Постанова № 27942508, 06.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2012 р. Справа № 5023/8672/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Савицька О.В. -посв. №000603, позивача: Твердовський І.М. - дов. від 04.01.12, відповідача: Ульянов Д.В. -дов. від 07.02.12, касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Діара"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід16.10.12у справі№5023/8672/11за позовомЗаступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Діара"простягнення 976462,50 грн.за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діара"доХарківської міської радипровизнання недійсним пункту 1 Графіку оплати пайового внеску та зобов'язання сторін викласти цей пункт в новій редакції

Заступник прокурора м. Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діара" 781170 грн. -25% розміру пайового внеску та 195292,50 грн. штрафу за договором №45-09 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Харкова від 24.11.09. Прокурор наголошував на несплаті відповідачем 25% розміру пайового внеску на соціально-економічний розвиток міста згідно з договором №45-09 від 24.11.09 та при цьому, посилався на приписи статей 525, 530 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України.

Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю "Діара" звернулося до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до Харківської міської ради про визнання недійсним пункту 1 Графіку оплати пайового внеску при будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на пр. 50-річчя ВЛКСМ, 65-В, як додатку № 2 до договору від 24.11.09 № 45-09 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Харкова з моменту укладення договору, та зобов'язати сторін викласти пункт 1 зазначеного Графіку в новій редакції. В обґрунтування зустрічного позову товариство посилалося на те, що оспорюваний пункт суперечить умовам договору та приписам Закону України "Про планування та забудову територій".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.11.11 (суддя Яризько В.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.12 (судді: Істоміна О.А., Афанасьєв В.В., Барабашова С.В.) первісний позов задоволено та стягнуто з відповідача 781170 грн. заборгованості зі сплати пайового внеску і 195292,50 грн. штрафу. В зустрічному позові відмовлено.

Зазначені судові акти у справі постановою Вищого господарського суду України від 17.05.12 були залишені без змін.

На виконання цього рішення Господарським судом Харківської області 27.12.11 було видано наказ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діара" 11.09.12 звернулося до місцевого господарського суду із заявою про визнання наказу Господарського суду Харківської області від 27.12.11 таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заяви, товариство вказувало на те, що відповідач як замовник будівництва доступного житла, а саме: житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на пр. 50-річчя ВЛКСМ, 65-В), не повинен відраховувати кошти на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Харкова, оскільки зазначений будинок було включено до Переліку об'єктів незавершеного будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла в яких можуть спрямовуватися кошти в рамках реалізації програм будівництва (придбання) доступного житла (Додаток №2 до Протоколу засідання Міжвідомчої комісії від 08.08.12). При цьому, товариство посилалося на приписи статті 117 Господарського процесуального кодексу України, наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про уведення в дію рішення Міжвідомчої комісії з розгляду пропозицій щодо формування переліку об'єктів житлового будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла в яких можуть спрямовуватися кошти від 08.08.12" №405 від 09.08.12, статтю 40, пункт 7 Розділу V Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.09.12 (суддя Шатерніков М.І.) відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Діара" про визнання наказу Господарського суду Харківської області від 27.12.11 таким, що не підлягає виконанню. Місцевий господарський суд виходив з недоведеності заявником підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Ухвала обґрунтована приписами статей 115, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.12 (судді: Істоміна О.А., Білецька А.М., Гетьман Р.А.) перевірена ухвала місцевого господарського суду залишена без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Діара", яке (з урахуванням змін, зроблених представником скаржника у судовому засіданні) просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.09.12 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.12 скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Товариство наголошує на порушенні судами приписів статей 32, 33, 34, 117 Господарського процесуального кодексу України та незастосуванні статей 173, 175, 202 Господарського кодексу України, статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статі 4 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва". Скаржник не погоджується з висновком судів про відсутність підстав для визнання спірного наказу таким, що не підлягає виконанню, та при цьому посилається на те, що у ТОВ "Діара" як у замовника будівництва доступного житла відсутній обов'язок з відрахування коштів на розвиток місцевої інфраструктури, а відтак і сплати коштів за спірним наказом.

Від позивача за первісним позовом надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити оскаржувані судові акти у справі без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Господарського суду Харківської області від 29.11.11 (яке набрало законної сили) було стягнуто з відповідача на користь позивача 781170 грн. заборгованості зі сплати пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста і 195292,50 грн. штрафу. На виконання цього рішення місцевим господарським судом 27.12.11 було видано наказ. Господарськими судами попередніх інстанцій також установлено, що зазначений наказ позивачем було пред'явлено до виконання, проте відповідачем судове рішення у справі не виконано, стягнута за ним заборгованість не сплачена. Як убачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про визнання наказу Господарського суду Харківської області від 27.12.11 таким, що не підлягає виконанню. Заявник вказував на те, що відповідач, з огляду на положення наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №405 від 09.08.12 "Про уведення в дію рішення Міжвідомчої комісії з розгляду пропозицій щодо формування переліку об'єктів житлового будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла в яких можуть спрямовуватися кошти від 08.08.12" та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.11, як замовник будівництва доступного житла, не повинен відраховувати кошти на розвиток місцевої інфраструктури. Відмовляючи у задоволенні цієї заяви, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності заявником підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому суди врахували, що зазначений наказ "Про уведення в дію рішення Міжвідомчої комісії з розгляду пропозицій щодо формування переліку об'єктів житлового будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла в яких можуть спрямовуватися кошти від 08.08.12" був прийнятий лише 09.08.12. Тобто спірний будинок включено до переліку об'єктів доступного житла (Додаток №2 до Протоколу засідання Міжвідомчої комісії від 08.08.12) після набрання чинності судового рішення та видачі наказу від 27.12.11. Відповідно до приписів статті 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. За приписами статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується на підставі виданого господарським судом наказу, який є виконавчим документом. Згідно зі статтею 117 Господарського процесуального кодексу України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. При цьому, підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, визначені частиною 4 зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України. Так, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково у разі, коли: наказ було видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; з інших причин (зокрема, у разі скасування чи зміни в апеляційному або касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково). Дослідивши обставини справи та надавши оцінку доводам заявника, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, визнав недоведеним відповідачем наявність підстав (як то передбачено частиною 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України), за яких наказ є таким, що не підлягає виконанню. При цьому суди установили, що наведені заявником обставини не впливають на обов'язок відповідача сплатити заборгованість, стягнуту за невиконаним судовим рішенням, котре набрало законної сили, а відтак і не припиняють обов'язку боржника за спірним наказом. Враховуючи викладене та те, що господарськими судами установлено відсутність підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, колегія суддів визнає обґрунтованою відмову господарських судів у задоволенні заяви відповідача про визнання наказу Господарського суду Харківської області від 27.12.11 таким, що не підлягає виконанню. Посилання скаржника на помилкове, на його думку, незастосування судами приписів Господарського кодексу України щодо припинення зобов'язання (стаття 202), не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки за приписами цієї норми господарське зобов'язання припиняється: виконанням; зарахуванням; поєднанням управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених законом, чого, як вже зазначалося, господарськими судами попередніх інстанцій установлено не було. Решта доводів скаржника також визнаються непереконливими, позаяк не спростовують викладеного та установленого судами та їм усім надавалася оцінка судом апеляційної інстанції. Відтак, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.12 у справі №5023/8672/11 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діара" залишити без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець