Рішення № 27943523, 03.12.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.12.12j Справа № 19н/5014/2497/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Алмазна Луганської області

до Стахановської міської ради, м.Стаханов Луганської області

про визнання недійсним п.3 рішення Стахановської міської ради №545/30 від 31.05.2012 та визнання договору оренди земельної ділянки від 24.04.2008, державна реєстрація від 24.03.2009 за №04094070082, поновленим

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2, представник за довіреністю № 640 від 20.09.2012;

від відповідача -представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним п.3 рішення 31-ої сесії Стахановської міської ради VI скликання №545/30 від 31.05.2012 „Про поновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок громадянам" та визнання договору оренди земельної ділянки від 24.04.2008, державна реєстрація від 24.03.2009 за №04094070082, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Стахановською міською радою, зареєстрованого Стахановським міським реєстраційним округом Луганської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", поновленим до 24.03.2015 на тих самих умовах.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 30.10.2012 та 21.11.2012 оголошувались перерви.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.11.2012 був відкладений розгляд справи на 03.12.2012, у зв'язку з відрядженням судді Косенко Т.В.

Відповідач відзивом №19н/5014/2497/2012 від 29.10.2012 вимоги позову відхилив та зазначив, що спір між сторонами повинен розглядатися адміністративним судом; що відмовляючи позивачу в поновленні договору Стахановська міська рада керувалась пунктом „г" ст.141 Земельного кодексу України (використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" та інформацією, викладеною в листах Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 19.04.2012 №7/12-835 вих.12, Управління комунальної власності та землеустрою Стахановської міської ради від 30.05.2012 №154.

21.11.2012 представник позивача надав додаткові пояснення, якими доводи відповідача відхилив, з підстав викладених в поясненнях.

В судовому засіданні 03.12.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та згідно супровідного листа № б/н та без дати надав додаткові документи по справі.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення розгляду справи. Причини неявки відповідач суду не повідомив.

Як зазначено в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з п.3.9.2 цієї ж постанови, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Тобто до повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

24.04.2008 на підставі рішення сесії Стахановської міської ради за №621/33 від 29.02.2008 між Стахановською міською радою (відповідач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач, орендар) був укладений договір оренди землі, державна реєстрація від 24.03.2009 за №04094070082, за умовами якого позивачу було надано в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування відкритого складу готової продукції за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,2174 га (п.1, п.2 договору).

В п.7 сторони визначили строк дії вказаного договору на 3 роки. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п.36 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

У вказаному договорі сторони узгодили всі суттєві умови, які визначені законом як обов'язкові для договорів оренди землі.

Як зазначив позивач, державну реєстрацію вказаного договору було проведено 24.03.2009 за №04094070082, а тому, враховуючи приписи ст.18 Закону України „Про оренду землі", укладений 24.04.2008 договір оренди землі набув чинності лише з 24.03.2009 та саме з цього часу почався перебіг трирічного строку дії договору оренди землі, тобто даний договір оренди землі діяв до 24.03.2012.

Відповідно до умов п.7 договору оренди землі 23.02.2012 позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення договору оренди землі та проектом додаткової угоди.

Відповідач у позовній заяві зазначив, що протягом місяця орендодавець не надіслав на адресу позивача будь-яких заперечень щодо можливості поновлення договору оренди землі.

Натомність, 04.07.2012 за №01-28/2722 заступник голови Стахановської міської ради повідомив, що звернення позивача щодо поновлення договору оренди землі було розглянуто 31.05.2012 на 31-ій сесії Стахановської міської ради, за результатами чого було прийнято рішення про відмову у поновленні договору оренди землі.

Пунктом 3 вказаного рішення було відмовлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,2174 га по АДРЕСА_1 для розміщення та обслуговування відкритого складу готової продукції, кадастровий номер земельної ділянки 4413100000:22:001:0011 (підстава: п.„г" ч.2 ст.141 Земельного кодексу України -використання земельної ділянки не за цільовим призначенням).

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Статтею152 Земельного кодексу України передбачені способи захисту прав на земельні ділянки. Так, згідно ч.3 вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, способи захисту обрані позивачем є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву в частині того, що вказаний спір повинен розглядатися адміністративним судом є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Пунктом 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" із змінами та доповненнями передбачено, що господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності. У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке. Відповідно до підпункту 1.2.1 вказаного пункту виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Згідно підпункту 1.2.2 п.1.2 вказаної постанови пленуму з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.

Дослідивши зміст та умови договору оренди землі, суд дійшов висновку, що правовідносини сторін, які його уклали, мають приватноправовий характер, а тому спір підвідомчій господарському суду Луганської області.

Відносно вимоги позивача про визнання договору оренди земельної ділянки від 24.04.2008, державна реєстрація від 24.03.2009 за №04094070082, який укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Стахановською міською радою, зареєстрованого Стахановським міським реєстраційним округом Луганської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", поновленим до 24.03.2015 на тих самих умовах суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих Законів, а також договором оренди землі.

Згідно до ст.13 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 16 Закону України „Про оренду землі" та ст.124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.31 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

В п.7 договору оренди зазначено, що він укладений на 3 роки, тобто до 24.03.2012.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.33 Закону України „Про оренду землі" в редакції на момент звернення позивача до відповідача з заявою 23.02.2012 з проханням поновити договір оренди земельної ділянки на тих самих умовах і на той самий строк, тобто ще на 3 роки, було передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Вказаним правом позивач скористався та реалізував його шляхом звернення до відповідача з заявою та проектом додаткової угоди до договору 23.02.2012, що відповідачем не оспорюється і не заперечується.

Таким чином, позивач у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством довів, що він дотримався приписів ст.33 Закону України „Про оренду землі" та умов п.7 укладеного між сторонами договору оренди землі.

Частиною 6 ст.33 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд вважає вимогу позивача про визнання договору оренди земельної ділянки від 24.04.2008, державна реєстрація від 24.03.2009 за №04094070082, який укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Стахановською міською радою, зареєстрованого Стахановським міським реєстраційним округом Луганської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", поновленим до 24.03.2015 на тих самих умовах обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Вимога позивача про визнання недійсним п.3 рішення 31-ої сесії Стахановської міської ради VI скликання №545/30 від 31.05.2012 „Про поновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок громадянам" також є обґрунтованою, враховуючи наступне.

Згідно ст.14 Конституції України і ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади безпосередньо або через органи самоврядування, в межах їх повноважень, визначених законом, шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Відповідно до п.„а" ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Статтею 123 Земельного кодексу України встановлений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Згідно ст.1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.59 вказаного Закону Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Частиною 10 вказаної статті встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як встановлено судом під час розгляду справи, п.3 рішення 31-ої сесії Стахановської міської ради VI скликання №545/30 від 31.05.2012 „Про поновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок громадянам" було відмовлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,2174 га по АДРЕСА_1 для розміщення та обслуговування відкритого складу готової продукції, кадастровий номер земельної ділянки 4413100000:22:001:0011 (підстава: пункт „г" ч.2 ст.141 Земельного кодексу України -використання земельної ділянки не за цільовим призначенням).

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що він керувався пунктом „г" ч.2 ст.141 Земельного кодексу України (використання земельної ділянки не за цільовим призначенням) та інформацією, викладеною в листах Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 19.04.2012 №7/12-835 вих.12, Управління комунальної власності та землеустрою Стахановської міської ради від 30.05.2012 №154.

Вказані доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки, як вбачається із змісту листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 19.04.2012 №7/12-835 вих.12 (а.с.37), в ньому зазначається, що „...Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області 22.09.2011 було зареєстровано Декларацію щодо готовності об"єкту „Ливарна -механічна ділянка „Розміщення виробництва металообробної промисловості" до експлуатації, тобто об"єкт закінченого будівництва. Проведеною позаплановою перевіркою Приватного підприємства „Капрі" було виявлено порушення вимог діючого законодавства у сфері містобудування, винних буде притягнуто до відповідальності згідно вимог чинного законодавства...".

Таким чином, у вказаному листі та у листі Управління комунальної власності та землеустрою Стахановської міської ради від 30.05.2012 №154 не мається жодного посилання на порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, а Приватне підприємство „Капрі" є іншим господарюючим суб'єктом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що п.3 рішення 31-ої сесії Стахановської міської ради VI скликання №545/30 від 31.05.2012 „Про поновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок громадянам" є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення в повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 03.12.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Алмазна Луганської області, до Стахановської міської ради, м.Стаханов Луганської області, задовольнити повністю.

2.Визнати договір оренди земельної ділянки від 24.04.2008, державна реєстрація від 24.03.2009 за №04094070082, який укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Стахановською міською радою відносно земельної ділянки загальною площею 0,2174 га за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого Стахановським міським реєстраційним округом Луганської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", поновленим до 24.03.2015 на тих самих умовах.

3.Визнати незаконним та скасувати п.3 рішення 31-ої сесії Стахановської міської ради VI скликання №545/30 від 31.05.2012 „Про поновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок громадянам".

4.Стягнути з Стахановської міської ради, Луганська область, м.Стаханов, вул.Кірова, б.32, код 25963320 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1 судовий збір в сумі 1073 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 10.12.2012.

Суддя Т.В. Косенко