Рішення № 27937180, 10.12.2012, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________

Справа № 703/4707/12

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2012 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого А.А.Надопта, при секретарі С.С.Онисько, за участю представника позивача по дорученню Н.Й.Шманьо та представника відповідачки ОСОБА_2 по дорученню адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ПАТ «Держощадбанк») до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення боргу в сумі 11.619,43 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.05.2007р. між позивачем ПАТ «Держощадбанк» та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №187-П-07, відповідно до умов якого (п.п.1.1) банк надав відповідачці ОСОБА_4 грошові кошти на загальну суму 15.000,00 грн. в термін до 11.05.2010р. зі сплатою 20% річних за користування кредитними коштами, а відповідачка в свою чергу зобов'язалася щомісячно здійснювати погашення кредиту та сплату процентів за користування даним кредитом відповідно до умов вказаного кредитного договору. Окрім того, в забезпечення виконання умов даного кредитного договору було укладено і два договори поруки за №187/1-П та №187/2-П від 11.05.2007р., за якими поручителі відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зобов»язались перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником своїх зобов»язань за кредитним договором за №187-П-07 від 11.05.2007р.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що він свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі- видав готівку, що підтверджується видатковим касовим ордером №407 від 11.05.2007р. і які були отриманні відповідачко. ОСОБА_4, проте вона, в порушення умов вище вказаного кредитного договору свої зобов'язання не виконала в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування даним кредитом, не забезпечила повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених Кредитним договором, в результаті чого виникла заборгованість по сплаті кредиту, відсотків. На неодноразове прохання погасити заборгованість по кредиту та відсотках, відповідачка не відреагувала та не виконала свої зобов'язання по Договорам.

Далі позивач вказує, що заборгованість відповідачки за кредитним договором станом на 01.11.2011р. становить 11.619,47 грн., з яких: 6.993,21 грн. заборгованість за кредитом; 2.778,16 грн. заборгованість за відсотками; 1.848,06- пеня.

У зв"язку з наведеним та відповідно до вимог ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідачів на користь ПАТ КБ «ДержощадБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 11.619,47 грн. та суму понесених ним судових витрат: 188,20 грн. - судового збору.

Представник позивача в судове засідання з»явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві та просив суд їх повністю задоволити.

Представник відповідачки ОСОБА_2 заперечував проти позовних вимог щодо ОСОБА_2, посилаючись на те, що договір поруки між позивачем та ОСОБА_2 є припиненим (письмове заперечення долучене до матеріалів справи).

Відповідачі ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з"явилися, хоча про час і місце судового засідання повідомлялися судом належним чином, про що свідчать розписки про одержання ними судових повісток, причину своїх неявок до суду не повідомили, у зв»язку з чим суд, зі згоди представника позивача та представника ОСОБА_2 вважає за необхідне справу розглянути у відсутності відповідачів ОСОБА_4 на підставі ст.169 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника ОСОБА_2, а також дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв"язку, суд приходить до наступного.

Виходячи із змісту ст.3 ЦПК України- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.57-66 ЦПК України.

Так, відповідно до вимог ст.ст.10,11,59,60,61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на піставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов»язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що між сторонами склались правовідносини, які випливають із договірних зобов»язань. Зокрема, згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору, який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), і вимогами законодавства.

Крім цього, ч.1 ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель (ч.2 зазначеної норми) відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд встановив, що всупереч цьому, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не виконали свої зобов'язання, передбачені Кредитним договором та договором поруки.

Так, як достовірно встановлено з матеріалів справи, що 11.05.2007р. між позивачем ПАТ «Держощадбанк» та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №187-П-07, відповідно до умов якого (п.п.1.1) банк надав відповідачу грошові кошти на загальну суму 15.000,00 грн. в термін до 11.05.2010р. зі сплатою 20 відсотків річних за користування кредитними коштами, а відповідач в свою чергу зобов'язався щомісячно здійснювати погашення кредиту та сплату процентів за користування даним кредитом відповідно до умов вказаного кредитного договору. В забезпечення виконання умов кредитного договору було укладено і два договори поруки за №187/1-П та №187/2-П від 11.05.2007р., за якими поручителі відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зобов»язались перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником своїх зобов»язань за кредитним договором за №187-П-07 від 11.05.2007р.

Між тим, матеріалами справи стверджено, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі- видав готівку, що підтверджується видатковим касовим ордером №407 від 11.05.2007р. і які були отриманні відповідачем, проте він, в порушення умов вище вказаного кредитного договору свої зобов'язання не виконав в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування даним кредитом, не забезпечив повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених Кредитним договором, в результаті чого виникла заборгованість по сплаті кредиту, відсотків. На неодноразове прохання погасити заборгованість по кредиту та відсотках, відповідач не відреагував та не виконав свої зобов'язання по Договорам. Так, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 01.11.2011р. становить 11.619,47 грн., з яких: 6.993,21 грн. заборгованість за кредитом; 2.778,16 грн. заборгованість за відсотками; 1.848,06- пеня.

Так, відповідно до умов Кредитного договору, якщо відповідач порушує термін здійснення платежів, встановлені п.2.1.1 п.2.1 цього Договору, внаслідок чого виникла заборгованість з погашення кредиту, позивач має право вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів, а відповідач зобов"язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку передбаченому цим пунктом Договору, а відповідно до п.3.1 Договорів поруки поручителі відповідають по зобов»язаннях за кредитними договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник.

Про наявність у боржника заборгованості за кредитним договором було належним чином повідомлено і поручителя ОСОБА_5, зокрема, зазначене випливає із змісту листа №33 від 28.07.2010р., де зазначена вимога погасити заборгованість, проте належних заходів щодо погашення заборгованості з боку поручителя ОСОБА_5 вжито не було.

Між тим, ч.1 ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсідарну) відповідальність поручителя.

Окрім того, нормами статтей 1049,1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов»язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Крім цього, ч.2 ст.1050 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Оскільки в суді на підставі належних та достовірних доказах встановлені обставини, на які позивач посилався в обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема, те, що відповідачка ОСОБА_4 не виконала взяті на себе відповідно до кредитного договору №187-П-07 від 11.05.2007р. обов»язки, а відповідач ОСОБА_5 не виконав свої обов»язки як поручитель за договором поруки, суд вважає позов в цій частині підставним і такий підлягає до задоволення.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги до ОСОБА_2 про стягнення і з неї в солідарному порядку разом з відповідачами ОСОБА_4 боргу за кредитним договором, не ґрунтуються на вимогах закону. Так, відмовляючи банку в частині задоволенні вимог щодо ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Представник позивача, обґрунтовуючи свої вимоги щодо ОСОБА_2, посилається на те, що їй направлялась вимога за № 31 від 28.07.2010р. рекомендованим листом про повідомлення про несплату позичальником суми основного зобов'язання, проте повідомлення про вручення за №9040001517656 - не є належним доказом по даній справі, оскільки стосується іншої кредитної справи (між ОСОБА_2 та позивачем було укладено такоож кредитний договір №184-П-07 від 11.05.2007р.) і тому судом до уваги братись не може.

Частина 1 ст.212 ІІПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Між тим, договір поруки №187/1-п від 11.05.2007р., на який позивач посилається в обґрунтування своїх вимог щодо ОСОБА_2, не містить жодних строків виконання зобов'язання.

Постанова Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства України при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» віл 30.03.2012р. зазначає, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимога про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимога до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Між тим, п.2.1 Договору поруки №187/1-п від 11.05.2007р. передбачено, що у разі порушення Боржником виконання Зобов'язання Кредитор має право вимагати від Поручителя виконання зобов'язання від Боржника перед Кредитором згідно з умовами Кредитного договору № 1837-П-07 віл 11.05.2007р. «Порука припиняється (4.2 Договору поруки № 187/1-п від 11.05.2007), якщо Кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язань по кредитному договору № 187-П-07 від 11.05.2007р. не пред'явить вимоги до Поручителя».

Я вбачається з доказів, наданих самим позивачем, основне зобов'язання закінчилося 11.05.2010р., а банк подав позовну заяву тільки 26.12.2011р., тобто більше ніж через шість місяців після сплину законного строку на вимогу, а відтак суд вважає, що порука ОСОБА_2 є припинена.

Оскільки ПАТ «Державний ощадний банк України» не надіслав вимога про сплату боргу протягом шести місяців та не пред'явив позову до поручителя ОСОБА_2 протягом одного року, договір поруки припинився.

Суд також вважає, що судові витрати по справі, які поніс позивач, слід стягнути з відповідачів ОСОБА_4, оскільки відповідно до вимог ст.88 ч.1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. В даному випадку відповідно до платіжних доручень №530130 від 17.11.2011р. \а.с.1\ позивач сплатив 188,20 грн. судового збору.

Відповідно до вимог ст.ст.525,554,559,651,1048,1050 ЦК України та керуючись ст.ст.10 п.3,11 п.1,60 п.1,88,169,212-213 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення боргу в сумі 11.619,43 грн.- задоволити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код- НОМЕР_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код- НОМЕР_2, мешканців АДРЕСА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» (на банківські реквізити: р\р\ 37392000000105, МФО 312356, код 09312190) заборгованість за кредитним договором в сумі 11.619,47 грн. та понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати по справі в розмірі 188,20 грн. судового збору.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з поручителя ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Закарпатської області протягом 10-ти днів з дня його винесення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повне рішення виготовлене 11.12.2012р.

ГоловуючийА. А. Надопта