Рішення № 27943410, 03.12.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2012 р.Справа № 5017/2743/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Барбін В.В. (представник діючий на підставі довіреності);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт";

до відповідача: Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря;

про стягнення 2509,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Державної екологічної інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, згідно якої просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 2509,14 грн., з яких 2289,78 грн. -основний борг, 219,36 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що протягом періоду з листопада 2011р. по січень 2012р., відповідно до умов договору про спільне використання технологічних мереж №46-Р від 29.04.2008р. надало відповідачу послуги по утриманню технологічних мереж спільного використання та послуги по електрозабезпеченню на загальну суму 2289,78 грн., між тим, відповідач за фактично надані послуги, згідно виставлених рахунків у відповідний період не розрахувався, що стало підставою для звернення ДП "Миколаївський морський торговельний порт" до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.09.2012 року суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом було порушено провадження по справі №5017/2743/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

08.10.2012р. від відповідача надійшло клопотання (вх. ГСОО № 30359/2012 від 08.10.2012р.) в якому Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря просила суд відкласти розгляд справи на іншу дату, з огляду на перебування представника у додатковій відпустці.

Ухвалою суду від 10.10.2012р., приймаючи до уваги нез'явлення представника відповідача у судове засідання, враховуючи надане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи невиконання повністю відповідачем вимог ухвали суду, а також у зв'язку з необхідністю витребування нових документів по справі, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено.

Ухвалою господарського суду від 21.11.2012р. в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням позивача було здійснено заміну Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря на її правонаступника -Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря. Крім того, ухвалою суду від 21.11.2012 року, за клопотанням представника позивача, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було продовжено на п'ятнадцять днів -до 06.12.2012 року.

У судовому засіданні від 03.12.2012 року, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення судових відправлень. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (п.п. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Із змісту п. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як встановлено матеріалами справи, 29.04.2008р. між ДП "Миколаївський морський торговельний порт" (надалі -власник мереж) та Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (надалі -користувач) укладений договір про спільне використання технологічних мереж №46-Р (надалі -договір), згідно з яким власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача, а користувач прийняти та своєчасно сплатити вартість послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та послуги по електрозабепеченню.

Відповідно до п. 1.2 договору, передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в Додатку № 1 "Однолінійна схема", що є невід'ємною частиною Договору. Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності, яка зазначена на однолінійній схемі.

Положеннями розділу 2 договору встановлено обов'язок власника мереж, зокрема, утримувати технологічні електричні мережі спільного використання у належному технічному стані, формувати електричну схему цих мереж відповідної пропускної здатності та забезпечувати технічну можливість для передачі електричної енергії до межі балансової належності електроустановок користувача (п. 2.1 договору); до 28-го числа кожного розрахункового місяця, протягом строку дії цього договору, складати для підписання користувачем приймально-здавальні акти та до 7-го числа місяця наступного за розрахунковим оформлювати рахунки для оплати. Рахунки можуть бути передані власником мереж по факсу чи електронній пошті з наступним отриманням оригіналу користувачем (п. 2.3 договору).

Згідно п. 3.1 договору, власник мереж має право на відшкодування (відповідно до обсягу переданої користувачу електричної енергії) витрат на утримання електричних мереж, якими здійснюється передача електричної енергії користувачу згідно Додатку №2 „Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат користувача на передачу електричної енергії", що є невід'ємною частиною цього Договору.

Умовами розділу 4 договору встановлено обов'язок користувача, серед іншого, здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж та послуги по електрозабезпеченню здійснюється згідно з Додатком № 2 "Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат користувача на передачу електричної енергії", що є невід'ємною частиною договору. Плата за використання електричних мереж та послуги по електрозабезпеченню вноситься користувачем на підставі рахунку, одержаного від власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка складає 5 банківських днів (п. 4.1 договору); отримувати для підписання у власника мереж (підрозділ СЕХ і ТВП) приймально-здавальний акт надання послуг за використання електричних мереж та послуг з електропостачання до 28-то числа кожного розрахункового місяця та протягом доби підписати і повернути його власнику мереж (підрозділ СЕХ і ТВП). До 7-го числа місяця, наступного розрахунковим отримувати рахунки у власника мереж (відділ доходів порту) (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 7.5 договору, плата за використання електричних мереж власника мереж та послуг по електрозабезпеченню вноситься користувачем на розрахунковий рахунок власника мереж протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 12-го числа місяця, наступного за звітним на підставі рахунку та приймально-здавального акту.

Згідно умов п. 11.1 договору, цей договір укладається на строк до 31.12.2008 року включно та набирає чинності з моменту підписання обома сторонами.

У відповідності до п. 11.2 договору, у випадку якщо жодна зі сторін не менше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону про намір припинити його дію, договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах.

Умовами Додатку №2 до договору №46-Р від 29.04.2008р. „Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат користувача на передачу електричної енергії встановлено, що сума коштів, яку сплачує користувач за використання технологічних мереж власника мереж визначається за формулою: П (грн.) = WP(кВт/год) ? 0,13 (грн.) без урахування ПДВ, де WP -фактичний обсяг спожитої користувачем активної електроенергії, визначається як сума різниці між показань розрахункових приладів обліку на кінець та початок розрахункового періоду; 0,13 грн. (без урахування ПДВ) -величина обґрунтованих фактичних витрат власника мереж на передачу 1кВт/год електричної енергії, згідно з кошторисом затвердженим власником мереж.

Як встановлено матеріалами справи, згідно укладених між сторонами додаткових угод №1 від 04.01.2009р. та №3 від 11.03.2011р., наданих позивачем пояснень (а.с. 32-33) та з урахуванням умов п. 11.2 договору №46-Р від 29.04.2008р., за відсутності наміру жодної із сторін про припинення даного договору, договір №46-Р від 29.04.2008р. є діючим на теперішній час.

Крім того, відповідно до укладених між сторонами додаткових угод №2 від 23.04.2009р. та №3 від 11.03.2011р., сторонами зокрема, були внесені зміни в частині реквізитів сторін, та договір №46-Р від 29.04.2008р. доповнено п. 7.9, згідно якого визначено, що загальна сума договору на 2011 рік складає 10000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

На виконання умов договору №46-Р від 29.04.2008р. ДП "Миколаївський морський торговельний порт" у період з листопада 2011р. по січень 2012р включно, надано послуги з використання технологічних електричних мереж електрозабезпечення орендованих будівель на суму 2289,78 грн. Таким чином, за вказаний період ДП "Миколаївський морський торговельний порт" були складені приймально-здавальні акти №59834 за листопад 2011р., №60053 за грудень 2011р. та №60273 за січень 2012р. та виставлялись до сплати відповідачу рахунки на загальну суму 2289,78 грн., а саме рахунки №61260515 від 30.11.2011р. на суму 751,19 грн., №67330515 від 31.12.2011р. на суму 818,64 грн. та №03220515 від 31.01.2012р. на суму 719,95 грн., при цьому, факт направлення зазначених рахунків відповідачу, підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами згрупованих поштових відправлень (а.с. 58-63).

Водночас, згідно претензії від 05.06.2012р. вих. №09/108 (а.с. 22-24) ДП "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до відповідача з письмовою вимогою про негайне погашення заборгованості у сумі 2289,78 грн. за відповідний період та сплату нарахованої пені. При цьому, даною претензією відповідача було попереджено, що у разі невиконання даних вимог, ДП "Миколаївський морський торговельний порт" буде змушено звернутись до суду про примусове стягнення зазначеної заборгованості, між тим, як зазначає позивач, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, разом з тим, позивачем доказів отримання зазначеної претензії Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря до суду не надано.

При цьому, на підставі наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011р. №429, який зареєстрований в Мінюсті України 25.11.2011р. за №1348/20086, втратив чинність наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.12.2006р. N 528 „Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.01.2007 за N 40/13307.

Поряд з цим, вищевказаним наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011р. №429 затверджено Положення про морські екологічні інспекції, згідно з п.1 якого Морськими екологічними інспекціями є Державна Азовська морська екологічна інспекція, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція, Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря (далі - Держекоінспекція), які є територіальними органами Державної екологічної інспекції України, діють у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковуються.

Постановою КМУ від 14.09.2011р. №995 „Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком, до якого в т.ч. входить Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, та постановлено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються згідно з п.1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища. У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.05.2012р. міститься запис про державну реєстрацію Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (ідентифікаційний код 38016986), місцезнаходженням якої є м. Одеса, 12-А лінія 6-ї станції Люстдорфської дороги, буд. 22, що, з огляду на наявність обставин правонаступництва між даними установами, підтверджує належні повноваження Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря виступати в якості відповідача у даній справі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За результатами розгляду справи, судом встановлено, що відповідач порушив виконання взятих на себе зобов'язань, а саме не розрахувався за фактично надані протягом періоду з листопада 2011р. по січень 2012р., включно, послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання по електрозабепеченню вартістю 2289,78 грн., в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за договором про спільне використання технологічних мереж №46-Р від 29.04.2008р. у розмірі 2289,78 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином відсутність заборгованості перед ДП "Миколаївський морський торговельний порт" та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ДП "Миколаївський морський торговельний порт" в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 2289,78 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що згідно умов п. 4.4 договору №46-Р від 29.04.2008р. обов'язок щодо отримання та підписання приймально-здавальних актів покладено саме на відповідача, отже ухилення відповідача від вчинення відповідних дій не є підставою для звільнення останнього від відшкодування власнику мереж витрат по утриманню електричних мереж, які знаходяться спільному користуванні.

Положеннями ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п.п. 8.2.1 договору визначено, що за внесення платежів, передбачених п. 4.1 цього договору, з порушенням терміну, визначеного п. 7.5 договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 219,36 грн. нарахованої на 30.08.2012р. по кожному окремому рахунку щодо сплати наданих послуг, здійсненого з урахуванням положень п. п. 8.2.1 договору №46-Р від 29.04.2008р. вважає його вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ДП "Миколаївський морський торговельний порт" та стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2289,78 грн. та пені у розмірі 219,36 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати ДП "Миколаївський морський торговельний порт" по сплаті судового збору у сумі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (65114, м. Одеса, 12-А лінія 6-ї станції Люстдорфської дороги, буд. 22, ід. код 38016986) на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, код ЄДРПОУ 01125608) 2289/дві тисячі двісті вісімдесят дев'ять/грн. 78 коп. основного боргу, 219/двісті дев'ятнадцять/грн. 36 коп. пені та 1609/одну тисячу шістсот дев'ять/грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 10.12.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.