індекс інфляції нараховувати в листопаді місяці по ставці, яка встановлена на жовтень, на щомісячну суму залишку несплаченої суми пайового внеску.

У відповідності до п. 5.3 договору, цей договір набирає чинності з моменту (дати) його підписання представниками сторін і скріплення печатками сторін і діє до повного перерахування пайового внеску, встановленого у п. 2.2 цього договору, на рахунок цільового фонду бюджету міста Іллічівськ.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно довідки про надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури Іллічівської міської ради, виданої 30.10.2012р. за вих. №6-09/349 Фінансовим правлінням Іллічівської міської ради (а.с. 82), яка в силу положень п. 4.2 рішенням Іллічівської міської ради Одеської області від 24.09.2009 року № 996 „Про затвердження Положення про нормативи для визначення розмірів пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади" є -доказом, підтверджуючим надходження пайового внеску до міського бюджету від замовника, від платника ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" за договором №33/242/ІІХ від 28.09.2011р. надійшли кошти:

- 300 000,00 грн., платіжне доручення №2255 від 17.10.2011р.;

- 300 000,00 грн., платіжне доручення №2323 від 25.10.2011р.;

- 300 000,00 грн., платіжне доручення №2371 від 27.10.2011р.;

- 300 000,00 грн., платіжне доручення №2430 від 04.11.2011р.;

- 300 000,00 грн., платіжне доручення №2504 від 09.11.2011р.;

- 300 000,00 грн., платіжне доручення №2583 від 18.11.2011р.;

- 300 000,00 грн., платіжне доручення №2630 від 25.11.2011р.;

- 300 000,00 грн., платіжне доручення №2717 від 02.12.2011р.;

- 380 000,00 грн., платіжне доручення №2830 від 13.11.2011р.;

- 300 000,00 грн., платіжне доручення №2956 від 29.12.2011р.;

- 300 000,00 грн., платіжне доручення №3165 від 07.02.2012р.;

- 500 000,00 грн., платіжне доручення №3840 від 18.04.2012р.;

- 600 000,00 грн., платіжне доручення №3814 від 18.04.2012р.

Отже, з наведеного вбачається, що ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" здійснювало проплати з порушенням передбаченого договором графіку.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, ТОВ „Іллічівський морський рибний порт", в порушення вищевказаних норм, не доведено належне виконання зобов'язань по своєчасній сплаті пайового внеску, згідно умов договору №33/242/ІІХ від 28.09.2011р. та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені виконавчим комітетом Іллічівської міської ради обставини.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором №33/242/ІІХ від 28.09.2011р. несвоєчасно здійснював сплату чергової частини пайового внеску, в порушення термінів, встановлених п.п. 3.1.1 договору та остаточний платіж було внесено ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" лише 18.04.2012 року.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно п. 4.5 договору , у разі прострочення термінів сплати пайового внеску замовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка з нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення, але не більше граничних розмірів, встановлених чинним законодавством.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Між тим, з огляду на те, що розмір пені передбачений умовами п. 4.5 договору №33/242/ІІХ від 28.09.2011р., перевищує суму пені нараховану у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, згідно вимог ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" виконавчим комітетом Іллічівської міської ради розрахунок пені здійснено у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що цілком відповідає вимогам діючого законодавства України.

При цьому, суд перевіривши розрахунок виконавчого комітету Іллічівської міської ради щодо сплати ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" пені у розмірі 101343,30 грн., встановив, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) при здійсненні даного розрахунку встановив ряд помилок, зокрема, щодо визначення суми боргу на яку має нараховуватись пеня, кількості днів прострочення, врахування здійснених проплат. З урахуванням чого, суд здійснив власний розрахунок пені, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, враховуючи, при цьому, окреме зобов'язання відповідача (позивача за зустрічним позовом) щодо сплати чергової частини пайового внеску та, згідно розрахунку суду розмір пені становить 107759,14 грн.

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму пені у розмірі 101343,30 грн.

Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" за порушення своєчасного виконання грошового зобов'язання по сплаті пайового внеску за договором №33/242/ІІХ від 28.09.2011р. становить 101343,30 грн.

Розглянувши клопотання представника відповідача (позивача за зустрічним позовом), в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав:

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду з врахуванням наявності дії та виняткових обставин.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, підтверджуючі скрутний фінансовий стан ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" або відсутність на його рахунках грошових коштів, адже договір укладено саме з ТОВ „Іллічівський морський рибний порт", яке в даному випадку є боржником, а не з його контрагентами, та лише зазначено про наявність обставин дії фінансової кризи, суд вважає, що відповідачем не доведено факт відсутності вини ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" у несвоєчасному виконанні взятих на себе зобов'язань за договором, при цьому, враховуючи інтереси сторін та систематичний характер дій відповідача щодо своєчасної сплати частки пайового внеску, суд доходить висновку про відмову у задоволені зазначеного клопотання, оскільки воно є необґрунтованим та таким, що порушує майнові інтереси позивача.

При цьому, факт наявності або відсутності понесених виконавчим комітетом Іллічівської міської ради збитків не є підставою для застосування судом положень ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 13926,35 грн., нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне:

Так, листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-67р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ " визначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується ні на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, в зв'язку з чим умовно слід вважати, що сума, внесена у період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня, між тим, позивачем (відповідачем за зустрічним позовом, нарахування інфляційних здійснювалось з порушенням зазначених вимог.

При цьому, як встановлено матеріалами справи, заборгованість ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" не була стабільною та на протязі періоду нарахування інфляційних, сума заборгованості постійно та динамічно змінювалася в зв'язку із здійсненням проплат.

Таким чином, інфляційні повинні нараховуватись на суми боргу, яка існувала на кінець відповідного місяця та з урахуванням індексу інфляції наступного місяця, при цьому, у наступному місяці заборгованість також, не була стабільною. Зазначена позиція також викладена Вищим господарським судом України у постанові від 15.09.2010 р. по справі №11/14-10, за якою суд визнав не правильною методику рахування інфляційних втрат із застосування індексації до прострочки оплати, що мали місце в межах одного місяця. Оскільки, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари послуги, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом за період прострочки.

Разом з тим, посилаючись на підставу нарахування інфляційних, зокрема, виконавчий комітет Іллічівської міської ради вказує на умови п.п. 3.1.1 договору №33/242/ІІХ від 28.09.2011р., а саме індекс інфляції нараховувати в листопаді місяці по ставці, яка встановлена на жовтень, на щомісячну суму залишку несплаченої суми пайового внеску.

При цьому, позивач (відповідач за зустрічним позовом) нараховує інфляційні, виходячи із загальної суми пайового внеску одночасно враховуючи здійснені відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) поточні проплати на певну кількість днів у місяці (наприклад 7 днів).

Отже, суд вважає розрахунок виконавчого комітету Іллічівської міської ради, таким, що є необґрунтованим.

Приймаючи до уваги, що в порушення вимог ухвал суду від 01.10.2012р, 19.10.2012р. та 14.11.2012р. виконавчим комітетом Іллічівської міської ради не було надано обґрунтованого розрахунку інфляційних, при цьому, згідно вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, зокрема, щодо визначення періоду нарахування інфляційних збитків та здійснення такого нарахування у правомірний період, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у сумі 13926,35 грн. підлягають залишенню без розгляду, на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, що в подальшому не перешкоджає позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) повторно звернутися до суду з позовом про стягнення даної суми в загальному порядку.

Що стосується зустрічного позову про розірвання договору №33/242/ІІХ від 28.09.2011р. з 15.04.2012 року, суд зазначає наступне:

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, зазначене цілком кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Підстави для зміни або розірвання договору встановлені ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до ст. 652 цього кодексу, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Отже, вказаною нормою чітко визначено момент припинення зобов'язань в разі розірвання договору в судовому порядку.

Згідно ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Тобто, вказаною нормою передбачено можливість встановлення за рішенням суду іншого строку набрання чинності, а не надання зворотної сили розірванню договору.

Отже, даючи правову оцінку заявленим ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" зустрічним позовним вимогам про розірвання договору №33/242/ІІХ від 28.09.2011р. з 15.04.2012 року, суд зазначає, що обраний ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" спосіб захисту своїх прав та інтересів не відповідає положенням чинного законодавства, оскільки чинність договору може бути предметом судового дослідження виключно при вирішенні спору про право, заявлене у спосіб, передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України. При цьому, суд може припинити правовідносини шляхом розірвання договору та моментом з якого договір вважається розірваним є дата набрання рішенням законної сили, між тим, ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" просить суд припинити правовідносини з 15.04.2012р., тобто у минулому періоді.

Разом з тим, суд зазначає, що за загальним правилом, акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи (ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України). При цьому, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України).

Отже, оскільки, Закон України "Про внесення змін до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким частину четверту статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було доповнено пунктом 9, набрав чинності 15.04.2012 року, тобто після виникнення прав та обов'язків у сторін за договором №33/242/ІІХ від 28.09.2011р., то внесені зміни не стосуються даних правовідносин.

Крім того, суд зазначає, що обов'язок укладення між сторонами договору №33/242/ІІХ від 28.09.2011р. виник під час дії Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності", який вимагав обов'язкового укладення такого договору, права та обов'язки, які пов'язані з укладенням даного договору, регулюються саме положеннями цього закону. При цьому, зміни внесені у ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема, частина третя, абзацу сьомого частини дев'ятої статті 40, набирають чинності з 01.01.2013р., а сам закон набирає чинності з дня його опублікування. Отже, виходячи з того, що настання даних двох юридичних фактів не є одночасним (носить розрив у часі), зазначені права і обов'язки протягом їх дії регулюються законодавством, що було чинне на момент їх виникнення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених зустрічних вимог ТОВ „Іллічівський морський рибний порт" та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, в зв'язку з чим, відмовляє у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на сторони, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт" (68094, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 24544710) на користь Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області (68003, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, 33, код ЄДРПОУ 04057043) 101343/сто одну тисячу триста сорок три/грн. 30 коп. пені.

3. В частині стягнення 13926,35 грн. інфляційних позов Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області - залишити без розгляду.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт" (68094, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 24544710) на користь Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області (68003, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, 33, код ЄДРПОУ 04057043) 2026/дві тисячі двадцять шість/грн. 44 коп. судового збору.

5. У задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт" - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 10.12.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.