Ухвала суду № 27940641, 18.10.2012, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 2п-403/189/2012 справа № 403/12517/12-ц

У Х В А Л А

2012 року жовтня 18 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Косенко В. М.,

з участю представників: відповідача ОСОБА_1,

позивача Бондаренка В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в залі суду заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення цього суду в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про солідарне стягнення суми боргу за кредитним договором, -

встановив:

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2011, ухваленим заочно, позовні вимоги задоволені і стягнуто на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»(код ЄДРПОУ 26460727, м. Київ) солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 1 091 308 гривень 14 коп.; питання про судові витрати вирішене.

Відповідач ОСОБА_3 в заяві посилалася на поважність причин своєї неявки в судове засідання з огляду на необізнаність з рухом справи та часом і місцем її розгляду, а також на помилкові висновки суду в рішенні через невірну оцінку поданих позивачем до суду договорів кредиту і поруки, оскільки на договорі поруки відсутній підпис представника позивача, а щодо умов отримання грошей в кредит її ввів в оману основний боржник, який на той час доводився їй чоловіком і нині зник. Так само, вказувала на наявність у неї підстав для пред'явлення зустрічних позовів про визнання поруки недійсної чи розірвання такого договору, з огляду на те, що відповідачі шлюб розірвали, вона сама виховує малолітню дитину, і автомобіль, що придбаний на кредитні кошти, залишався у володінні та користуванні основного боржника.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала заяву, наполягала на її задоволенні, вказуючи на наявні відомості про відчуження автомобіля марки «Лексус», 2007 року випуску, на шасі № НОМЕР_1 з державним номерним знаком НОМЕР_2, який був переданий у заставу позивачу і за рахунок вартості якого мали б задовольнятися грошові вимоги позивача, що впливає на визначення суми боргу і має істотне значення. Підтвердила, що договори будь-яким рішенням суду недійсними не визнавалися і не розривалися.

Представник позивача в судовому засіданні виклав свої письмові заперечення, відзначивши про презумпцію дійсності правочину і відсутність будь-якого з допустимих доказів розірвання договорів, на підставі яких виник солідарний обов'язок відповідачів. Надав завірену належним чином копію договору поруки, наголосивши, що наявна у справі копія містить нечітке зображення підпису представника кредитора-юридичної особи, скріпленого її печаткою. Окремо відзначив про вручення відповідачу поштою вимоги позивача про виконання нею забезпеченого порукою зобов'язання ще у жовтні 2008 року та про врахування у розрахунку заборгованості сум виторгу з продажу автомобіля, переданого в заставу, на підтвердження чого подав постанову головного державного виконавця від 07.04.2010 про повернення виконавчого документа стягувачу і договір застави автомобіля із вчиненим на ньому виконавчим написом нотаріуса.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, у судовому засіданні дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заочного рішення, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається зі справи, провадження у ній відкрите у листопаді 2008 року, і після заміни головуючого у справі в судове засідання 11.07.2011 відповідач ОСОБА_3 знову не з'явилася. Судова повістка повернута до суду за закінченням терміну зберігання і залишилися не врученою (а.с. 135), оскільки відповідач не витребувала свою поштову кореспонденцію за адресою зареєстрованого місця проживання з 28.12.2000 в м. Дніпропетровську на Донецькому шосе, 3/27, що підтверджене відповідною довідкою (а.с. 99зворот) та даними особистого паспорта відповідача. Відповідач не могла не знати про рух цієї справи, отримуючи в серпні-жовтні 2010 року судові повістки (а.с. 110, 111), і протягом часу провадження у справі мала достатньо можливості повідомити суду про наявні у неї докази щодо обчислення суми боргу з договірного зобов'язання, чого не зробила. Так само, вона мала достатньо часу для пред'явлення зустрічного позову.

Суд переконався, що у такий мовчазний спосіб не витребування кореспонденції відповідач пасивно відмовлялася від отримання судових повісток, надісланих відповідно до абзацу 4. ч. 5 ст. 74 ЦПК України, на підставі чого за ч. 1 ст. 77 цього Кодексу допускається процесуальна фікція вручення їй судових викликів належним чином в установленому ч. 8 ст. 76 зазначеного Кодексу порядку

У заяві відповідач наводить на свій захист доводи власної оцінки тих доказів, з приводу яких судом наведені мотиви в ухваленому заочному рішенні за наслідками їх дослідження, через що такі посилання не мають істотного значення для висновку про обставини справи та правовідносини сторін. Суд безпосередньо мав можливість оглянути в оригіналі договір поруки і долучити до справи його якісну копію, в якій вочевидь наявний підпис представника позивача, скріплений його печаткою. Рішення суду про визнання договорів поруки і кредиту недійсними, їх розірвання до ухвалення заочного рішення відповідачем не надані.

У справі наявні вимоги про дострокове повернення кредиту від 09.10.2008, які позивачем надсилалися поштою відповідачу ОСОБА_3 і вручені їй 11.10.2008 (а.с. 28-30), що стало предметом оцінки судом в рішенні для висновків про виникнення у позивача права вимоги до солідарних боржників. Крім того, належить звернути увагу, що приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 20.11.2009 вчинений виконавчий напис на договорі застави автомобіля марки «Лексус», 2007 року випуску, на шасі № НОМЕР_1 з державним номерним знаком НОМЕР_2, для звернення стягнення в рахунок оплати грошових вимог позивача на суму 1 397 125 гривень 91 коп. З аукціону цей автомобіль реалізований 31.03.2010 за ціною продажу в 341 050 гривень, з яких за вирахуванням витрат виконавчого провадження перераховано на користь позивача 293 257 гривень 90 коп., що вбачається з постанови головного державного виконавця від 07.04.2010 про повернення виконавчого документа стягувачу. У справі наявний розрахунок (а.с. 117-117а), складений позивачем, який визнав отримання 09.04.2010 за рахунок реалізованого предмету застави задоволення своїх вимог з оплати процентів на суму еквівалентну 18 724 доларів 60 центів США та щодо повернення кредиту на суму еквівалентну 18 273 доларів 48 центів США, у зв'язку з чим розмір позовних вимог був зменшений 28.10.2010 за заявою позивача (а.с. 119).

Відповідно, суд під час визначення суми, що належить присудити на користь позивача, врахував задоволення вимог за рахунок застави.

Звідси, відповідач не вказує на вірогідні допустимі докази, що б могли спростовувати висновки суду та обставини, якими обґрунтований позов, і що не були б вже предметом оцінки суду під час ухвалення рішення в нарадчій кімнаті. Цим виключається друга з переліку обов'язкових підстав за ст. 232 ЦПК України для скасування заочного рішення.

Відповідно, за відсутності всіх передбачених законом обов'язкових підстав для скасування заочного рішення, суду належить згідно з п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України постановити ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення.

Керуючись ст.ст. 231, 232 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2011 у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про солідарне стягнення суми боргу за кредитним договором, -залишити без задоволення.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення у справі, що може бути оскаржене до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги відповідачем, його представником протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем постановлення цієї ухвали.

Суддя: