Рішення № 27943124, 06.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2012 р. Справа № 5011-72/11579-2012-24/095-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб’юшн компані»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда»

про

стягнення 7 554, 47 грн.

за участю представників:

позивача:

не з’явились

відповідача:

не з’явились

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача 7 554, 47 грн. за договором поставки № 2127 від 12.03.2012 р., з яких: 7 025, 19 грн. сума основного боргу, 443, 47 грн. –пені, 85, 81 грн. –3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.08.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.09.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2012 р. справу № 5011-72/11579-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб’юшн компані»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда»про стягнення 7 554, 47 грн. направлено за підсудністю до господарського суду Київської області.

25.10.2012 р. матеріали справи № 5011-72/11579-2012 надійшли до господарського суду Київської області та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на розгляд судді господарського суду Київської області Лутак Т.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2012 р. суддею Лутак Т.В. справу прийнято до свого провадження, присвоєно їй № 5011-72/11579-2012-24/095-12 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.11.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

15.11.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява вих. № 158/12-К від 15.11.2012 р. (вх. № 18442 від 15.11.2012 р.), у якій останні просить суд в частині стягнення 1 497, 51 грн. основного боргу провадження у справі припинити у зв’язку зі сплатою зазначеної суми відповідачем за час розгляду справи та стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 5 527, 68 грн., 443, 47 грн. –пені, 85, 81 грн. –3 % річних та судовий збір у розмірі 1 609, 50 грн.

Присутній в судовому засіданні 15.11.2012 р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням вищезазначеної заяви та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача присутній у судовому засіданні 15.11.2012 р. не заперечив проти наявності заборгованості перед позивачем, в той же час посилався на неможливість сплати існуючу заборгованості у повному обсязі у зв’язку з скрутним фінансовим становищем.

У судовому засіданні 15.11.2012 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 06.12.2012 р.

У судове засідання 06.12.2012 р. представники сторін не з’явилися, причин неявки суду не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.12.2012 р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

12.03.2012 р. між сторонами було укладено договір поставки № 2127, за умовами якого позивач зобов’язався передавати відповідачу, на підставі заявок останнього, у власність продукцію відповідно до видаткової накладної, а відповідач –приймати її та вчасно здійснювати оплату в строки, встановлені даним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість, асортимент товару, що поставляється, вказуються у видаткових накладних, складених на підставі заявки відповідача.

Згідно з п. 3.2 договору датою поставки товару (його партії) вважається дата підписання відповідачем видаткової накладної.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна товару становить грошову суму, виражену в національній валюті України, за кожну одиницю товару.

Відповідно до п. 4.4 договору форма оплати вартості поставленого товару: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Днем оплати вважається день зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно з п. 4.5 договору загальна ціна договору визначається як сума всіх видаткових накладних оформлених згідно даного договору і підписаних сторонами.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що відповідач зобов’язаний здійснити оплату за поставлений товар протягом 21 календарного дня з дати поставки. За даним договором відповідач має право дострокової оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до п. 5.2 договору за недотримання строків оплати товару згідно п. 4.6 даного договору відповідач сплачує позивачу неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2012 р.

На виконання умов договору поставки № 2127 від 12.03.2012 р., позивач по видаткових накладних № Дк000043360 від 14.03.2012 р. на суму 1 072, 68 грн., № Дк000043388 від 14.03.2012 р. на суму 1 527, 99 грн., № Дк000043394 від 14.03.2012 р. на суму 236, 12 грн., № Дк000045252 від 15.03.2012 р. на суму 3 364, 66 грн., № Дк000045254 від 15.03.2012 р. на суму 556, 77 грн., № Дк000045255 від 15.03.2012 р. на суму 689, 64 грн., № Дк000052765 від 27.03.2012 р. на суму 1 777, 12 грн., поставив відповідачу товар на загальну суму 9 224, 98 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Разом з видатковими накладними на поставку товару позивачем відповідачу надавались податкові накладні, а саме: податкова накладна № 3941 від 14.03.2012 р., № 3951 від 14.03.2012 р., № 3954 від 14.03.2012 р., № 4784 від 15.03.2012 р., № 4785 від 15.03.2012 р., № 4773 від 15.03.2012 р., № 8493 від 27.03.2012 р.

Проте, в порушення своїх договірних зобов’язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 2 199, 79 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було вручено відповідачу вимогу вих. № 76/12-К від 18.05.2012 р. про сплату існуючої заборгованості за договором поставки № 2127 від 12.03.2012 р. Зазначену вимогу отримано бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда»22.05.2012 р., про що свідчить підпис останнього та печатка підприємства, що містяться у лівому нижньому куті вимоги.

Проте, відповідач в повному обсязі не виконав свого договірного зобов’язання щодо оплати за поставлений товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 03.10.2012 р., 04.10.2012 р., 25.10.2012 р. та 31.10.2012 р. сплатив основний борг у розмірі 1 497, 51 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою № 088-09/3421 від 15.11.2012 р. філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в м. Севастополі.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв’язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом сплатив основний борг в сумі 1 497, 51 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі № 5011-72/11579-2012-24/095-12 в частині стягнення з відповідача 1 497, 51 грн. основного боргу за договором поставки № 2127 від 12.03.2012 р. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що інша частина заборгованості за поставлений товар відповідачем перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, її розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором поставки № 2127 від 12.03.2012 р. підлягають задоволенню у розмірі 5 527, 68 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 5.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню за недотримання строків оплати товару згідно п. 4.6 даного договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає –443, 47 грн. за період з 04.04.2012 р. по 15.08.2012 р. (здійснений щодо накладних окремо).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При перевірці нарахування пені, судом встановлено, що позивачем невірно встановлено початок періоду прострочення та застосовано облікову ставку НБУ 7, 75 %.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що відповідач зобов’язаний здійснити оплату за поставлений товар протягом 21 календарного дня з дати поставки.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Постановою Національного банку України № 102 від 21.03.2012 р. встановлено облікову ставку НБУ з 23.03.2012 р. –7, 5 %.

Таким чином, за перерахунком суду, який здійснений з використанням облікової ставки НБУ –7, 5 % та з урахуванням п. 4.6 договору та ст. 253 Цивільного кодексу України за період з 05.04.2012 р. по 15.08.2012 р. (щодо накладних окремо), стягненню підлягає 425, 98 грн. пені.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення розрахунку в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 85, 81 грн. –3 % річних за період з 04.04.2012 р. по 15.08.2012 р. (здійснений щодо накладних окремо).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено власний розрахунок 3 % річних, оскільки період їх нарахування, заявлений позивачем, не відповідає вимогам законодавства та умовам договору.

Із розрахунку здійсненого судом вбачається, що заявлені позивачем до стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню, з урахуванням п. 4.6 договору та ст. 253 Цивільного кодексу України, а саме у розмірі 85, 43 грн. за період з 05.04.2012 р. по 15.08.2012 р.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 2127 від 12.03.2012 р. підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 6 039, 09 грн., з яких: 5 527, 68 грн. - основного боргу, 425, 98 грн. –пені та 85, 43 грн. –3 % річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб’юшн компані»задовольнити частково.

2. Провадження у справі № 5011-72/11579-2012-24/095-12 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб’юшн компані»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда»про стягнення 1 497, 51 грн. основного боргу за договором поставки № 2127 від 12.03.2012 р. припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда»(08623, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Радянська, будинок 6, ідентифікаційний код - 33018732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб’юшн компані»(99002, м. Севастополь, вулиця Надії Краєвої, будинок 15, ідентифікаційний код - 36951480) 5 527 (п’ять тисяч п’ятсот двадцять сім) грн. 68 коп. - основного боргу, 425 (чотириста двадцять п’ять) грн. 98 коп. –пені, 85 (вісімдесят п’ять) грн. 43 коп. –3 % річних, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Т.В. Лутак