Рішення № 27939243, 28.11.2012, Селидівський міський суд Донецької області

543/4152/12

2/543/1365/12

РІШЕННЯ

Іменем України

28 листопада 2012 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Моцного О.С., при секретарі Відонової О.О., за участі представника позивача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля»про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, в якому зазначив, що він перебував в трудових відносинах з ВП «шахта «Україна»Державного підприємства «Селидіввугілля», працюючи робітником очисного вибою. 08 травня 2009 року з ним стався нещасний випадок на виробництві та він отримав відкриту проникаючу черепно-мозкову травму, забій головного мозку середнього ступеня тяжкості, втиснутий перелом черепа з ??переходом на основу черепа і скроневу кістку зліва. За результатами розслідування підприємством було складено акт про нещасний випадок на виробництві № 13 від 02.06.2009 року. Внаслідок завданих травм рішенням МСЕК йому встановлено 80% стійкої втрати працездатності. Через втрату працездатності переживання нервово-психологічного характеру призвели до розладу функцій організму, обмеження життєздатності, соціальну дезадаптацію, неможливості вести трудову діяльність за спеціальністю. Все це заподіяло йому моральну шкоду. Вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду заподіяну ушкодженням здоров'я у розмірі 87440 грн. Просив суд, стягнути з відповідача на його користь вказану моральну шкоду заподіяну ушкодженням здоров'я та судові витрати покласти на відповідача.

В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про слухання справи у його відсутності за участі представника, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав, вважає, що позивачем на надано достатніх доказів про спричинення йому моральної шкоди саме в наслідок нещасного випадку на виробництві. Зазначив, що наявність факту моральної шкоди встановлюється медичними органами і повинні зазначатися у висновку МСЕК. А оскільки позивачем не надано доказів про спричинення йому моральної шкоди, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними, пояснив, що позивачем не вказаному в чому полягає його моральна шкода, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами він підтверджує наявність у нього такої шкоди, а надані довідка МСЕК та Акт про нещасний випадок підтверджують тільки факт виробничої травми і встановлення в зв'язку з цим стійкої втрати професійної працездатності. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 08.05.2009 р. під час виконання трудових обов'язків позивач отримав травму, про що було складено Акт форми Н-1 на підставі чого, згідно довідки МСЕК від 21.09.2011 року ОСОБА_3 було встановлено 80% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням здоров'я.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 року № 1105-XІV, який набрав чинності 01.04.2001 року було передбачено право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, позивач має право на відшкодування вчиненої моральної шкоди, яку зобов'язаний відшкодувати відповідач, оскільки порушення його прав призвело до моральних страждань.

Позивач внаслідок втрати професійної працездатності позбавлений можливості щодо реалізації своїх звичок та бажань, ушкодження його здоров'я призвело до негативних наслідків морального характеру, що потребує додаткових зусиль для організації життя.

Відповідно із ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичній болі та стражданнях, які фізична особа отримала внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, що дає підстави суду вважати про заподіяння позивачеві моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.2 КЗпП України позивач, працюючи у відповідача мав право на здорові та безпечні умови праці, має право на матеріальне забезпечення на випадок повної або часткової втрати працездатності.

Згідно роз'яснень, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.95 р., з наступними змінами та доповненнями, розмір моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При визначені розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати позивач, неможливість відновлення професійної працездатності, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя.

Суд, також не може взяти до уваги заперечення представника відповідача та представника третьої особи щодо відсутності доказів, які підтверджують наявність моральної шкоди у позивача, оскільки само по собі встановлення 80% стійкої втрати професійної працездатності та другої групи інвалідності є обґрунтованим доказом, що ушкодженням здоров'я йому спричинені моральні страждання.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню - відшкодування моральної шкоди у грошовій сумі 24 000 гривень, оскільки втрата професійної працездатності, обґрунтовану висновком МСЕК від 21.09.2011 р., яким було встановлено 80% втрати працездатності через нещасний випадок на виробництві.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір»позивача по справі звільнено від сплати судового збору, тому відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України його необхідно стягнути з відповідача по справі.

Керуючись ст.10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.233, 237-1 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля»(що знаходиться за адресою -85400, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_3 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля»(що знаходиться за адресою -85400, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) судовий збір на користь держави в розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя