Рішення № 27942494, 05.12.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 грудня 2012 р. Справа 2/75/2012/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" 13304, м. Бердичів, вул. Червона, 4, Житомирська область

до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 21027, АДРЕСА_1

про стягнення 214 053,39 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Поліщук Ю.В. - за довіреністю;

відповідача : ОСОБА_3 - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" 06.04.2012 р. звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 214 053, 39 грн. заборгованості за договором поставки продукції №848 від 15.04.2009 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09 квітня 2012 року у справі №8/8(02-2а)/2012/5003 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" повернуто позивачу на підставі п.п. 3, 6 ч.1 ст.63 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 травня 2012 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2012 р. зазначену ухвалу скасовано і справу передано господарському суду для розгляду по суті.

20.09.2012 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області та відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 21.09.2012 року передана на розгляд судді Мельнику П.А.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.09.2012 р. справу прийнято до свого провадження та присвоєно номер 2/75/2012/5003.

Вказаною ухвалою справу призначено до розгляду на 14.11.2012 р.

Ухвалою суду від 14.11.12 р. за клопотанням позивача розгляд справи відкладено до 05.12.12 р. з продовженням строку вирішення спору у справі №2/75/2012/5003 на 15 днів.

Сторони в судовому засіданні 05.12.12 р. звірили взаємні розрахунки за період з 01.06.10 р. по 12.08.10 р., про що представником позивача було надано акт звірки, який просила суд приєднати до матеріалів справи.

Разом з тим, представник відповідача погодився з сумою заборгованості по підписаним накладним, але від підписання акту відмовився, заявивши, що ФОП ОСОБА_1 не визнає борг повністю, при цьому доказів проведення розрахунків суду не надав.

Поряд з цим, через канцелярію суду від позивача надійшла заява (вх.№ 08-46/13604/12 від 05.12.12 р.) про зменшення позовних вимог, згідно вимог якої останній просить суд зменшити ціну позову з 214 053,39 грн. до 31 239,52 грн. та в решті позову просить прийняти відмову від позову. Крім того, представником позивача надано було уточнення до позовних вимог в частині зазначення реквізитів відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

15 квітня 2009 року між Закритим акціонерним товариством «Бердичівський хлібозавод» (за Договором - «Постачальник», надалі - Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за Договором - «Покупець», надалі - Відповідач) був укладений Договір поставки продукції № 848 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався виготовити і передати у власність Відповідачу для використання у підприємницькій діяльності чи інших потреб хлібобулочні та інші кондитерські вироби власного виробництва (надалі за текстом «продукцію»), а відповідач - прийняти та оплатити продукцію на умовах цього Договору.

На виконання умов укладеного Договору (п. 2.1 Договору), Відповідачу було передано товар на загальну суму 1 016 125,30 грн. на підставі товарно-транспортних накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Частину товару відповідачем було повернуто, по інших зобов'язаннях відповідачем було утворено заборгованість в розмірі 956 209,59 грн., який в добровільному порядку не повертає.

Несплата в добровільному порядку відповідачем заборгованості за отриману продукцію змусило позивача звернутись за захистом своїх інтересів до суду.

Стосовно поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог та відмови від решти позову суд зазначає наступне.

Згідно з ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява (вх. № канцелярії суду 08-46/13604/12 р. від 05.12.2012 р.) в частині зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу та відмови від решти вимог судом приймається, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України представнику позивача роз'яснено процесуальні наслідки її дій.

Приймаючи заяву б/н від 05.12.2012 року про відмову від позову в частині суд враховує те, що вона підписана представником позивача - Поліщук Ю.В., у якої наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається з довіреності № 1122 від 05.11.2012 року.

При цьому суд враховує положення п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 31 239,52 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить іст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором від 15.04.09 р. Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо оплати отриманої продукції.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Оскільки відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 31 239,52 грн. - основного боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі (з урахуванням поданої заяви позивача від 05.12.12 р.).

Твердження відповідача по запереченнях відносно позову судом до уваги не беруться, оскільки не відповідають вищевикладеному та фактично спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в розмірі 31 239,52 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на судовий збір покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 629, 692, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32,33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ст.80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити (з урахуванням заяви від 05.12.12 р.)

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (21027, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" (13304, м. Бердичів, вул. Червона, 4, Житомирська область, код ЄДРПОУ 33394612) 31 239,52 грн. заборгованості та 624,79 грн. судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову прийняти відмову позивача від позовних вимог та припинити провадження по п.4 ст. 80 ГПК України.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 10 грудня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 13304, м. Бердичів, вул. Червона, 4, Житомирська область

3 - відповідачу 21027, АДРЕСА_1