Рішення № 27943373, 03.12.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2012 р.Справа № 5017/2891/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Залевська Ю.С. (представник діючий на підставі довіреності);

від відповідача: ОСОБА_2 (представник діючий на підставі довіреності);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3;

про стягнення 15178,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач -Комунальне підприємство "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якій, просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 15178,65 грн., з яких 14 989,85 грн. - заборгованість за поставлену теплову енергію, 188,80 грн. -сума втрат від інфляції та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач є споживачем теплової енергії, яка безперебійно постачалася ним у період опалювальних сезонів 2009-2010рр., 2010-2011рр., 2011-2012рр. на опалення нежитлового приміщення, що розташоване в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_3 на праві приватної власності та на залишену відповідачем без відповіді пропозицію про укладення з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" договору на відпуск та споживання теплової енергії. Враховуючи, що за вказаний опалювальний період відповідач у повному обсязі не розрахувався за фактично спожиту теплову енергію, отже, станом на 01.10.2012р. за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 рахується заборгованість перед КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" у розмірі 14989,85 грн., яку позивач просить суд, на підставі 509, 525, 526 ЦК України, 19, 25 Закону України „Про теплопостачання", ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", п. 23 Правил користування тепловою енергією, п. 12, 18 Правил надання послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджиними Кабінетом міністрів України №630 від 21.07.2005р., стягнути у примусовому порядку з відповідача.

Ухвалою господарського суду від 08.10.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом порушено провадження по справі №5017/2891/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

У судовому засіданні від 03.12.2012 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, надавши відзив на позов (вх. ГСОО №36662/2012 від 03.12.2012р.), проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позовних вимог КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" відмовити в повному обсязі. При цьому, обґрунтовуючи свої заперечення Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 посилається на те, що позовні вимоги КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки між сторонами відсутній укладений договір про надання відповідних послуг, між тим, згідно ст. 25 Закону України „Про теплопостачання" теплопостачальні організації зобов'язані здійснювати поставку теплової енергії на підставі відповідного договору. Крім того, відповідач зазначає, що шляхом листування неодноразово інформував та запрошував з кінця березня 2010 року уповноважених представників для фіксації відключення приміщення відповідача від міської мережі теплопостачання. Водночас, як зазначає відповідач, усі здійсненні ним проплати за спожиту теплову енергію на опалення приміщення, він здійснював, як благодійну допомогу. Отже, з урахуванням викладеного та положень ст.ст. 638-639 ЦК України, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 вважає заявлені до нього позовні вимоги безпідставними та просить суд у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно абзацу сьомого підпункту 3.12 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. (із змінами та доповненнями), посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Комунальне підприємство "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" створене за рішенням Ізмаїльської міської ради, підконтрольне та підзвітне Ізмаїльській міській раді, підпорядковано виконавчому комітету Ізмаїльської міської ради та міському голові.

Згідно п. 2.1 статуту КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго", основною метою його діяльності є виробництво, транспортування, розподілення та постачання теплової енергії.

Як встановлено матеріалами справи, згідно листа Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради вих. №1/03-245 від 09.03.2010р., витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серія ЄЄГ №149130, виданого КП „Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації та Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно №36218464, на підставі договору купівлі-продажу ВЕТ №347384, ВЕТ №347385 від 02.08.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_4 реєстраційний №2804, з 20.11.2007р., ОСОБА_3 є власником нежитлових підвальних приміщень загальною площею 110,0 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2. При цьому, відповідно до листа Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (а.с. 91) договір купівлі-продажу укладено з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на підставі результатів проведеного 30.07.2007р. конкурсу з продажу об'єктів комунальної власності. При цьому, зазначені обставини ніяким чином не заперечуються відповідачем.

Згідно розрахунку позивача та довідки про вартість теплової енергії на опалення нежитлового приміщення, розташованого в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_3 за період з 01.10.2011р. по 02.04.2012р. (а.с.15-17), здійсненого з урахуванням показань встановленого теплового лічильника та займаної відповідачем площі приміщення на підставі встановлених рішенням Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради за №1388 від 05.11.2009р. тарифів на теплову енергію, для груп споживачів „бюджетні установи" та „інші споживачі", згідно яких відповідач відноситься до групи споживачів -„інші споживачі", для яких встановлено тариф за 1Гкал тепла в розмірі -758,35 грн. та постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №159 від 30.09.2011р. тарифу на теплову енергію для потреб інших споживачів за 1 Гкал тепла -871,75 грн., у відповідності до виставлених рахунків за період з березня 2010р. по квітень 2012р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 спожито теплову енергію загальною вартістю 17788,27 грн.

При цьому, факт поставки теплової енергії відповідачу у опалювальні періоди 2009-2010рр., 2010-2011рр., 2011-2012рр. підтверджується наявними в матеріалах справи розпорядженнями голови Ізмаїльської міської ради про початок опалювального сезону та про його кінець (а.с.59-64) та довідками про відпуск теплової енергії котельні, яка забезпечує тепловою енергією будинок №11 по вул. Радянської міліції у м. Ізмаїл за відповідний опалювальний період (а.с. 66-84).

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, рахунки-фактури №0000001499 від 30.11.2010р, №0000001269 від 29.10.2010р., №0000001887 від 31.12.2010р., №0000000768 від 29.03.2011р. та №0000000217 від 31.01.2011р. на загальну суму 2798,42 грн. були оплачені відповідачем у повному обсязі про, що свідчить відповідна відмітка банку про їх оплату.

При цьому, як зазначає відповідач вищевказані рахунки були оплачені ним в якості благодійної допомоги, між тим, відповідачем зазначені обставини ніяким чином не підтверджені.

Отже, згідно виставлених рахунків за опалювальні періоди 2009-2010рр., 2010-2011рр., 2011-2012рр. та здійснені відповідачем оплати у відповідний період, вартість фактично спожитої та неоплаченої теплової енергії Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 становить 14989,85 грн.

Крім того, згідно відомостей, які містяться у вказаних рахунках підставою їх виставлення зазначено -замовлення №І-78 від 15.03.2010р. Як стверджує позивач, дане замовлення відповідає номеру та даті договору, який надсилався у березні 2010р. для підписання відповідачу, між тим, з огляду на відсутність у позивача доказів його надіслання, КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" було повторно надіслано відповідачу пропозицію про укладення договору на поставку теплової енергії.

Як встановлено матеріалами справи, згідно супровідного листа вих. №3285 від 05.10.2011р. (а.с. 21) КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" направило на адресу відповідача для підписання два примірника договору №І-78 від 26.09.2011р. на відпуск теплової енергії, між тим, зазначене поштове відправлення не було отримано Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та повернуто установою зв'язку відправнику з зазначенням причини такого повернення -за закінченням терміну зберігання, що підтверджується копією конверту та поштовою довідкою (а.с. 20).

Статтею 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. При цьому ч.2 ст. 275 цього кодексу встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

При цьому, як встановлено судом, та ніяким чином не заперечується сторонами у справі, між КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договір на поставку теплової енергії стосовно нежитлових підвальних приміщень загальною площею 110,0 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, не укладався, між тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було надіслано відповідну пропозицію про укладення такого договору.

Положеннями ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 174 Господарського кодексу України, підставами виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Водночас, ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що споживач зобов'язаний оплатити прийняту енергію, відпущену енергопостачальним підприємством.

При цьому, суд зазначає, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, залишивши без відповіді пропозицію позивача, як постачальника теплової енергії, про укладення договору енергопостачання, засобами для одержання теплової енергії, споживав теплову енергію, що постачалась позивачем, і повинен сплатиту вартість цієї енергії, в зв'язку з чим, у нього виникло зобов'язання по сплаті вартості отриманої теплової енергії.

Отже, з огляду на відсутність між сторонами укладеного договору на поставку теплової енергії у опалювальні періоди 2009-2010рр., 2010-2011рр., 2011-2012рр., суд доходить висновку про відсутність правових підстав для набуття у власність відповідачем теплової енергії вартість якої становить 17788,27 грн., при цьому, враховуючи що спожита теплова енергія була оплачена Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у сумі 2798,42 грн., враховуючи приписи ст. 174 Господарського кодексу України, суд вважає позовні вимоги КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" про стягнення 14989,85 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином відсутність заборгованості перед КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

Водночас, посилання відповідача про відключення від міської мережі опалення та необхідності засвідчення даних обставин позивачем не є обставинами, які б свідчили про відсутність підстав для оплати спожитої теплової енергії та судом до уваги не приймаються, як непідтверджені належними доказами.

При цьому, суд зазначає, що Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005р. за №630 (надалі -Правила), самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не допускається, при цьому, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Крім того, вказаними Правилами та „Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання", затвердженим наказом Міністерства будівництва архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005р. № 4 (далі-порядок), відключення окремих приміщень багатоквартирних житлових будинків не передбачено.

Згідно даного порядку, для вирішення питання відключення житлового будинку від систем центрального опалення його власники повинні звернутися з заявою до міжвідомчої комісії по розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання (далі - комісія), з письмовою заявою про відключення від мережі центрального опалення і гарячого водопостачання. Комісія створюється рішенням органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку відносно прийняття рішення про відключення багатоквартирного житлового будинку від системи центрального опалення і гарячого водопостачання будинку, яке повинно бути підтримано всіма власниками приміщень у житловому будинку. Комісія розглядає надані документи, при цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власниками системи теплопостачання.

Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про належне відключення нежитлових підвальних приміщень загальною площею 110,0 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2. від системи централізованого опалення.

Згідно до п. 40 „Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у сумі 188,80 грн., вбачається, що відповідні нарахування здійснено на окремі рахунки, які у добровільному порядку не були сплачені відповідачем. При цьому, згідно наданих позивачем пояснень моментом виникнення заборгованості у відповідача за поставлену теплову енергію на підставі виставлених рахунків за період з березня 2010 року по квітень 2012 року є 21.04.2010 року, між тим, зазначене твердження позивача не відповідає дійсності та наведеному позивачем розрахунку.

Так, наприклад, рахунок-фактура №0000000879 від 31.03.2010р. на суми 520,31 грн. виставлено за спожиту відповідачем теплову енергію за березень 2010 року про, що свідчить розрахункова накладна №0000763 від 31.03.2010р., разом з тим, вказаний рахунок не містить терміну до якого останній підлягає до сплати, при цьому, згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які звернення позивача з вимогою сплатити грошові кошти за вказаним рахунком, між тим, позивач здійснює нарахування інфляційних за несплату даного рахунку за березень 2010 року застосовуючи індекс інфляції за березень 2010р., тоді як рахунок був виставлений лише 31.03.2010р., в зв'язку з чим, відповідне нарахування інфляційних у березні місяці є неправомірним, оскільки у відповідача не виникло зобов'язання по його сплаті. Отже, з огляду на викладені обставини, період нарахування позивачем інфляційних у даному випадку є неправомірним. Крім того, відповідну помилку у визначені моменту виникнення заборгованості КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" допущено і при здійсненні відповідних нарахувань за інші періоди по кожному окремому рахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 188,80 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" та стягнення з відповідача заборгованості за фактично спожиту теплову енергію у опалювальні періоди 2009-2010рр., 2010-2011рр., 2011-2012рр. у розмірі 14989,85 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (68600, м. Ізмаїл, вул. Клушина, 5-а, код ЄДРПОУ 05514413) 14989/чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять/грн. 85 коп. боргу за поставлену теплову енергію.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (68600, м. Ізмаїл, вул. Клушина, 5-а, код ЄДРПОУ 05514413) 1590/одну тисячу п'ятсот дев'яносто/грн. 18 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 10.12.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.