Рішення № 27943506, 05.12.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа № 5019/1699/12

За позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

до Кузнецовського міського комунального підприємства

про стягнення 306 218 грн. 55 коп.

Суддя Гудзенко Я.О.

Представники сторін:

Від позивача: Стрілець В.В. (дов. від 15.06.2012 р.)

Від відповідача: Прохорович О.М. (дов. від 28.05.12 № 848)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення заборгованості за надані послуги постачання теплової енергії в сумі 306 218 грн. 55 коп., з яких: 300 453 грн. 13 коп. - основний борг, 4 802 грн. 32 коп. - пеня та 963 грн. 10 коп. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 05.11.12 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5019/1699/12 розгляд якої призначено на 14.11.12 р.

14 листопада 2012 року судом оголошено перерву до 05.12.12 р.

До канцелярії господарського суду 13.11.12 р. від відповідача надійшов відзив на позов.

3 грудня 2012 року до суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

Від позивача 05.12.12 р. до канцелярії господарського суду відповідно до ст. 22 ГПК України надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач повідомляє про сплату основного боргу відповідачем та просить стягнути 4 802, 32 грн. пені, 963, 10 грн. 3% річних та повернути судовий збір. Заява надіслана відповідачу. Вказана заява судом була прийнята.

В судовому засіданні 05.12.12 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.12.12 р. усно заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій в частині стягнення пені на 50 відсотків.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05.12.2012 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Рівненської області -

В С Т А Н О В И В:

1 жовтня 2002 року між Кузнецовським міським комунальним підприємством (далі-Відповідач, Споживач) та ВП "Рівненська АЕС" (далі-Позивач, Енергопостачальна організація) укладено Договір № 3 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір) (а.с. 7-9). Згідно предмету Договору Енергопостачальна організація (Позивач) бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві (Відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

За умовами розділу 6 Договору "Порядок розрахунків" розрахунок за теплову енергію, яка відпускається споживачеві, проводиться на основі рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ВП "Рівненська АЕС" щомісячно до 25-го числа наступного за розрахунковим. Розрахунки за теплову енергію Споживача з Енергопостачальною організацією можуть проводитися в порядку авансових платежів. Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою енергією сплачується не пізніше 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 7.2.2.Договору (Зміни до якого були внесені додатковою угодою № 1 від 06.07.2010 р.) за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно п. 10.1 цей Договір набуває чинності з 01.10.2002 р. та діє до 01.10.2003 р.

Пунктом 10.4 Договору сторони узгодили, що Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов Договору позивач здійснив постачання теплової енергії в гарячій воді за серпень 2012 року на загальну суму 300 453, 13 грн. Для оплати відповідачем спожитої теплової енергії в гарячій воді позивачем було виставлено рахунок: № СП 000657-тв від 31.08.2012 року на вищезазначену суму (а.с.11).

Відповідач в свою чергу не здійснив оплату вчасно та у повному обсязі, внаслідок чого у відповідача за серпень 2012 року утворилася заборгованість, яка станом на день звернення позивача до суду становила 300 453, 13 грн.

Крім того відповідно до умов договору, а саме п. 7.2.2 та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить також стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 802, 32 грн. та 3 % річних в сумі 963, 10 грн. за несвоєчасне проведення розрахунків.

2 жовтня 2012 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 001-15/10915 (а.с. 12). Позивач у відповідь на претензію листом від 24.10.2012 р. № 1969 заперечень щодо якості та об'єму отриманої послуги не має, однак у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем оплатити заборгованість вчасно не може та зобов`язується з настанням опалювального періоду при надходження коштів розрахуватися в повному обсязі (а.с. 13).

Позивачем 05.12.12 р. відповідно до ст. 22 ГПК України подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач повідомляє про сплату основного боргу відповідачем та в якості доказу подає довідку про підтвердження відсутності заборгованості станом на 03.12.12 р. та просить стягнути з відповідача 4 802, 32 грн. пені, 963, 10 грн. 3% річних та судовий збір.

Водночас відповідачем в додаткових письмових поясненях поданих до суду 03.12.12 р. також було зазначено про оплату суми основного боргу і в якості підтвердження додано платіжні доручення № 2640 від 27.11.12 р. на суму 42 754, 90 грн., № 2641 від 28.11.12 р. на суму 58 000 грн., № 2650 від 28.11.12 р. на суму 50 000 грн., № 2653 від 29.11.12 р. на суму 25 000 грн., від 19.11.12 р. № 17 на суму 124 698, 23 грн. Вказана заява судом була прийнята.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмету спору.

За приписами пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі -Постанова) господарський суд припиняє провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки на час прийняття рішення у даній справі відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу сплачено позивачу 300 453, 13 грн. та даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами і не спростовується позивачем, суд відповідно до вищезазначеної норми дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Водночас судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії, останній просив суд стягнути з відповідача 4 802, 32 грн. пені, 963, 10 грн. 3% річних.

Господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України).

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі-ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних в сумі 963, 10 грн. нарахованих за період з 25.09.12 р. по 02.11.12 р. відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення від суми невиконаних зобов'язань.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України встановив, що розрахунок позивача пені в сумі 4 802, 32 грн. за період з 25.09.2012 року по 02.11.2012 року відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору.

Водночас суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно братись до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.17.4 Постанови передбачено, що, вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є збитковим підприємством та перебуває у тяжкому фінансовому становищі. Даний факт підтверджується наданими останнім звітом про фінансові результати за дев`ять місяців 2012 року, а також довідкою про стан розрахунків за період з 01.01.12 р. по 30.07.12 р. та копіями листів від 25.07.12 р. № 1161 "Про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги" та від 17.08.12 р. № 1331 "Про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги" (а.с. 46-53).

З огляду на викладене та враховуючи, вказані виняткові обставини, зокрема- невідшкодування державою різниці в тарифах на теплову енергію, а також ступінь виконання відповідачем прийнятого зобов'язання щодо оплати вартості поставленої теплової енергії, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача до 2 401,16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Пунктом 4.12 Постанови визначено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом п. п. 4 і 5 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону, зокрема, припинення провадження у справі тягне за собою повернення сплаченої суми судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з вказаним позовом позивач згідно платіжного доручення від 1 листопада 2012 року № 7626 перерахував до Державного бюджету України 6 124, 37 грн. судового збору (а.с. 5).

Оскільки провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 300 453, 13 грн. основного боргу згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню, суд на підставі вказаної норми Закону дійшов висновку про необхідність повернення позивачу частини сплаченого ним судового збору в розмірі 6 009, 06 грн.

Водночас абзацом 4 п. 3.17.4 Постанови передбачено, що у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, майдан Незалежності 2, код ЄДРПОУ 30536302) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, код ЄДРПОУ 05425046) 2 401 (дві тисячі чотириста одну) грн. 16 коп. пені, 963 (дев`ятсот шістдесят три) грн. 10 коп. 3% річних та 115 (сто п`ятнадцять) грн. 30 коп. судового збору.

3. Ухвалою суду повернути Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, код ЄДРПОУ 05425046) з Державного бюджету України 6 009 (шість тисяч дев`ять) грн. 06 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Провадження у справі № 5019/1699/12 в частині позовних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення з Кузнецовського міського комунального підприємства 300 453, 13 грн. основного боргу припинити.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписано 07.12.2012 року.

Суддя Гудзенко Я.О.