Постанова № 27942746, 04.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. Справа № 5009/2575/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової- головуючого, Н. Волковицької Л. Рогачза участю представників сторін:позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномвідповідачаВєдєрнікова О.С. дов. від 08.12.2011 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат"на постановувід 10.10.2012 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 5009/2575/12 господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тітан Трейд" до Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" простягнення 350000,00 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тітан Трейд" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про стягнення завданих збитків в сумі 350000,00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.08.2012 року (суддя Попова І.А.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суд від 10.10.2012 року (головуючий суддя Малашкевич С.А., судді Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.), позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тітан Трейд" задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тітан Трейд" збитків на суму 350000,00 грн.

Державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненням до неї в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заявник вважає, що суд апеляційної інстанцій порушив норми процесуального та матеріального права, а саме статті 951 Цивільного кодексу України, статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Доповідач: Волковицька Н.О.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.09.2010 року між Казеним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (правонаступником якого є Державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" -зберігач за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тітан Трейд" (Поклажодавець за договором) був укладений договір зберігання калію хлористого в кількості 60 тон, загальною заставною вартістю 350000,00 грн. (п.1.1. договору).

За зберігання за цим договором поклажодавець сплачує зберігачу кошти в сумі 500 грн. за зберігання протягом одного календарного місяця (п. 1.2 договору).

Згідно пункту 1.3 договору право власності на майно до зберігача не переходить.

Розділом 2 договору зберігання передбачено, що зберігач зобов'язаний, зокрема, вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання; нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна; повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього; зберігач не має права користуватися майном, крім випадків, узгоджених поклажодавцем, за умови, що таке право оформлюється письмово.

Строк дії договору визначено пунктом 6.1. договору до 31 грудня 2011 року.

Судами встановлено, що на підставі накладної № 2 від 30.09.2010 року Казеним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" прийнято від ТОВ "Тітан Трейд" калій хлористий в кількості 60 тон заставною вартістю 350000,00 грн. (а.с. 12).

04.02.2011 року позивач листом № 04/02-01 звернувся до відповідача з вимогою повернути з відповідального зберігання калій хлористий в кількості 60 тон, яка залишена останнім без задоволення.

В зв'язку з відмовою відповідача виконати обов'язки за договором зберігання та повернути калій хлористий зі зберігання, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тітан Трейд" просить стягнути з Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" збитки в розмірі заставної вартості майна, переданого на зберігання, в сумі 350 000, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд як першої так і апеляційної інстанції встановив, що позивач звертався до господарського суду Запорізької області з позовом про зобов'язання Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" повернути калій хлористий, переданий на зберігання згідно договору зберігання від 10.09.2010 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2011 року у справі № 2/5009/5323/11, яке набрало чинності, в позові відмовлено.

При розгляді вказаної справи судами встановлено, що калій хлористий, який є предметом спору, відсутній у відповідача, оскільки він використаний Державним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" у виробничих цілях.

За таких обставин, враховуючи, що факт відсутності у відповідача спірного калію хлористого, переданого йому позивачем на відповідальне зберігання, встановлено судовим рішенням, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача збитків, понесених внаслідок втрати майна в розмірі його заставної вартості, передбаченої безпосередньо у договорі, тобто узгодженої сторонами.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спір стосується збитків, завданих позивачем в зв'язку із втратою майна, переданого на зберігання.

Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Суди вірно зазначили, що відповідно до частини 3 статті 623 Цивільного кодексу України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно статті 225 Господарського кодексу України, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Але при цьому взявши за основу заставну вартість, не дали правову оцінку цьому поняттю та не співставили умови передбачені пунктом 4.3 договору, згідно з яким у випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажедавцеві всі пов`язані з цим збитки.

Крім того, суди не врахували приписи частини 1 статті 951 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною та такою, якою передбачено, що збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею), відшкодовуються зберігачем у розмірі вартості речей, переданих на зберігання.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року у справі № 5009/2575/12 господарського суду Запорізької області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач