Постанова № 27942850, 07.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2012 р. Справа № 5019/503/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І.суддів :Прокопанич Г.К., Хрипуна О.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 р.та рішеннягосподарського суду Рівненської області від 19.06.2012 р.у справі№ 5019/503/12 господарського суду Рівненської областіза позовом ПАТ "Банг і Бонсомер" (надалі -Товариство)доПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" (надалі -Завод)простягнення 51 241,80 грн. за участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- Дашевець І.В.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2012 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Заводу та просило суд стягнути з останнього грошові кошти у сумі 51 241,80 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.06.2012 р. (суддя Горплюк А.М.) заявлені позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 р. (головуючий суддя: Коломис В.В., судді: Тимошенко О.М., Огороднік К.М.) рішення господарського суду Рівненської області від 19.06.2012 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а провадження у даній справі припинити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивачем на підставі видаткової накладної № АО-0000755 від 26.05.2012 р. було поставлено відповідачу товар, а саме, етилен-пропілен-дієновий каучук марки Suprene S512F у кількості 2 050 кг на загальну суму 51 241, 80 грн.

Згідно зі ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятися в усній або письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 ЦК України).

З огляду на це, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства є діями, що породжують цивільні права та обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки, оскільки сторони у видатковій накладній № АО-0000755 від 26.05.2012 року та довіреності від 26.05.2011 року за № 145 узгодили найменування товару та його вартість, що є істотними умовами зазначеного договору та відповідає нормам діючого законодавства, зокрема, ст. 712 ЦК України.

Таким чином, сторони підтвердили свій намір щодо встановлення між ними господарських правовідносин, відповідно до яких позивач, як продавець, зобов'язувався поставити продукцію, а відповідач, як покупець, її прийняти та оплатити отриманий товар.

Судами встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, поставивши відповідачу товар на загальну суму 51 241, 80 грн.

Натомість, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість в розмірі 51 241, 80 грн.

На претензію від 21.02.2012 року з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг, відповідач відповіді не дав, а також не здійснив жодних розрахунків.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги щодо стягнення цієї заборгованості в сумі 51 241, 80 грн. є обґрунтованими, законними, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції та підтримані апеляційним господарським судом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Разом з тим, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Враховуючи викладене, суди правильно вказали, що посилання скаржника на те, що даний спір був розглянутий судом і за результатами його розгляду було прийнято рішення про відмову в позові, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки підставою позову у даній справі № 5019/503/12 позивач визначив видаткову накладну № АО-0000755 від 26.05.2012 року на поставку каучуку марки Suprene S512F, тоді як, підставою позову у справі № 5019/2385/11 є договір купівлі-продажу № 242 від 12.05.2011 року.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів про те, що посилання відповідача є безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені ними при розгляді спору. Відповідач, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови не вбачається.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 р. та рішення господарського суду Рівненської області від 19.06.2012 р. у справі № 5009/503/12 залишити без змін.

Головуючий суддя В. Татьков

С у д д і Г. Прокопанич

О. Хрипун